Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Вона підігнула одну ногу в коліні й зняла з неї кросівок, після чого провернула той же трюк з другою ногою. Ярина безшумно ступала підлогою в одних шкарпетках й благала бога, щоб жодна дошка не рипнула, а сама вона ніде не спіткнулася. До кабінету Костянтина лишалась не настільки велика відстань, щоб вона бездарно втратила примарний шанс на порятунок. Якщо в будинку відбудеться зміна ієрархії, її швидше за все позбудуться. Настав час обрати ту кримінальну сторону, яка вже виявила стриманість і лояльність до неї та її витівок.

Двері за спиною різко відчинилися й змусили серце Ярини впасти в п'яти.

— Що ти тут робиш?

Вона щиро зраділа, що в потилицю прилетіло питання, а не свинець, але однаково побоялася вдати глухоніму.

— Іду до кімнати, — думка, що її голос не затремтів, майже заспокоювала свідомість, але кросівки, що трусилися в руках, видавали хвилювання чоловіку, що обійшов її по колу.

— Ти все чула, — кремезний незнайомець не питав — стверджував.

Ярина окинула швидким поглядом м'язисті руки й внутрішньо похолола — віра, що їй не звернуть шию цієї ж секунди, стрімко розсипалася на уламки.