Читати книгу - "Трагедії"

СЕЛЯНИН

Ти знов, сердешна, замість мене трудишся,

Незвикла до роботи, змалку плекана,

Й хоч як тебе благаю, на своїм стоїш?..

ЕЛЕКТРА

Ти справді щирий, богорівний приятель:

Не скористався лихом, не зганьбив мене;

Велике щастя - в скруті підшукать собі

Помічника такого, як от я знайшла!

70. Тож добровільно буду, скільки сил моїх,

Тобі сприяти, бо ж удвох відрадніше

Йде праця. В тебе доста й поза домом справ,

А я вже коло хати буду поратись:

Господар, із роботи повертаючись,

Радіє, як в оселі - лад і затишок.

СЕЛЯНИН

Ну що ж, хай так і буде. Втім, по воду йти,

На щастя, недалеко. Я ж із досвітком [242]

Жену волів робочих: поле сіву жде.

Хоч як богам молися, нива колосом

80] Не втішить, поки потом не поллєш її.

Обоє покидають сцену.

Входять Орест і Пілад.

ОРЕСТ

Лишень тебе, Піладе, з-між людей усіх

За приятеля маю найщирішого:

Лиш ти не відсахнувся, не лишив мене

В біді, коли нещасний мій отець упав

Од рук Егіста й неньки нечестивої,

Що помагала вбивці. З храму віщого

Прибув я в Аргос, од людей ховаючись,

Щоб одімстити, врешті, за отця свого.

Цієї ночі на могилі батьковій

90] Зронив сльозу, волосся пасмо зрізане

Поклав, овечу кров на пагорб вихлюпнув

Тайком, щоби володар не довідався.

А в межі міста не вступаю з двох причин:

Коли підстереже хтось, то з околиці

Я легше в край сусідній утекти б зумів;

А ще сестра тут, кажуть, на окраїні,

Живе тепер, Електра: в домі батьковім

Уже не пробуває, заміж вийшовши.

Вона й поможе в помсті, та насамперед

100] її спитаю, що там дома робиться.

А зараз - он Аврора вже здіймається

Проміннолиця - відхилитись мусимо

З цієї стежки: стрінеться орач який

Або служниця - от і поцікавимось,

Чи не живе десь поблизу сестра моя.

Ти глянь: чи не служниця дзбан води несе

На голові... волосся низько стрижене?..

Присядьмо, друже. Щось таки дізнаємось -

Буває, при нагоді й слова вистачить -

110] Коли вже задля цього ми прийшли сюди.

ЕЛЕКТРА

Строфа І

Жвавіше ступай: світає вже,

Ступай, ступай, слізьми вмивайся!

Нещасна я!..

Нащо для Агамемнона

Клітемнестра вродила мене -

Тіндарея дочка лиха?..

Недарма ж я для всіх людей -

Безталанна Електра. [243]

День у день нужда, журба -

120] Мука, а не життя!..

Батьку, батьку! В Аїді ти

Через підлу жону свою,

Вбивцю, через Егіста...

Виливай свою тугу знов,

Насолоди в сльозах шукай!

Антистрофа І

Жвавіше ступай: світає вже.

Ступай, ступай, слізьми вмивайсь!

Нещасна я!..

Де ж то нині твій край, твій дім,

130] Бідний братику? Нащо ти

На поталу, журбу тяжку

В домі батька, в біді, лишив

Беззахисну сестрицю?

Де ти? Жду, страждальниця,

Рятівника свого!

Зевсе! Зевсе! У рідний край

Швидше крок блукача скеруй,

Щоб за батька помстився!

Строфа II

Дзбан на хвилину зніму з голови:

140] Нахилюсь над могилою батька, хай ніч

Печаль мою вчує,

Хай Аїду сягне голосна тужба!

О мій батьку, тобі ці жалі сную -

І тепер, і щоденно

Тонучи в них, я розранюю

Нігтями ніжно білу свою

Шию, хапаюсь за голову -

Смерть твоя рве мені душу.

Гай-гай! Зранюй лице!

150] Як ото лебідь плачем лунким

Над рівчаковими хвилями

Кличе - не може докликатись

Батька, що в згубну, підступну впав

Сіть, так і я тебе, бідний мій

Батьку, весь час тут оплакую.

