read-books.club » Сучасна проза » Риб’яча кров 📚 - Українською

Читати книгу - "Риб’яча кров"

128
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Риб’яча кров" автора Іржі Гаїчек. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 135
Перейти на сторінку:
розповідали. Назви Чорнобиль ніде не було. Жодної згадки про атомну аварію. Тільки зізнання про підвищений радіоактивний фон Чехословаччини. А наприкінці статті вже писали, що йдеться про цифри у двісті разів менші від шкідливих для здоров’я людини. Я читала вголос:

— Нагляд ведеться за всіма елементами навколишнього середовища й продуктами харчування. Загалом, рівень радіоактивності, а це підтверджує й більшість прес-агенцій європейських країн, має тенденцію до зниження.

— Вони глузують із нас, — усміхнувся Петр.

— Розумієш? Вони просто так пишуть в газеті, що вимірювання повітряних потоків не виявило жодної радіації. Чому ж вони тоді про це написали? Потім за п’ять днів пишуть статтю, що фон підвищений, але зовсім не згадують чому! Чому він підвищився? Ніби просто так?..

— Не переймайся, — переконував мене Петр, — послухай увечері «Голос Америки» чи «Радіо Європа». Там більше ні про що й не говорять.

— Я ніколи не слухала цього.

— Тільки не кажи, що твій тато їх не ловить через приймач.

Я раптом здалася собі дуже дурною. Гуска, яка готується до випускних іспитів, голова їй забита історичними датами, математичними й хімічними прикладами, книжками й письменниками, а в цей час у повітрі носиться щось таке, про що навіть не підозрюєш. Щось жахливе, воно на траві, у полі, на деревах, навіть бджоли Зденєка приносять це з пилком до вуликів.

Увечері Петр відвіз мене назад. Мені не хотілося полишати запах цієї хати, її холодні стіни, арку в стіні коридору, де стирчала банка з висохлою минулорічною квіткою.

Удома ввечері я сіла на ліжко. Із сумки дістала пакет складених газет і синьо-білу картату сорочку, яку відразу ж засунула під подушку. У кухні за вечерею я не затрималася, і коли Гонза ввечері увімкнув світло в кімнаті, то помітив сорочку, в якій я засинала. Він нічого не сказав, а за хвилинку з його кутка вже лунало тихе похропування.

Відразу після уроків ми з Міладою сіли в червоний міський автобус і поїхали до неї. Сімейний будиночок на околиці Будєйовіце мав гостру стріху, Мілада показала на декілька антен вгорі.

— Он та, схожа на маленький парканчик, бачиш? Вона ловить австрійське телебачення.

До вечора ми копирсалися в зошитах і підручниках, а потім Мілада ввімкнула телевізор у вітальні. Ми розсілися в кріслах, Міладина мама тільки визирнула з кухні запитати, чи не хочемо ми вечеряти.

— У нас показують обидва австрійські канали. Це FS1[18], на FS2 зображення трохи з перешкодами, але зі звуком усе гаразд.

— Ти краще розумієш німецьку, будеш мені перекладати.

— Що ти говориш, — процідила Мілада, — у тебе також одиничка[19]. Окрім того, маєш іспит із німецької. Отож давай…

Ми вдивлялися в екран і намагалися розчути швидке мовлення австрійської телеведучої, аж раптом на екрані з’явилася мапа зі стрілочками, які показували напрямок вітру, із Радянського Союзу на захід.

— Ці стрілки показують, куди вітер віднесе чи вже відніс радіоактивний пил, — проторохтіла Мілада, і ми продовжували вивчати карту Європи, стрілки простували через Польщу й Чехословаччину до Баварії з Австрією. Ведуча говорила щось про заходи, до яких вдається австрійський уряд. Обмеження доставки продуктів зі сходу, суворий контроль молока, заборона свіжого трав’яного корму для годівлі корів. Наприкінці ми ще зрозуміли, що вона повторює глядачам пораду, як уберегтися від радіоактивного пилу.

Я довго не могла заснути в Міладиній кімнаті. Можливо, мені бракувало тихого шуму річки, до якого так звикла вдома, можливо, заважало світло за вікном. А ще ми ніяк не могли наговоритися. Мілада вже все знала про мене з Петром, ми поговорили про іспити й вступ до університету. Мілада записалася на юридичний. А я все ще вагалася, чого ж хочу.

— У мене, власне, усе розвалюється, — говорила я тихо, знаючи, що Мілада з іншого боку кімнати добре мене чує.

— А ви отримаєте квартиру в тому районі Будєйовіце?

— Тато каже, що так. А я все ще не хочу змиритися, що нам знесуть хату. І дядькові також…

— Ми б жили зовсім поруч.

— Так. Але ти все одно поїдеш до Праги на юридичний.

— То давай зі мною. Вчителькою можна стати всюди, не лише в Будєйовіце.

— Насправді я вже не знаю, Міладо, чи все ще хочу цього. Ніби якась дитяча мрія. Що я вчителюватиму в нашій сільській школі, і ми зі Зденєком будемо щасливо й спокійно жити в будинку дядька Венци біля ріки…


— Це правда, що ти водишся з тим Петром Гразділом?

1 ... 50 51 52 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Риб’яча кров», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Риб’яча кров"