Читати книгу - "Правік та інші часи"

Він знову ходив до громадської бібліотеки й брав цілі сумки книжок, бо здавав собі справу з того, що маса чотирикратних речей уже записана раніше.

В бібліотеці було багато книжок з красивим екслібрисом дідича Попельського — над купою каміння ширяв птах, подібний до орла. Птах тримав пазурами слово ФЕНІКС. Над птахом виднів напис: «Ex libris Фелікса Попельського».

Ізидор просив лише книжки з «Феніксом» — це було ознакою добротности. На жаль, він швидко з’ясував, що все зібрання книжок починається лише від Л. На жодній з полиць не знайшов авторів з прізвищами від А до К. Тож читав Лао-цзи, Леніна, Лойолу, Лукіана, Ляйбніца, Маркса, Марціала, Майрінка, Міцкевича, Ніцше, Оріґена, Парацельса, Піфагора, Платона, Плотіна, По, Порфирія, Пруса, Руссо, Сведенборґа, Сінкевича, Словацького, Сократа, Спенсера, Спінозу, Тертулліана, Фому Аквінського, Тов’янського, Фалеса з Мілета, Фройда, Шекспіра, Шиллера, Честертона, Юнґа. А що більше читав, то більше йому бракувало авторів початкових літер: Авґустина, Авіценни, Андерсена, Арістотеля, Блейка, Верґілія, Верна, Вольтера, Гайне, Геґеля, Гельдерліна, Гомера, Гофмана, Гюґо, Ґріммів, Ґьоте, Данте, Дарвіна, Діогена, Екгарта, Ерігена, Клеменса, де Кеведо-і-Вільєґаса. Також прочитав удома сучасну енциклопедію, однак не став од цього ні мудрішим, ані кращим. Зате мав дедалі більше для запису в своїх таблицях.

Одні четвірки були явними, достатньо було лише уважности:

Кисле     Солодке     Гірке     Солоне,

або:

Коріння     Стебло     Цвіт     Плід,

або:

Зелене     Червоне     Блакитне     Жовте,

або:

Ліво     Верх     Право     Низ.

А також:

Око     Вухо     Ніс     Губи.

Багато таких чотирикратностей він знайшов у Біблії. Окремі з них здавалися більш первісними, старими й породжували інших. Мав таке враження, що під його вікном четвірки й множаться до безкінечности. Нарешті почав підозрювати, що сама безкінечність теж мусить бути чотирикратна, як ім’я Бога:

J     H     W     H

Чотири пророки зі Старого Заповіту:

Ісая     Єремія     Єзикіїл     Даниїл.

Чотири річки Едему:

Пішон     Ґіхон     Тигр     Єфрат.

Лики херувимів:

Людина     Лев     Віл     Орел.

Чотири Євангелісти:

Матвій     Марко     Лука     Іван.

Чотири основні чесноти:

Мужність     Справедливість     Мудрість     Поміркованість.

Чотири вершники Апокаліпсису:

Завойовник     Убивця     Голод     Смерть.

Чотири стихії (за Арістотелем):

Земля     Вода     Повітря     Вогонь.

Чотири аспекти свідомости:

Сприйняття     Відчуття     Мислення     Інтуїція.

Чотири королівства в Кабалі:

Мінералів     Рослин     Тварин     Людей.

Чотири аспекти часу:

Простір     Минуле     Теперішнє     Майбутнє.

Чотири алхімічні складники:

Сіль     Сірка     Азот     Ртуть.

Чотири алхімічні функції:

Coagulatio     Solutio     Sublimatio     Calcinatio.

Чотири літери святої силаби:

A     O      U     M.

Чотири кабалістичні сфіроти:

Любов     Краса     Сила     Влада.

Чотири стани існування:

Життя     Помирання і смерть    Період після смерти     Відродження.

Чотири стани свідомости:

Летаргія     Глибокий сон     Легкий сон     Ява.

Чотири якості створеного:

Сталість      Плинність     Леткість     Світло.

Чотири здатності людини (за Галеном):

Фізична     Естетична     Інтелектуальна     Моральна й духовна.

Чотири основні арифметичні операції:

Додавання     Віднімання     Множення     Ділення.

