Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

- А, я...я не вмію варити каву. Вона в мене жахлива. Можливо самі сходите? - промовила ця блондинка,

- А я б також кави випив, - раптом сказав Макс дивлячись на мене.

Вони що, м'яко натякають, щоб я їх залишила? Ох ні.

- Через дорогу є чудова кав'ярня. Думаю, там залюбки заварять нам обом з Максимом Георгійовичем кави.

Дівчина аж почервоніла зі злості та випрямляючись розвернулася на підборах і пішла до виходу. Повідкручувала б я їй ці ноги.

Коли двері зачинилися я обурено глянула на Макса котрий уже відверто сміявся і відкинувся на спинку крісла.

- Що ти взагалі робиш?

- Я? Я нічого, цікаво що ти робиш. У житті не пам'ятаю, щоб ти була фанатом кави. І на те що тобі погано в ночі спалося я не знав.

Ну він сміється. Відверто сміється.