Читати книгу - "Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)"

А польський львівський „Дзєньи писав про сей табор, що в ньому в січні 1920 р. на 400 людей було 150 хорих на тиф.

ж) Табор в УІанцуті.

„Вперед“ (ч. 5 за р. 1920) подає за звітом Військ. Укр. Місії, котра відвідала ланцутський табор д. 13. жовтня 1919 р, такі дати про сей табор: „Всего було полонених і інтернованих 837. Поміщення в кінській стайні тамошного поміщика, без підстілки, їжа дуже зла, по-

лонені голі й босі . . . Поширюється пошесть пятнистого тиФу. Побої на порядку дня.“

В ч. 39. „Впереду- читаємо оповідання повернувшого з сего табору, а іменно: „До недавного часу вмирало 20 денно, а тепер менше — бо й людей вже менше там остало. Хоч кладовище є всього на кілька-десять кроків від бараків, — ховають людей біля кльо-ачного бараку, разом з сміттям, гноєм і т. д. Ті, що ховають товаришів одного дня, другого дня самі гинуть. Люде-трупи вже байдуже відносяться до всього.“ А врешті перемиські „Новіни Понедзялкове“ доносять, що посилки центральної військової влади та за-граничного комітету Черв. Хреста до табору все пропадали и ишли на спекуляцію. Підчас слідства арештовано пятьох військових, а двох офіцерів втікло.

з) Табор у Яблоннім.

З протоколу списаного у Львові 3. грудня 1920 р. з В. С. з Глубочка, пов. Борщів, Г. Т. з Кудиковець, пов. Борщів, М. Я. з Новосілок, пов. Заліщики:

„Від марта с. р. перебували в Яблоннім. Було їх разом 171. В часі большевицького наступу перенесено всіх до бнджейова. В Яблоннім всі працювали коло ладування валіза. Протягом одного місяця робили день й ніч без огляду на се, чи хто був здоров чи хорий. Мешкали в бараках. Сторожа обходилася з ними зле, за що небудь побивали кольбами. їсти давали раз на день моркву з бульбою, часом рідку горохову зупу. Багато з них хорувало на червінку. Деякі померли, — назвиськ не тямлять. В часі болмиевицького наступу перевезли цілий парк заліза до бнджейова разом з полоненими. Праця була та сама, що в Яблоннім. Обходження таке саме. їда рівнож та сама.“

Табори цивільних інтернованих і тюрми.

а) Домбє.

В ,,Укр. Прапорі“ (ч. 44 з д. 15. серпня 1920 р.) читаємо слідуючу замітку:

„Поляки в останніх часах масово арештують й інтернують Українців під вакидом большевизму. Не переводять ніякого слідства, а тільки прийде який донос і зараз вивозиться по кількадесять людей до таборів. В останніх днях знапрямовується всіх полонених до Домбя.“

З сього приводу так описує тамошні відносини „Напшуд“: „Окремі відносини панують в таборі на Домбю відносно інтернованих там робітників. Приміщено їх в бараках, що кишать від червів, недалеко виходків. Деяких приміщено в бараці ч. 2., так що не вільно їм виходити. Харчування інтернованих, приділених до кухні

2. або 16. є нище критики: щодня дають їм напів вварену зелень або обридливу зупу. Оноді дали фляки, але напів зігнилі й смердячі Кождий інтернований робітник дістає теж половину гнилого селедця, кусень жилистого мяса, а часом яйце. Хліба дають три четверті Фунта з кукурудзяної муки.

Інтернованим денікінцям чи бредівцям о много краще діється. Мають свобідний вихід до міста, де купують ріжні харчові середники і спекулюють ними серед інтернованих. Лікарська поміч тчж не відповідна- На кілька тисячів інтернованих є лишень двох лікарів, кількох медиків і Фельчерів.

В таборі находяться теж діти, так, що заряд повинен про те журитися, щоби їх краще кормити та дати відповідне приміщення. Щастя, що одна громадянка з англійської місії занялася дітьми і видав їм обіди.

Привілеї в таборі мають московські ОФІцири. Дістають порядну постіль, поміщені в чистих бараках, мають добру кухню в противенстві до прочих, навіть інтелігентів.“

Л. 0. з Зуб. (теребов. пов.) подає під д. 7. падолисту 1920 р. такі подробиці про сей табор:

„Інтернованими в заняті бараки 1, 2, 17, 18 і 19. Бараки не опалювані, інтерновані сплять на голих дошках; харч марний: рано чай без цукру, на вечерю те саме, на обід Фасоля, морква, або 2 оселедці на 3 особи, хліба 800 ґр. на особу. Всіх висилають на роботи при звоженню дерева. Сторожа часом бе; зате не жалує таких слів, як: кабан, хам, мурґа, свіня, с .. .. син — і т. п.“ П. Дз. у письмі до У. Г. Комітету у Львові пише між иншим.

„Положення наше впрост страшне. Барак діравий, неопалюваний зовсім, усі сплять на голих дошках, без сінників і покривал. Харч не можливий і не вистарчаючий; кухню нашу, яку ми вели самі, замкнули.

На милість Бога просимо всі о поміч, бо з голоду і холоду всі вимремо!“

З иншого звідомлення довідуємося, що інтернованих неволять здіймати капелюх перед жовнірами, що дозволяють їм бачитися з рідними в присутности офіцера не більше 5 хвиль, та що заборонили довозити для них харчі з У. Гор. Комітету в Кракові.

6) Вісніч.

Ось низка візнань тих, що вернулися з Вісніча, засуджені спершу на 5—10 літню тюрму.

П. Д. з Синьоговка (Збараж). Арештований за се, що найдено в нього кріс (був укр. стрільцем). Скова-

14*

ного катували, а відтак тернопільський суд васудив його на 8 літ тюрми.

У Віснічу перші чотири місяці жив одною морквою. Першу зиму пересидів на коридорі (8 м. довг., 4 м. шир.), без вікон і не опалюваному, враз з 19 товаришами. Арештованих уживали до важких робіт, при чому їх побивали. Біля до перебирання діставали тільки що два місяці.

І. М. зі Стрия. Арештований на донос Поляків. У стрийській тюрмі вдарив його ключник в лице. Віддав йому і за те три дні носив кайдани 15 кіл. важкі. Засуджений на 10 літ тюрми, опинився у Віснічу. Пережив те, що попередній.

I. UI. з Романівки (Тернопіль). В теребовельській тюрмі били його кулаками і прикладами, куди попало. В тернопільській тюрмі побивали його ключами і прикладами. Засуджений на 5 л. тюрми, опинився у Віснічу, де о голоді сидів в не опаленій келії без вікон.

0. Б. з Глубічка вел., голова читалі.ні. Перебув чимало ревізій, при чому заедно його побивали до того, що його тіло було вкрите синяками й ранами. Били його кулаком, нагайкою,