Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Тигр дивився на посла. Посол дивився на тигра.

— Досить вигадливо, — пробурчав посол.

Від звуку його голосу тигр раптом оскаженів. Він стрибнув, ніби відпущена сталева пружина, й гепнувся на підлогу там, де щойно стояв посол.

Двері знову відчинилися. Заштовхнули ще одного тигра. Він сердито заревів і скочив на першого. Тигри зіштовхнулися на льоту.

Посол з'явився на відстані кількох футів, спостерігаючи за ними. Він оглянувся, коли в двері заскочив готовий до нападу лев. Лев стрибнув на посла, майже торкнувся до його голови, але поцілив у порожнечу. Побачивши, що людина зникла, лев накинувся на одного з тигрів.

Посол знову з'явився на своєму стільці, закурив сигарету й почав спостерігати, як звірі шматують один одного.

За десять хвилин кімната нагадувала бійню.

До того часу вистава надокучила послові, він розгорнув книжку й ліг на ліжко.

— Здаюся, — розвів руками Меллі, — у мене це була остання хоча б чогось варта ідея.

Серсі мовчки втупився у підлогу. Харрісон забився в куток і нишком припав до пляшки.

Задзвонив телефон.

— Слухаю, — підскочив Серсі.

— Я все зрозумів! — Дарріґ нетямився від захвату. — Впевнений, що все саме так і є. Чекайте, я просто зараз спускаюсь і ловлю таксі. Скажіть Харрісону, хай знайде собі кількох помічників.

— То що ж ви зрозуміли? — не втерпів Серсі

— Зворотній бік — хаос! — відповів Дарріґ і поклав слухавку.

Вони нетерпляче сновигали кімнатою в очікуванні порятунку. Минуло півгодини, година. Нарешті, за три години після свого дзвінка ввійшов Дарріґ.

— Привіт, — кинув мимохідь.

— Привіт, дідько вас забирай! — накинувся на нього Ceрcі. — Де вас носило?

— Поки їхав назад, — почав пояснювати Дарріґ, — я ознайомився з філософською концепцією посла. Це досконала праця.

— І через це ви затрималися?

— Ну, так. Водій кілька разів обвіз мене довкола парку, поки я це читав.

— Менше з тим, проїхали. Що там стосовно…

— Як це — проїхали? — несподівано суворо насупився Дарріґ. — Побоююся, що ми помилялись. Щодо інопланетян, я маю на увазі. Цілком слушно й правильно, що вони мають правити нами. Я би справді хотів, щоб вони якомога швидше прибули сюди.

Говорив Дарріґ якось невпевнено. Голос у нього тремтів, обличчям стікав піт. Чоловік то стискав, то розтискав пальці, ніби в агонії.

— Це складно пояснити, — провадив він, — але мені все прояснилося, щойно я почав читати. Я зрозумів, які ми дурні, що намагаємося бути незалежними у взаємозалежному всесвіті. Я побачив… О, послухайте, Серсі. Зупинімо всю цю дурню та приймімо посла як нашого друга.

— Заспокойтеся! — Серсі аж ногами затупав на абсолютно спокійного фізика. — Казна що верзете!

— Це справді дивно, — пробурмотів Дарріґ, — я пам'ятаю що саме відчував, але зараз мої думки змінилися. Думаю, як же вам допомогти. Ви ж не знаєте філософської концепції. Ви зрозумієте, що я маю на увазі, коли прочитаєте це.

Він вручив Серсі стос паперів. Серсі швидко підпалив їх запальничкою.

— Це нічого, — сказав Дарріґ, — я все запам'ятав. Ви лишень послухайте. Перша аксіома. Всі народи…

Серсі вразив його коротким, точним ударом, і Дарріґ гепнувся на підлогу.

— Цей текст вочевидь семантично закодований, — пояснив Меллі. — Гадаю, він призначений для того, щоб викликати у нас певні реакції. Посол пристосовує свою філософію до психології людей, з якими контактує.

— Слухайте-но, Меллі, — сказав Серсі, — зараз усе залежить від вас. Дарріґ знає, або гадає, що знає рішення проблеми. Ви повинні якось витягти це з нього.

— Це буде непросто, — зітхнув Меллі, — допомагаючи нам, він почуватиметься зрадником того, у що вірить.

— Мене не цікавить, як ви це зробите, — наполягав Серсі. — Просто мусите про все дізнатися.

— Навіть якщо це може вбити його? — злякався Меллі.

— Навіть якщо це може вбити й вас.

— Допоможіть відвести його в мою лабораторію, — попросив Меллі.

Цієї ночі Серсі та Харрісон удвох стежили за послом зі свого спостережного пункту. Серсі помітив, що його думки ходять по колу.

Що вбило Альферна в космосі? Чи може бути на Землі щось подібне? Що це за принцип упорядкованості ? І що означає «зворотній бік — хаос»?

«Якого біса взагалі я тут роблю?» — запитав він у себе й відразу збагнув, що не можна дозволяти собі таких думок.

— Що би ви сказали про посла? — звернувся він до Харрісона. — Він — людина?

— З вигляду — так, — сонно озвався Харрісон.

— Але ж він функціонує не як людина. Цікаво, чи це його справжній стан?

Харрісон похитав головою і запалив люльку.

— Чим же він є насправді? — допитувався Серсі. — Вигляд як у людини, але може перетворюватися на що завгодно. На нього не можна напасти — він адаптується. Схожий на воду, яка приймає форму будь-якої посудини.

— Якщо її закип'ятити, це теж буде вода, — позіхнув Харрісон.

— Звичайно. Вода не має власної форми… Чи все ж таки має? Яка в неї основа?

Харрісон намагався зосередитися на словах Серсі:

— Молекулярна структура? Матриця?

— Матриця, — повторив Серсі, й собі позіхаючи, — структура. Має бути щось подібне. Структура абстрактна, чи не так?

— Звичайно. Певна структура може втілитися в що завгодно. Що таке я зараз сказав?

— Поміркуймо, — провадив Серсі. — Структура. Матриця. Вигляд посла може змінюватися. Але мусить бути щось основне, воно зберігає його особистість. Щось незмінне незалежно від форми, яку він приймає.

— Ніби шматочок нитки, — промимрив Харрісон із заплющеними очима.

— Авжеж. Зав'яжіть її у вузлик, зсукайте з неї мотузку, обмотайте нею палець — вона все одно залишається ниткою.

— Так-так...

— Але як порушити саму структуру? — запитав Серсі. І чому не можна поспати? К бісу посла з його ордою колоністів! — Серсі на хвилину заплющив очі...

— Прокиньтеся, полковнику!

Серсі насилу розплющив очі й побачив перед собою Меллі. Поряд хропів Харрісон.

— Ну, ви щось дізналися?

— Нічогісінько, — розвів руками Меллі. — Ця філософія надто вплинула на нього. Начебто не змінила його особистості, але... Дарріґ знає, що він хотів убити посла й що на це були досить вагомі причини. Але зараз його почуття неоднозначні. У нього досі є відчуття, що він зраджує нас. З одного боку, він не