Читати книгу - "Леобург, Ірина Грабовська"

Негода потроху вщухала, клапті чорних хмар пролітали на тлі повного місяця, в камері стало трохи світліше. І все-таки... Хто він такий?

Згадався день, коли вона вперше побачила того Едварда, що повернувся з Америки. Цей хтивий погляд, двозначні жарти! А ще той момент, коли він не випускав її з вітальні! «Люба кузино, ви ж розумієте, що рано чи пізно вам доведеться грати за моїми правилами?» Агнеса здригнулася від огиди. Що з ним сталося, як він міг так змінитися? І чи не грає вона зараз, сама того не усвідомлюючи, за його правилами?

Ні, Едвард став геть іншою людиною... це ніяк не вкладалося у неї в голові. Колись вона вже вирішила, що він — не той, за кого себе видає. Але як не придивлялася, знайти підтвердження цьому ніяк не вдавалося. Обличчя Едварда Яблонського. Його тіло, його руки, його очі, його волосся. Бракує хіба що вусів. Щоправда, він хмурився, сміявся, їв і ходив якось інакше. А ще дивний акцент. Але все решта... Всі родичі або намагалися не помічати змін, або дійсно їх не помічали.

Ця людина — ніби Едвардів брат-близнюк! Абсолютна зовнішня схожість, проте цілковита відмінність усередині.

В голові Агнеси раптом виник давній, майже забутий спогад.

Її батько, помітно роздратований, виходить з кабінету, різким жестом указуючи шлях своєму відвідувачеві. Невисокий чоловічок притискає до грудей капелюха та дріботить до сходів з винуватим виразом обличчя.

«Хто це, Vati[26]?»

«Ох, дитино, не питай. Спочатку цей чоловік намагався викупити в мене декілька винаходів, і я навіть боюся припустити, яку суму він запросив би за них у Сараєві. А тепер він геть з’їхав з глузду. Слід буде сказати Свенсонові, щоб більше не пускав його».

«Але в чому річ? Він небезпечний?»

«Ні, не хвилюйся, він просто занадто докучливий. Верзе про якісь „плями“ в нашому будинку, про паралельну реальність... Про двійників, які буцімто є в кожного з нас, про людей, що можуть переходити через кордони вимірів. Я відіслав його до професора Кубрика, мене такі гіпотези не цікавлять — вони не мають жодного наукового підтвердження. Ці казочки можуть захопити лише такого вразливого хлопчика, як твій брат».

Батько пішов, а спантеличена Агнеса залишилася стояти в коридорі.

Виявляється, вона таки дещо пам’ятала про людину з феротипу.

«Двійники, які є у кожного з нас...»

«Можуть переходити через кордони вимірів...»

Ні, це неможливо, адже не існує жодного наукового підтвердження. Простіше повірити в таємного брата-близнюка. Але в такому разі про його існування мали б знати Фелікс або Тео, і вони одразу б запідозрили недобре, коли Едвард змінився. Але здавалося, що вони не помітили жодних змін.

Що ж тоді сталося з Едвардом? Чому він нічого не пам’ятає? А ці його дивні слівця? Як він тоді сказав... «ні фіга не второпав»? Господи... Одне припущення химерніше за інше!

За вікном потроху світлішало, над гостроверхими вежами й горищами Леобурга розгорявся злий, яскраво-червоний світанок.

Пані Магді Яблонській,

маєток Яблонських,

вулиця Соборна, 18,

Аристократичний район

Люба моя дівчинко!

Пробач мені це фамільярне звернення... твій світлий образ я зберігала в серці двадцять чотири роки, і зараз, коли мій смертний час уже близько і всемилостивий Господь незабаром забере мене до себе, я згадую тебе з великою радістю. Увесь цей час я думала й молилася за вас із сином, але, на жаль, так і не отримала жодної звістки з Леобурга, а писати листи самим, як ти знаєш, нам суворо заборонено.

Проте, дізнавшись про мою хворобу, настоятель дозволив відіслати тобі записку. В цьому конверті міститься аркуш з метричної книги нашого монастиря, яку я дивом урятувала з нещодавньої пожежі, і твій клятвений підпис. Можливо, це ніколи не стане в пригоді вашій родині, але зараз, на смертному ложі, багато речей здаються мені вкрай важливими, тому я відчуваю, що мушу передати це тобі. Вирішувати, що робити з цим документом, маєш тільки ти сама, Магдо, але, сподіваюся, ти все-таки скористалася мудрою порадою нашого настоятеля й розповіла про все своєму поважному чоловікові.

Молюся за здоров’я всієї твоєї родини. Нехай благословить вас усіх Господь!

Сестра Жозефа.

13 січня 7524 року.

Монастир Ордену святого Роха.

Данило поспіхом розгорнув другий аркуш — давній, пожовклий від часу. Тут, у таблиці, гарним округлим почерком було виведено кілька імен і дат, а під одним записом дописано ще кілька рядків:

Запис 233.

Ім’я новонародженого: Римма Шубська.

Місяць, день, рік: березень, 18, 7496.

Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Аристократичний район, чиновник Леобурзького управління торгівлі Леопольд Шубський і законна дружина його Барбра Шубська, уроджена Свідзельська, обоє латинського віросповідання.

Запис 234.

Ім’я новонародженого: Теодор Пьотр Яблонський.

Місяць, день, рік: березень, 20, 7496.

Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Аристократичний район, купець, Фелікс Густав Яблонський і законна дружина його Магда Яблонська, уроджена Пастернак, обоє латинського віросповідання.

Спеціальні примітки: пом. березень, 21, 7496. [Дописано іншою рукою] Клянуся виховувати, шанувати й ростити як власне дитя, хай допоможе мені Господь!

Запис 235.

Ім’я новонародженого: Іоанн Данилов

Місяць, день, рік: березень, 20, 7496.

Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Робітничий район, куховарка Марфа, православного віросповідання, батько невідомий.

Запис 235.

Ім’я новонародженого: Амадей Чезарчик.

Місяць, день, рік: березень, 23, 7496.

Звання, ім’я, прізвища батьків і якого віросповідання: Академічний район, професор права Думітру Борзна і Ярослава Чезарчик, Творчий район, слухачка Академії високих мистецтв (писано зі слів матері, Ярослави Чезарчик), обоє — латинського віросповідання.

Данило почухав потилицю. Попри те, що ці аркушики мали вельми сумнівний вигляд, тут, схоже, вони були юридичними документами, які свідчили, що певний Іоанн Данилов за одну ніч перетворився на Теодора Яблонського, померлого по народженні, і Магда Яблонська присягнула виховувати його як власного сина. Лист прийшов до маєтку Яблонських пів року тому. Магдою звали матір Тео й Едварда, і судячи з того, що за двадцять чотири роки черниця написала листа саме на цю адресу, ця жінка колись мешкала тут... Але, наскільки пам’ятав Данило, дружина Фелікса померла досить давно. В будь-якому разі, посилати викривальні папери навмання було дуже ризиковано.

Цікаво, коли про походження Тео дізнався Фелікс? Як зрозумів Данило, він із синами повернувся з Америки одразу по смерті Агнесиного батька. Тобто кілька місяців тому. І він не міг отримати цього листа замість померлої дружини.