Читати книгу - "П'ята Саллі"

Вона помітила настільний календар та позначку про зустріч: 10:00. Терапія. Кабінет Роджера.

Була дев’ята ранку. Тільки година, щоб залишатися назовні? Це нечесно. Тоді вона подумала про Роджера і їй сяйнула ідея. Вона залишиться зовні, піде до його офісу та, прикидаючись новою Саллі, заскочить його геть зненацька. Нова Саллі з нами не так давно, але я розповіла про неї Беллі, а вона все схоплює на льоту. Вона знала, що може це зробити. А якщо й забуде кілька реплік, Роджер все одно нічого не помітить — він ще не так добре знає нову Саллі.

Хихочучи, дорогою до гардеробу Саллі, Белла уявила собі цю сцену спокушання. Вона гратиме нову Саллі за всіма параметрами, і тоді почне заводити Роджера. Вона уявляла, як лежить на його чорному шкіряному дивані в сльозах і тиснутиме на його співчуття, а коли він нахилиться ближче, щоб заспокоїти її, то покаже йому свої обпалені груди, обійме його й вони покохаються. Це буде чудовий виступ.

Доки Белла чекала таксі, то уявляла, як тримає в руках букет і вклоняється захопленій аудиторії.

Саме перед тим, як Белла увійшла до офісу Роджера, я спробувала перехопити контроль, але зараз вона була такою цілеспрямованою, що мені не пощастило її витіснити. «Слідопитка» справді слабшала. Мене турбувало те, що Белла збиралася розіграти цю сцену для Роджера. Я перед тим говорила їй, що відчуваю до нього симпатію, й вона пообіцяла, що не буде з ним загравати. Та як можна довіряти Беллі, коли справа стосується чоловіка?

Вона увійшла до його кабінету рівно о десятій так, ніби виходила на сцену, з високо підведеною головою та гордовитою поставою Ноли, але пом’якшеною розгубленим поглядом Саллі. Мушу визнати, грати Белла вміє. То була чудова імітація нової Саллі.

Найкраще, на що я спромоглася, то змусити її наштовхнутися на стіл Меґґі.

— Вибач, Меґґі, — сказала вона, — я так заглибилася у свої думки про нову книжку, яку я прочитала про рух за емансипацію жінок, і не помітила, що твій стіл пересунули.

— Та його не пересували, — сказала Меґґі.

— Що ж, — зімпровізувала Белла, зводячи брови так, як це завжди робила Нола, — а варто було б.

Я відразу побачила, що Меґґі помітила пов’язки на її зап’ястках, але намагалася ніяк на них не реагувати. Та коли з нею заговорив Роджер, він вів себе інакше, не так, як раніше. Це наче слухати, як хтось, кого ти добре знаєш, розмовляє по телефону з кимось іншим, одразу чути, за манерою розмови та тоном голосу, з ким він розмовляє. Що ж, зі старою Саллі Роджер розмовляв повільно та обережно, уважно спостерігаючи за її обличчям, щоб упевнитися, що та все зрозуміла. Зараз він говорив саме так, як раніше розмовляв із Нолою.

— Не хочеш мені про це розповісти? — запитав він.

— Про що?

— Про це, — повторив він, вказуючи на її зап’ястки.

— Цілковитий провал, — сказала вона. — Нічогісінько не пам’ятаю. Я, мабуть, порізала себе. Або хтось намагався мене вбити.

Тоді, згадавши, кого грає, вона знизала плечима, як це зробила б друга Саллі.

— Бувають моменти, коли мені все ще здається, що життя не варте того, щоб продовжувати його.

— Ти пообіцяла, що не говоритимеш такого. Самогубство — не вихід. Сама знаєш, що я думаю про такі розмови.

— Так, бо твоя дружина, ага…

Роджер глянув на неї та звів брови, ніби відчув якусь зміну в її відповіді.

— Я не намагалася накласти на себе руки, — сказала вона. — Знаю, я змінилася. Відчуваю себе іншою, більш свідомою того, що відбувається навколо, але, думаю, я не можу все так добре контролювати, як мені здавалося.

— Все прийде з часом, — сказав Роджер, — ти стаєш сильнішою, але інші також борються за власне виживання.

— Я їх не звинувачую, — сказала вона. — Але й у мене є свої права. Я хочу повернути собі своїх двійнят. Для матері — пекло отак постійно думати про своїх дітей. Мені потрібно вилікуватися та показати судді, що я в змозі їх виховувати.

— Я впевнений у тобі, Саллі. І знаю, що Деррі допоможе тобі перебороти труднощі. Не лише Деррі, Белла також допомагає. Знаю, про неї важко так думати, бо вона часто спричиняє проблеми. Але так само, як Нола міркувала про смерть, Белла думає про життя.

— Я ніколи так про неї не думала. Звісно, я бачу тут зерно правди. — Вона схрестила ноги та поправила сукню. — Але, гадаю, Деррі боїться того, що ти збираєшся зробити. Ну, знаєш, зцілення. Змиття нас воєдино. Правильне слово, так? Змиття. Чи то злиття?

Роджер уважно на неї подивився. Тоді несподівано взяв жовтий блокнот, олівець та подав їй.

— Можеш, будь ласка, дещо написати? Я хочу, щоб одне повідомлення в тебе було записане на випадок ще одного провалу в пам’яті. Напиши: «У надзвичайних ситуаціях телефонуйте докторові Ешу. Клініка Мідтауна». А тепер покажи, будь ласка, мені.

Вона подала йому блокнот і, коли він побачив її почерк, то сказав:

— Мені не до вподоби така поведінка.

— Що ти маєш на увазі?

— Ну ж бо, Белло, де Саллі?

Вона була вражена через те, що він її спіймав. Опустила погляд.

— Кудись поділась.

— Я можу з нею поговорити?

— Не зараз.

— Я мушу поговорити з Саллі, — сказав він. — Він знає, що у темряві…

Її очі заплющились, голова м’яко схилилася, розслаблені руки впали на коліна.

— Мені потрібно поговорити з Саллі. Це дуже важливо. Саллі, вийди на світло.

Вона розплющила очі та прицмокнула губами.

— Це все ще я.

— Чому Саллі не виходить?

— Вона дуже засмучена і ні з ким зараз не хоче балакати.

— Коли ж вона захоче?

Белла спокусливо вигнулася.

— О, як тільки буде готова. Вона розгублена та присоромлена від речей, які накоїла. Хоче сама в собі з цим усім розібратися. Каже, що можеш натомість поговорити зі мною, як раніше говорив з Деррі. От тільки Деррі вже не така сильна.

Роджер замислився.

— Добре, Белло. Я вже давно планував провести з тобою глибоку терапію. Поки ти тут, ми б могли почати просто зараз.

— Саме про це я й думала. Глибока терапія. Те, що мені треба.

— Що ти думаєш про ці провали пам’яті, Белло?

— Це ніби мої підліткові роки. Хоча грошей не було, я постійно ходила дивитися