Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

«Це вже зроблено, - заспокоїв він мене. - Біжи до озера біля кам’ яного ящера й очікуй їх там».

Я помчав туди мов навіжений.

Важко описати, що я відчував, коли на водну гладінь опустився дивний літак, подібний на камбалу. Він підплив до самого берега, і з нього вийшли друзі зі Змієносця. Я був для них такою ж несподіванкою, як і вони для мене. Не тому, що вони не знали про нас - чаші, розмішені по всій планеті, давно повідомили їм про наші відвідини Кварти - їх здивувало, що я тут зостався. Про все це я дізнався вже значно пізніше. А тоді згадав фараонові слова й заходився креслити на піску ієрогліфи, щоби якось порозумітися з дивовижними коротунами в непрозорих скафандрах.

Можливо, ми з правителем скельного міста кепсько зрозуміли одне одного, позаяк змієносці на мигах показали, що не тямлять жодного слова. На щастя, вони порозумілися з писарем, котрий прийшов мені на допомогу й почав балакати з ними за допомогою свого ультразвукового органу.

Вони запросили нас у літак і відвезли до свого гравіцентру. Й там я знайшов сумку з речами, які ви мені залишили в піраміді.

Перемовини за допомогою ієрогліфів та ультразвукової мови квартян були важкими, я все ще не розумів, що вони хотіли мені сказати. І тому змушений був навчити змієносців англійської, позаяк їхньої мови я ніколи не чув і досі не знаю, як вони між собою спілкуються. Ватсон буде вражений, коли детально опишу йому, як навчав друзів зі Змієносця говорити. Тим часом вони познайомили мене з дивами своєї надзвичайно розвиненої науки.

Якось мене посадили до однієї з нейтронних чаш, і вона дала мені можливість зазирнути до «Променя». Ви вже давно повернулися на борт, і ваші чаші зберігалися на складі, тому я не зміг побачити багато. Лише через деякий час помітив Крауса, котрий досліджував таємничі квіти.

За долею чаші, котру ви забрали з Кварти, я спостерігав і дорогою додому, на Землю. Таким чином я також з’ясував, як вас маю тут розшукати.

Ці гравітаційні спілкувачі - дивовижний винахід. До їхньої системи вже під’єднана частина нашої Галактики. В точно визначену пору галактичного часу перемовляються між собою мислячі істоти з різних куточків Усесвіту. Людство також невдовзі почує повідомлення: «Приєднуйтесь до Галактики!»

Друзі зі Змієносця обіцяли, що допоможуть нам спорудити потужний передавач на кшталт гравіцентру.

Я трохи забігаю вперед, але залишилося розповісти небагато. Змієносці невдовзі навчилися розмовляти нашою мовою так добре, що ми могли балакати навіть про найскладніші речі. Вони посвятили мене в таємниці своїх передових технологій - сподіваюся, дещо мені вдалося зрозуміти, - а я у відповідь описав їм наш світ з усіма його проблемами.

З Кварти Змієносці мали намір летіти в інше місце, але я легко переконав їх змінити курс і відвідати Землю.

Лише дивлячись на земну кулю, котра росла просто в мене на очах і ставала матеріальною, я вперше усвідомив, що неможливе здійснилося. Я повернувся додому!

І друзі зі Змієносця виконали обіцянку - доправили мене на Землю інкогніто.

Dixi et salvavi animam meam[8].

Легенько, мов яворовий лист падає на землю, сів на гладінь Джумни літак-камбала змієносців. Із космічними мандрівниками вийшов на берег Хотенков і майже весь екіпаж «Променя».

- Вітаю! - сказав Хотенков оповідачеві, котрий тільки-но замовк. - І спасибі тобі...

1963

Від перекладача

Пильний читач, без сумніву, звернув увагу, що обидва твори, вміщені в даній книзі, хоч і є прямим продовженням попередніх романів Володимира Бабули «Сигнали з Всесвіту» і «Планета трьох сонць», багато в чому дисонують з ними.

Пізніше, у 1963 році, В. Бабула ґрунтовно переробив усі три романи трилогії й видав їх під назвою «Океаном світлових років». Найбільше змін зазнала, певна річ, третя частина, значно скорочена й практично повністю переписана автором.

Річ у тім, що роман «Друзі зі Змієносця» було написано по гарячих слідах і на хвилі популярності першої й другої частин трилогії - в 1956 році. Та, на відміну від них, твір побачив світ лише в журнальному варіанті й ніколи не виходив окремим виданням. Чому так сталося - невідомо, але, мабуть, то була ініціатива самого автора. Не виключено, що В. Бабула визнав роман дещо слабшим від попередніх. Утім, окремі його розділи, що стосувалися одіссеї Мак-Гарді, автор усе ж використав, помістивши їх у текст книжкового видання «Планети трьох сонць» (щоправда, в них фігурував тепер уже Краус, а місцями - Свозилова та Северсон). Саме за цим виданням і було здійснено український переклад 1959 року.

У даному виданні роман «Друзі зі Змієносця» публікується без будь-яких скорочень, хоча з деякими його сюжетними колізіями читач уже зустрічався в «Планеті трьох сонць». Що ж до пізнішого його варіанту, що різниться як за обсягом, так і за деякими персонажами, то і його подано практично без змін, попри те, що в тексті є чимало покликань на перероблене видання «Платети трьох сонць» (зокрема згадуються нейтронні чаші, виявлені мандрівниками на Кварті). Однак, із метою уникнути плутанини в бібліографії, за твором залишено назву всієї трилогії.

Віталій Геник

«Посилати (водити) у