Читати книгу - "Війна Калібана"

відкрив останній люк до тіньової бази, і команда повернулася назад в тунелі Ґанімеду з серйозним коридорним рухом. Голден не помічав нікого, хто б діяв як інфікований. Безумні зомбі не впиріщувались в тебе через коридор. Стіни і підлогу не покривав шар брунатного блювотиння з інопланетним вірусом в очікуванні людини-носія. Людей не загонили в зони смерті винайняті «Протоґеном» бандити.

«Протоґена» не стало. Сверблячка, що муляла Джимові десь далеко-далеко, пробилася веред. «Протоґена» не стало. Капітан допомагав його знищенню. Він знаходився у кімнаті, коли помер архітектор еросівського експерименту. Марсіянський флот ядерними ракетами перетворив Феб на дуже розріджений газ, що його було всмоктано потужною магнітосферою Сатурну. Ерос розбився у кислотній, розпеченій мов автоклав атмосфері Венери, куди не потикаються земні кораблі. Голден власноруч забрав у «Протоґена» єдиний вцілілий зразок протомолекули.

То хто привіз її на Ґанімед?

Він передав зразок Фреду Джонсону як важіль впливу на мирних перемовинах. Альянс Зовнішніх Планет отримав чимало поступок під час хаосу що послідував після швидкоплинної війни внутрішніх планет. Але не всього чого бажали. Флот внтурішньопланетників навколо Ґанімеду був доказом цього.

Фред мав єдиний зразок протомолекули у всій Сонячній системі. Тому що отримав його від Голдена.

- Це був Фред, - сказав він вголос, не усвідомлюючи цього.

- Що був Фред? – запитала Наомі.

- Це. Те що тут сталося. Він це зробив.

- Ні – стала на захист Наомі, - ми цього не знаємо.

Повітря в коридорі потемніло від диму, нудотливий сморід горілого волосся і плоті примусив Джима відмовитися від відповіді. Амос підняв руку зупиняючи групу і пінквотерівці спішившись, зайняли оборону. Амос пройшов по коридору до перехрестя і декілька секунд вдивлявся ліворуч.

- Щось тут недобре сталося, - нарешті доповів він, - в мене півтузеня мертвих, більше за тих, які святкували.

- Вони озброєні?

- О так.

Голден, який намагався добитися проходу крізь них словами, Голден що подобався Наомі, якого вона чекала назад, майже не пручався коли сказав «проведи нас повз них».

Амос висунувся за ріг і випустив довгу чергу куль з свого атоматичного дробовика.

- Бігом, - скомандував він, коли луна пострілів затихла.

Вендел і його люди підхопили пораненого і поспішили по коридору, лишаючи битву за спиною; Пракс біг близько з боку опустивши голову і працюючи руками. Голден слідував за ними, поглядаючи на палаючі мертві тіла у середині широкого проходу. Їх спалення було повідомленням. Ще було б непогано аби вони поїли одне одного. Ге?

Декілька мерців поза вогнищем стікали кров’ю на ржавіючи металеву підлогу. Голден не міг визначити чи була це справа рук Амоса. Той, старий Голден запитав би. Новий не запитає.

- Наомі, - звернувся він до старпома, бажаючи почути її голос.

- Я тут.

- Ми спостерігаємо тут певні проблеми.

- Чи це…, - він почув острах в її голосі.

- Ні, не протомолекула. Але місцеві можуть бути ще тими поганцями. Загерметизуйся, - казав їй Джим. Слова вискакували автоматично. – розігрій реактор. Якщо з нами щось станеться, все кидай і лети на зустріч з Алексом. Не йди на «Тихо».

- Джиме, - відповіла жінка, - я..

- Не йди на «Тихо». Це фредова робота. Не повертайся до нього.

- Ні, - її нова мантра.

- Якщо ми не будемо там за півгодини, відчалюй. Це наказ, старший офіцере.

Як мінімум вона може втікти, казав собі Голден. Неважливо що сталося на Ґанімеді, Наомі вдасться це пережити. Кошмарне видиво мертвої Жулі у її душі, проте з обличчям Наомі сплило в його уяві. Він не очікував тихого зойку горя, що вирвався. Амос навіть зупинився і повернувшись глянув на кепа, та Джим махнув йому без слів.

Це зробив Фред.

 

А якщо Фред може, то і я теж.

Голден провів рік у ролі підсилювача фредової політики. Він пантрував і знищував кораблі задля фредового визначного урядового експерименту. Він став іншою людиною, тому що частина його вірила мріям Фреда про звільнені і самокеровані зовнішні планети.

І Фред таємно планував…оце.

Джим міркував про всі речі, які довелося відсторонити заради допомоги Джонсонові у вибудуванні нового порядку в Сонячній системі. Він ніколи разом з Наомі не відвідував свою родину на Землі. Не те щоб Наґата сама могла коли-небудь потрапити на Землю. Але він міг придбати родині переліт на Луну заради зустрічі з нею. Батько Том опирався б. Він ненавидить подорожі. Але Джим не сумнівався, що в решті решт йому б вдалося всіх умовити зустрітися з нею, пояснивши наскільки важливою Наомі стала для нього.

А зустріч з Праксом, бачення його жаги пошуку дочки, змусило Голдена зрозуміти як сильно він хоче зрозуміти що це воно таке. Відчути таку жагу до присутності іншої людської істоти. Показати батькам наступне покоління. Продемонструвати їм що всі їх зусилля і енергія вкладені в нього нарешті дали результат. Що він пройшов через це. Він бажав, майже більше за все про що будь-коли мріяв побачити вираз їх обличчя, коли він покаже їм дитину. Їх дитину. Дитину Наомі.

Фред все це у нього відібрав спочатку через витрачання часу у якості АЗПвського вибивайла, а тепер своєю зрадою. Джим божився, що якщо йому вдасться забратися з Ґанімеду, Фред за все заплатить.

Амос знову зупинив групу, і Джим помітив що вони знову в порту. Довелося вивітрювати з голови усі фантазії. Та він навіть не пам’ятав, як вони сюди дісталися.

- Схоже чисто, - повідомив Амос.

- Наомі, що там навколо судна діється?

- Схоже що все чисто, - відповіла жінка, - Проте Алекса турбує що..

Її голос обірвався електронним зойком.

- Наомі? Наомі! – кричав Джим, але відповіді не було. Тоді він зернувся до Амоса: - подвоїти темп до корабля!

Амос і пінквотерівці побігли так швидко, як їм дозволяли їх поранені тіла і товариш без свідомості. Джим замикав колону, повісивши на плечі штурмову гвинтівку зі знятим запобіжником.

Вони бігли по покрученим коридорам припортового сектору. Амос розганяв пішоходів голосними криками і постійними погрозами своїм дробовиком. Старенька жіночка у хіджабі відлетіла у них з дороги мов листок під час шторму. Вона й так вже була мертвою. Якщо протомолокулу буде втрачено, кожен, повз кого Джим проходить вже мертвий.

Сантічай і Меліса Супітаяпорни та всі люди, яких вони прибули рятувати на Ґанімед. Заколотники і вбивці, які були нормальними громадянами станції до того як їхня соціальна екосистема сколапсувала.

То чому це