read-books.club » Наука, Освіта » Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

212
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: Наука, Освіта / Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 107
Перейти на сторінку:
про зміну Проводу». «Волинський обласний провідник Іван Скоп'юк – Сатана після отримання інформації про події в Кракові заявив, – повідомляє автор статті, – що «після того, що сталося в Центральному проводі ОУН, для мене ні Мельник, ні Бандера не можуть бути авторитетами»…Станіславський обласний провідник Олександр Луцький та його заступник Василь Чижевський, у свою чергу, вважали конфлікт «під ту пору некорисним, але погоджувалися, що він був неминучий»,[143] – підсумовує Т. Гривул. Версія Г. Гордасевич

Галина Гордасевич – донецька поетеса, член Спілки письменників України, співзасновниця Донецького товариства української мови та Донецького крайового Руху, вивчивши стоси написаного на цю тему до неї, констатувала: 10 лютого 1940 p.: «як би не доводили послідовники ОУНр (тобто революційної. – Д. Я.)… що це не був розкол, а лише очищення ОУН від опортуністичних елементів, але це таки був розкол».[144]

Версія І. Патриляка

Один з найавторитетніших дослідників, доцент кафедри новітньої історії України Національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат історичних наук, автор монографій «Військова діяльність ОУН(б) у 1940–1942 pp.», «Україна в роки Другої світової війни: спроба концептуального підходу» та численних публікацій у наукових та інших періодичних виданнях, посилаючись на статтю В. Кука «Степан Бандера», вважає: «27 зібраних у Кракові керівників Крайової екзекутиви… одностайно підтримали ідею створення Революційного проводу і визнали своїм лідером С. Бандеру».[145]

З цього твердження аж ніяк не можна зрозуміти, як підпільна організація, та ще й на підконтрольній СРСР території, могла мати аж 27 керівників? Натомість, ясно випливає: 10 лютого 1940 p. y Кракові (який, до слова, сам Василь Кук вважав після німецької окупації Польщі, «у ту пору… своєрідним центром культурного й політичного життя»[146]) відбулося зібрання тільки львівських націоналістів. Представники інших екзекутив участі в цьому не брали, рішення про призначення Бандери лідером ОУН не ухвалювали. Отже, наголосимо на цьому знову, йдеться, в кращому випадку, не про створення ОУН(б), а про відхід від ОУН частини її галицьких членів, які надалі користувалися тою самою абревіатурою, додавши до назви керівного її органу лише одне слово – «Революційний».

Версія Ю. Шухевича

Син героя, легендарного провідника ОУН та УПА, Герой України Юрій Шухевич з таким висновком категорично не погоджується. В передмові до розвідки Гордасевич він вказує: «…вся боротьба між ними («бандерівцями» та «мельниківцями. – Д. Я.) – це боротьба за тактику дій! І не було ніяких принципових ідеологічних розбіжностей!! Як з боку Мельника, так і з боку Бандери робилося все, щоб розлам не наступив. Лише втручання зовнішніх ворожих сил привело до того, що пізніше сталося в ОУН».[147] Питання про це, які саме «зовнішні сили» спричинилися до того, залишилося без відповіді.

Розкол: перші наслідки

«Великих труднощів зазнали ми від бандерівців, що не поминали ніякої нагоди, щоб не пустити нам шпильки в бік, а в своїй винахідливості і зручності були просто подиву гідні…Перш, що зробили бандерівці,старалися залишити своїх інформаторів у наших рядах… слідкувати за всім, що в нас діється, і доносити своєму таємному розвідувальному контакту» (це можна розуміти, що йдеться про абвер. – Д. Я.). «…Десь на переломі 1940–1941 років бандерівці проголосили бойкот до всіх членів нашої організації, перестали з нами вітатися на вулиці і вдержувати які-небудь зв'язки». Так вважали принаймні деякі прихильники легітимного вождя Організації українських націоналістів. «Біжуча організаційна праця, – розповідав З. Книш про стан справ у 1940 р., – …нажаль, принаймні перших шість місяців, спрямована була… головним чином з бандерівщиною, цебто велася на внутрішньо-організаційному фронті…Сильна і горда колись ОУН зійшла на людське позорище і стала посміховищем у тих, що ще недавно мали закриті уста страхом перед її силою і мимовільним подивом до її живучості».[148]

Мав розкол і безпосередні наслідки організаційного, якщо доречно так сказати, ґатунку. Наприкінці серпня 1940 р. «мельниківці», вирогідно за підтримки німців, захопили приміщення, в якому концентрувалися прихильники РП ОУН, – з усім обладнанням та усією документацією. «РП ОУН побоювався, що ТІУН скористається із отриманих матеріалів і зможе втрутитися в діяльність крайової мережі». У відповідь «бандерівці» звинуватили опонентів «у роботі на користь чужих, у т. ч. ворожих, розвідок. Тому будь-яких представників, які приходять із Кракова (на територію УРСР. – Д. Я.) доручалось знищувати».

1 ... 50 51 52 ... 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"