Читати книгу - "Тiло™"

напівоголеного, так само розпаленого бажанням тіла дівчини. Пуерторіканець вивернувся з рук, аби побачити такого нахабу. То був Юрій. Здавалося, він умів виникати нізвідки. І що найгірше — все сталося мало не на очах у Ванесси — вона стояла неподалік і щосили вдавала, що нічого не бачить.

— Ванессо, я все поясню… — схопився малий за банальну фразу, яку почув колись у кіно.

— З тобою зв’яжеться мій адвокат, — крижаним тоном повідомила жінка і, розвернувшись на високих підборах, королівською ходою рушила нагору. Йшла повільно, обережно, наче боялася розгубити дорогою залишки спаплюженої привселюдно власної гідності. Нехай! Він не перший, кого вона втрачала. Усе було як завжди. Лише одного вона досі не могла втямити: чому ж їй так боляче? Інші чоловіки не лишали по собі й десятої частки подібного болю. Чому ж зараз так боляче? Тому що Алехандро був її останнім коханням? Чи тому, що йому належало бути єдиним? Не склалося. З тобою зв’яжеться мій адвокат.

Але цього разу чарівне слово «адвокат» не подіяло належним чином, бо Алехандро кинувся слідом за дружиною. Один знак Юрія — і шлях йому заступили двійко велетнів-санітарів — спокій пацієнтів клініка цінувала понад усе.

— Пусти мене до моєї жінки!

— До котрої саме? — знущально поцікавився Юрій у схопленого пуерторіканця. — Чи ти вирішив, що в мене тут бордель?

Потому лікар укупі з санітарами виволік його з клініки. На східцях тераси Алехандро знову видерся з рук, визвірився до Юрія, наче то він завинив йому поламані стосунки з Ванессою. Той непомітно кивнув санітарам, і вони пішли.

— То як, продовжимо те, що розпочали на парковці? — з азартом перепитав лікар, зупинившись напроти нього.

Понад усе на світі Алехандро зараз кортіло накинутися на зухвальця і стерти з його обличчя цю зарозумілу посмішку, перетворити її на страхітливе криваве місиво. Але хто ж тоді зробить для його дружини таку омріяну нею трансплантацію?..

— Ні, — малий знічено відступився, розтиснув кулаки, опустив погляд. — Ти потрібний Ванессі.

Розвернувшись, він просто пішов геть. Юрій здивовано глянув йому вслід. Зненацька увагу лікаря привернула невеличка візитівка, що білим чотирикутником виднілася на терасі. Вочевидь, випала з кишені пуерторіканця, коли вони тягли його східцями. Нахилившись, він підняв знахідку, підніс її до очей.

Бар «Сильверадо» — коротко сповіщав напис на візитівці.

Юрій посміхнувся. Тепер особа пуерторіканця перестала бути для нього таємничою. Він трохи чув про бар «Сильверадо»: колись там розташовувався славетний на все місто стриптиз-клуб, а потім у закладу раптово змінився власник, і місцина перетворилася на підпільний бійцівський клуб. Подейкували, міцний надійний «дах» йому забезпечували продажні високопосадовці. Тож у клубі можна було змістовно провести час і непогано заробити, а якщо «дах» несподівано протече й упіймають — вирушити в донорський фонд корпорації «ТІЛО™»…

Сховавши візитівку до шухляди у своєму кабінеті, Юрій на деякий час забув про неї. Ризиковані клубні розваги його мало цікавили, гроші — ще менше. Аж тепер він дістав картку і знову втупився в неї. Бар «Сильверадо». Попри всю зневагу, яку викликав у нього пуерторіканець, лікар розумів, що мусить розказати хлопцю про його майбутню дитину. А далі вже малий нехай сам вирішує. Принаймні, міркував собі Юрій, він особисто не уникав би відповідальності, якби якась жінка від нього завагітніла. Наприклад, Ештон… Ні, тільки не Ештон.

