Читати книгу - "Марсіянин"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли Габ вибухнув, нестримуваний тиск жорстоко виштовхнув повітряний шлюзу як гарматне ядро. Усередині здивованого Уотні силою вихлопу притисло до задніх дверей повітряного шлюзу.
Повітряний шлюз пролетів 40 метрів поки упав на землю. Уотні, ще не отямившись від попереднього удару, вдарився обличчям об передні двері.
Видовий щит прийняв на себе поштовх, захисне скло потрощилось на сотні маленьких кубиків. Голова вдарилась об внутрішню поверхню шолома, від чого він знепритомнів.
Шлюз прокотився поверхнею ще 15 метрів. Товста підкладка у скафандрі Уотні вберегла його від перелому кісток. Він намагався зрозуміти, що коїться, але був заледве притомним.
Нарешті припинивши кочення, шлюз лишився лежати на боці у хмарі пилюки.
Уотні, лежачи горілиць, безтямно дивився вгору крізь отвір у захисному щиті шолому. З рани на чолі по обличчю цибеніла кров.
Збираючи до купи думки, він оволодів собою. Звернувши на бік голову, подивився крізь вікно задніх дверей. Поодаль брався зморшками Габ, який здувся, а перед ним лежало поле засіяне уламками.
Відтак до його вух долинуло шипіння. Уважно прислухаючись, він зрозумів, що це лине не від його скафандра. У повітряному шлюзі завбільшки як телефонна будка десь була маленька дірочка, яка випускала повітря.
Він зосереджено прислухався до шипіння. Потім обмацав розбитий видовий щит. Потім знову глянув крізь вікно.
- Та ви з біса знущаєтесь з мене? - сказав він.
Розділ 14
Аудіо журнал: Сол 119 (1)
Запис:
Знаєте що?! До дідька все! До біса цей шлюз, до біса Габ, до біса цю планету!
Справді, досить вже! Мені достатньо! Повітря мені вистачить на кілька хвилин, і сто чортів мені у пельку, якщо витрачу їх на гру з Марсом по його правилах. Мені настільки він остогид, що зараз знудить!
Лишається просто сидіти тут. Повітря небавом витече, і я помру.
Мені досить. Більше ніяких надій, ніяких самооблуд та ніякого винахідництва. Наївся під горло.
Аудіо журнал: Сол 119 (2)
Запис:
Ет… нехай. Я зігнав трохи злість і тепер мушу вигадати як врятуватись. Знову.
Тож…
Гаразд.
Я у повітряному шлюзі. Бачу Габ крізь вікно, він за добрі 50 метрів звідси. Зазвичай повітряний шлюз ПРИЄДНАНО до Габу. То ж саме у цьому проблема.
Повітряний шлюз лежить на боці, а я чую стійке шипіння. Значить або це втрата повітря, або тут десь змії. У кожному разі у мене проблеми.
А ще протягом… що б воно трясця не сталось насправді… я перекидався як пінбольна кулька і розтрощив мій видовий щит. Повітря зазнаки не йде на співпрацю, коли справа стосується величезних дірок у вашому скафандрі для ПЧД.
Схоже Габ повністю спустився і завалився. То ж навіть якби я і мав дієвого скафандра для ПЧД щоб у ньому вийти з повітряного шлюзу, мені не було б куди піти. Справа - лайно.
Я подумав хвильку. І вирішив, що маю вилізти зі скафандра. Він незграбний, а повітряний шлюз затісний. До того ж, не схоже, що він мені якось допомагає.
Аудіо журнал: Сол 119 (3)
Запис:
Справи не такі вже кепські, як видавались.
Так, я все ще у сраці. Але не так глибоко.
Не певен, що трапилось з Габом, але ровер має бути цілим. Він не бездоганний, та все це не дірява телефонна буда.
На мені ПЧД скафандр Бека. Свого я не носив з 6-го Сола, коли мене нашампурило. Скафандр Бека був мені майже за розміром та не мав дірок. Чому це важливо нині? Тому що на відміну від мого власного скафандра, у цьому є не використаний ремонтний набір.
Не треба радіти. Скафандру це не допоможе. Ремонтний набір - це конусовидний клапан з надлипкою смолою на ширшому кінці. Він замалий для використання на отворах більших ніж 8 см. Та й справді, якщо у вас 9-тисантиметрова дірка, ви помрете багато раніше ніж встигнете дістати набір.
Попри це, набір буде корисним, і можливо я зможу використати його щоб зупинити виток повітря зі шлюзу. А це ниньки моя найважливіша справа.
Теча невелика. Без видового щита ПЧД скафандр добре справляється з діркою повітряного шлюзу. Він додає повітря для підтримки тиску. Та колись повітря у нього скінчиться.
Я мушу знайти течу. Гадаю, вона біля моїх ніг, судячи зі звуку. Тепер, коли я вже не у скафандрі, я можу повернутись і глянути…
Нічого не бачу… Я чую її, але… це десь там унизу, та я не знаю де саме.
Я вигадав лише один спосіб знайти її - розпалити вогонь!
Так, я знаю. Багато моїх ідей пов’язані із підпалюванням чогось. І так, умисно влаштовувати багаття у маленькому, обмеженому просторі - це зазвичай жахлива ідея. Та мені потрібен дим. Лиш маленький жмутик серпанку.
Як завжди, я працюю з речами,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.