Чотири виміри:

Широта     Довгота     Висота     Час.

Чотири стани скупчування:

Тверде тіло     Рідина     Газ     Плазма.

Чотири основи, що творять РНК:

Аденін    Гуанін     Урацил     Цитозин.

Чотири темпераменти (за Гіппократом):

Флеґматик     Меланхолік     Санґвінік     Холерик.

А список усе ще був неповним. Не міг бути повним, бо тоді б закінчився світ. Так думав Ізидор. Думав також, що він натрапив на слід ладу, котрий зобов’язує в усьому всесвіті на своєрідну божу абетку.

З часом вишукування чотирикратних речей змінило Ізидорів розум. У кожній речі, в кожному щонайменшому явищі він убачав чотири частини, чотири стадії, чотири функції. Бачив чергування четвірок, пучкування їх у вісімки і шістнадцятки, постійне перетворення чотирикратної алгебри життя. Для нього вже не існувала квітнуча яблуня в садку, а чотирикратна щільна структура, складена з коріння, стовбура, листя та квітів. І, що цікаво, — четвірка виявилась безсмертною: восени на місці квіток були плоди. Те, що взимку з яблуні залишалися тільки стовбур і коріння, Ізидор мусив обдумати. Винайшов право редукування четвірки до двійки — двійка є періодом відпочинку четвірки. Четвірка перетворювалася на двійку, коли спала, як дерево взимку.

Речі, котрі не відразу виявляли свою внутрішню чотирикратну структуру, були для Ізидора викликом. Якось він приглядався до небожа Вітека, який намагавсь об’їздити молодого коня. Кінь хвицався і скидав його на землю. Ізидор подумав, що структура, звана в повсякденні «вершником», лише на перший погляд видається двохелементною. Звичайно, існує передусім людина, а також кінь. Існує ще й третя цілість, а саме: вершник. Тож де ця четверта?

То кентавр, щось більше, аніж людина й кінь, то людина та кінь водночас, дитина людини й коня, людини й кози, зрозумів раптом Ізидор і знову відчув той самий, давно вже забутий неспокій, який залишив йому колись Іван Мукта.

Час Місі

Міся довго не хотіла відрізати своє довге сиве волосся. Коли приїжджали Ліля та Мая, то привозили з собою спеціальну фарбу й упродовж вечора повертали волоссю колишній колір. Вони мали смак на кольори — вибирали саме такі, як треба.

Якогось дня щось їй раптом сталось, і вона звеліла обтяти волосся. Коли фарбовані каштанові пасма опали на підлогу, Міся поглянула в дзеркало і зрозуміла, що вона — стара жінка.

Навесні Міся відписала молодій дідичці, що не прийматиме дачників ні цього, ні наступного року. Павел намагався протестувати, та вона його не слухала. Вночі її будило несподіване серцебиття й пульсування крови. Пухли руки та ноги. Міся дивилася на свої ноги і не впізнавала їх. «У мене колись були витончені пальці і тонкі щиколотки. Литки напружувалися, коли я йшла на високих підборах», — думала вона.

Влітку, коли приїхали діти, — всі, окрім Адельки, — Місю повезли до лікаря. Гіпертонія. Мусила ковтати таблетки й не пити кави.

— Що це за життя без кави, — буркнула Міся, дістаючи з шафи свій млинок.

— Мамо, ти як дитина, — сказала Мая й забрала з її рук млинок.

Наступного дня Вітек купив у крамниці велику коробку кави без кофеїну. Міся вдавала, що їй смакує, та коли залишалася сама, то молола зерна дорогої, отриманої на карточки, справжньої кави й запарювала її собі в склянці. З пінкою, як любила. Сідала в кухні біля вікна і дивилася на садок. Чула шелестіння високої трави — не було вже кому скошувати її під деревами. Бачила з вікна Чарну, ксьондзові луки, а за ними — Єшкотлє, де люди постійно ставили нові хати з білої цегли. Світ не був уже таким добрим, як колись.

Одного дня, коли Міся пила свою каву, приїхали якісь люди до Павла. Виявилося, Павел найняв їх будувати гробницю, склеп.

— Чому ти мені про це не сказав? — запитала вона.

— Я