Підвівся. Відкинув сумніви. Вирішив навідатися до бійцівського клубу, аби серйозно поговорити з Алехандро. Ну, й заразом побачити одним оком заборонені бої.

8

Юрій на диво легко опинився всередині закритого клубу — загадкова біла візитівка виявилася ще й перепусткою. Облаштувався в одному з перших рядів. Щоб зайве не виділятися, замовив випивку — таку, як усі. Роззирнувся довкола.

Стандартна клітка мала низку переваг. Подібними аренами користувалися й багато років тому, коли нелегальні бої тільки зароджувалися. Вона дозволяла глядачам спостерігати видовищні поєдинки в усій їхній покривавленій красі, адже сітка, натягнута секціями клітки, анітрохи не заважала огляду.

Навколо клітки півколами нависали глядацькі трибуни.

Рефері, звісно ж, у таких боях не передбачалося. Діяло єдине правило: сутичка припиняється «вимкненням» одного з бійців. Не існувало часових обмежень, раундів, технічних перемог, один супротивник не міг здатися на милість іншому. Для «міцних горішків», котрих не можна було легко «вимкнути», ці бої часом закінчувалися смертю.

На ринг вибрався перший боєць — славетний важковаговик на ім’я Йєн Маршалл. Він був адептом поширеної нині бойової системи «Масстрайк», винайденої на початку 2040-х років колишнім офіцером естонської поліції. Стиль було розроблено як своєрідний рукопашний бій для масивних за комплекцією чоловіків, про що свідчила дещо двозначна повна назва «Massive Strike». Це була чергова синтетична система, що поєднувала в собі прийоми різних єдиноборств для всіх дистанцій і водночас враховувала особливості великих бійців.

Опинившись посеред клітки, залитої густими променями прожекторів, Йєн узявся всіляко підігравати публіці, котра щедро засипала його оплесками. Велетень був однозначним фаворитом глядачів, добре знаним на цій арені. Він носив пишну руду бороду, мав чимале пивне черево. Усе це надавало його образу диких, дещо вікінгівських рис. Йєн протяжно закричав і продемонстрував швидку серію ударів у повітря, половина з котрих були вигаданими.

Запустили його супротивника. Юрій аж підвівся — ним виявився Алехандро. З розмови двох чолов’яг неподалік з’ясувалося, що чорнявого пуерторіканця середньої статури тут небагато хто знав. Він чи не вперше вийшов на цю арену, хоч і мав певний досвід на інших, менш значних. Його стилем був класичний тайський бокс, тому він володів усією низкою шикарних принад «муей-тай», що традиційно визначали домінування бійців цього мистецтва двобою на середній дистанції: потужні удари коліном, блискавичні атаки ліктем та руйнівні «лоу-кік» (дугові удари ногою в стегно). Пуерторіканець був нижчим від Йєна на дві голови, мав підтягнуте тіло, рельєфні м’язи і виглядав цілком холоднокровним. Бронзовою шкірою зміїлися традиційні тайські татуювання — виконані не новомодним способом «тіньового копіювання», а ветхим — введенням спеціальної фарби під шкіру. Такий відвертий консерватизм вказував на дисциплінованість і дещо іншу, порівняно зі звичайними бійцями, мотивацію.

Супротивники, як то личить спортсменам, розійшлися по протилежних кутках клітки. Букмекери завершили приймати ставки. Юрій теж устиг поставити гроші й, затамувавши подих, приготувався спостерігати за поєдинком.

За сигналом до початку бою трибуни вибухнули оваціями, а над рингом зависла хвилююча напруга. Бійці рішуче підступилися один до одного. Алехандро зайняв традиційну бокову стійку тайського боксера, плавно виставивши перед собою міцно стиснуті кулаки. Ліва нога витончено вийшла уперед і стала на носок. Йєн повільно розхитував перед своїм черевом розслабленими руками.

Статичність позиції пуерторіканця приховувала пастку. Він блискавично розпочав