Антистрофа II

Мав ти, вернувшись із далеких доріг,

Наготовлену дома, смертельну, купіль.

О горе! О горе!..

Та сокира... Та рана... Підступ той, [244]

160] Що прибулому з Трої вінцем були!..

Не стрічками, не квітом

Дома дружина тебе з війни

Стріла - двосічним Егіста мечем

Скоїла злочин нечуваний,

Шлюб нечестивий скріпивши.

ПАРОД

Входить хор мікенських дівчат.

Строфа І

Я забрела аж сюди,

Агамемнона дочко,

До сільського твого житла:

Чоловік один, житель гірський,

170] Що молоко п'є шумке,

Сповістив, що на третій день -

Гери свято; в аргоський храм

Діви квітчані йтимуть.

ЕЛЕКТРА

Строфа II

Не до шат, любі подруги,

Не до злота лежить моє

Серце, кров'ю облите.

Все минулося! Вже не мені

Серед юнок аргоських

Легконого в танці кружлять:

180] Туга та сльози -

Ось моя доля, ось про що

Дбаю, бідна, щоденно.

Глянь: чи ж то волоссям назвеш?

Одяг - дірами світиться.

От тобі й Агамемнона

Донька, владного мужа,

Хто навік уславив себе,

Трою в прах обернувши!..

ХОР

Антистрофа І

Все-таки Геру вшануй.

190] Гарно зітканий одяг

Ось примір, ще й намисто ясне.

Хочеш так от, самим лиш плачем,

Шани не склавши богам, [245]

Верх узяти над кривдником?

Не слізьми - боголюбністю

Щастя, доню, здобудеш.

Антистрофа II

ЕЛЕКТРА

Хто з богів нині чує мій

Плач? Хто згадує жертви ті,

Що складав Агамемнон?

200] Тільки я ось за мертвим тужу

І за живим - вигнанцем...

Де ж то він блукає тепер,

Біля чийого

Тулиться вогнища між рабів -

Син володаря-батька?..

Я ж ось тут, у хаті низькій,

В'яну серцем із дня на день,

З дому отчого вигнана -

Серед заростей, урвищ.

210] Мати - вбивством осквернене

Ложе ділить з убивцем.

ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ

ХОР

Уся Еллада й дім твій стільки бід важких

Через Єлену, твою тітку, звідали!

ЕЛЕКТРА

(Побачивши Ореста і Пілада).

Ой лишенько! Мовчу вже: чужаки якісь, -

Напевно, по сусідству є житло у них, -

Із засідки он вийшли... Розбігаймося!

Майну до хати, ви - через дорогу цю.

Лиш ноги нас врятують од напасників.

ОРЕСТ

Стривай, сердешна! Чуєш? Не лякайсь мене!

ЕЛЕКТРА

Не дай загинуть, Аполлоне-владарю!

ОРЕСТ

220] Я вбив би інших, що мені ненависні!

ЕЛЕКТРА

Не смій, коли не личить, доторкатися! [246]

ОРЕСТ

Нікого з більшим правом не торкатимусь.

ЕЛЕКТРА

А меч для чого? І кого вистежуєш?

ОРЕСТ

Лиш не тікай. Послухай - і погодишся.

ЕЛЕКТРА

Стою. Корюся. Все одно сильніший ти.

ОРЕСТ

Від брата твого звістку я приніс тобі.

ЕЛЕКТРА

О друже милий! Од живого?.. Мертвого?..

ОРЕСТ

Живе він. Добре слово вчуй насамперед.

ЕЛЕКТРА

Щасти тобі, хто вперше звеселив мене!

ОРЕСТ

230] Коли б обом нам щастя те всміхнулося!

ЕЛЕКТРА

То де ж він, бідолаха, обертається?

ОРЕСТ

А де бува мандрівець? На дорогах він.

ЕЛЕКТРА

Можливо, хліба брак йому щоденного?

ОРЕСТ

Та ні. Але вигнанець - завжди немічний.

ЕЛЕКТРА

А з чим тебе, чужинцю, він прислав сюди?

ОРЕСТ

Чи