Читати книгу - "Янові скарби"

— А мені що робити? — спитав Майкл.

— Нічого. Треба спочатку підняти вантаж над водою, а то він гальмуватиме рух катера.

Керол стояла біля поручнів, дивлячись на бот.

— Це вони! — впевнено крикнула вона. — Біля стерна Білл. Крім нього, там Джо, рибалка і ще якийсь тип.

«Ще якийсь», — подумав Пітер, тим часом як блок дюйм за дюймом піднімався вгору і линва опинилася вже врівень з бортом. «Ще один. Невже це…»

Раптом Джіл випалила те слово, що було в нього на думці.

— «Хазяїн»! — вигукнула вона. — Це, мабуть, «хазяїн».

Не припиняючи чимдуж крутити лебідку, Пітер оглянувся. Бот швидко наближався і був тепер на відстані не більше ста ярдів.

— Джіл, Керол! — наказав він. — Спускайтеся вниз, у передню каюту!

— Прошу тебе, Пітере… — почала було Керол.

— Ні. Це наказ. Негайно спускайтеся вниз, зачиніть люк і замкніться там. Цього разу я не хочу ризикувати.

Якусь мить дівчатка вагалися, перезираючись між собою. Що передали вони одна одній поглядами, жодна з них не могла б сказати, але обидві враз повернулися до Пітера.

— Ми залишаємося, — рішуче мовили вони і побігли на кормову палубу допомагати хлопцям.

Майже ту ж мить щось сильно вдарило в лівий борт катера, і Джо з рибалкою стрибнули на палубу, якраз перед стерновою рубкою.

— Майкле, замкнися в стерновій рубці і — повний вперед на вихід із затоки, — крикнув Пітер, почувши глухий удар у борт. — Ми трохи підняли барильце, — пробурмотів він, — хоч воно подекуди черкатиметься дна.

Пітер полегшено зітхнув, почувши, що засув на дверях стернової рубки засунуто ще до того, як двоє непроханих гостей звелися на ноги після стрибка. Тепер Майкл хоч на якийсь час буде в безпеці.

— Керол, Джіл, відійдіть! — наказав Пітер. — Лишіть їх на мене.

Він схопив довгий важкий багор з гострим вістрям стрибнув на дах стернової рубки. В цю мить вороже судно промчало повз корму «Норця». Білл стояв біля стерна, а на кормі навпочіпки сидів товстий, з жовтавим обличчям чоловік у плащі.

«Добре, що зараз доведеться мати діло тільки з двома», — подумав Пітер.

Віллем несамовито крутив лебідку, але блок дійшов уже мало не до самого верху шлюпбалки, далі піднімати було нікуди. Він поставив лебідку на гальмо і стрибнув на дах до Пітера.

«Норець» повільно набирав швидкість, тягнучи під водою коштовний вантаж, але додатковий опір гальмував рух катера. Глянувши на корму, Пітер помітив, що ворожий бот розвернувся і підходить до них ззаду.

— Нелегко нам буде, — пробурмотів він, — але спробуємо дати відсіч. Ми ще побачимо, кому дістануться Якові скарби.

Тільки якусь мить дівчатка вагалися, не знаючи, що робити. Відтак Керол схопила гак з гострим кінцем, а Джіл — важкий румпель, який лежав біля ялика. Примчавши на корму, обидві зайняли там бойову позицію.

— Як тільки хтось із них покладе руку на борт катера, — прошепотіла Керол, — бий по ній щосили. Ми не повинні пустити їх на катер, поки хлопці впораються з тими двома. Це буде битва в Крабен Кріку, і ми маємо її виграти.

Якусь мить на катері панувала незвичайна тиша. Переляканий і водночас до краю збуджений Майкл був до деякої міри в безпеці, замкнувшися в стерновій рубці. На даху рубки з лівого боку підняв свою грізну зброю Пітер, готовий до нападу, тільки-но рибалка, що причаївся на палубі, спробує проскочити на корму. Спиною до Пітера стояв Віллем, готовий стрибнути на Джо, якщо той спробує вдатися до такого ж маневру з правого борту. А на кормі, біля самих поручнів двоє дівчаток завмерли в бойовій готовності. За кілька ярдів позаду катера йшов ворожий бот. Сам «хазяїн» не виявляв бажання встрявати в бійку, полишивши це на своїх поплічників. Нарешті Пітер порушив зловісну тишу.

— Геть з катера! — наказав він. — Забирайтеся звідси, або ми викинемо вас за борт.

Очі рибалки горіли люттю.

— Віддай нам усе! — крикнув він. — Віддай усе, і ми вас не зачепимо, шмаркатий школярику!

Пітера нелегко було вивести з рівноваги, але такої образи він не міг знести. Відкинувши багор, він плигнув з даху стернової рубки прямо на черево рибалки. Сила поштовху кинула бандита горілиць на палубу, і Пітер опинився на ньому. Але ту ж мить Джо стрибнув на Пітера й міцно обхопив його руками. За мить почувся ще один стрибок на палубу — то Віллем кинувся на купу тих, що боролися, і, схопивши Джо за волосся, одночасно скрутив йому назад руку.

— Дай йому, Віллеме! — крикнув Майкл. — Дай!

Купа сплетених тіл перекочувалася по палубі то в один бік, то в другий, у повітрі лунали вигуки й зойки. Дівчата на кормі не могли бачити, що діється за стерновою рубкою, і тривожно подивилися одна на одну.

— Ні, — сказала Керол. — Залишаймось тут. Якщо ми підемо звідси, то ті двоє висадяться у нас на кормі.

Білл і справді зовсім близько підійшов до катера, але, як тільки Джіл люто замахнулася румпелем, він одступив назад, очікуючи слушного моменту. Його супутник все, ще сидів навпочіпки на кормі, наче чекав, чим усе це скінчиться.

Нарешті Віллему вдалося відтягти Джо. Не даючи йому підвестися, він поволік бандита дюйм за дюймом до поручнів, раз у раз піднімаючи його голову за волосся й гупаючи нею об палубу. Але у Джо ще були сили, він так легко не здавався. Схопивши Віллема рукою за шию, він силкувався вивернутися і підім'яти його під себе. Тим часом Пітер і рибалка зчепилися в одчайдушній боротьбі й перекочувалися по носовій частині палуби, а Майкл з,