Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Не хочеш домовлятися по доброму, буде по поганому, — сказав він нахабно.

Він тримав дітей за комір як кошенят. Хлопчаки були немов під гіпнозом. І не ворушилися, і не плакали. Я на мить завмерла. Подивилася на подругу і брата і вдарила монстра в людській подобі в груди магічним лезом. Брат і подруга теж атакували, він тільки дико розсміявся. У мене було відчуття, що кров холоне в жилах від такого сміху. Почала відчувати страх, що всі атаки його не чіпають. Вони розсіюються на підльоті, не завдаючи йому шкоди.

А потім сталося те, чого ми найменше очікували. У монстра за спиною з'явився Луї з Алексом і в одну мить знерухомили монстра, вивільнили дітей і обезголовили чудовисько. Луї одразу наклав для дітей відведення очей, щоб не лякати їх, бо вони миттю прийшли до тями.

— Мамо, тату! — крикнули хлопчаки і побігли до батьків.

А я дивлюся на тіло монстра, крові немає. А голова немов не її щойно відокремили від тіла. Сміється. Було відчуття, що в мене волосся на голові ворушиться.

— Думаєте вбили це тіло і перемогли? Наївні, воно було тільки носієм. Я обов'язково повернуся, коли ви найменше цього чекатимете.

Він затих і тепер був схожий на мертвого. А тіло миттєво розсипалося прахом.

— Одержимий, древній. І мабуть демоном високого рівня. Який найнадійніший спосіб убити демона? — запитав Луї, дивлячись на мене, потім на мого брата і Марго.

— Голова з плечей, — сказав Гілберт. — Як ви дізналися, що він тут буде?

— Я малих забрав раніше, — сказав Алекс — відчув, що потрібно бути поруч. Вони забрали їх просто з дитячого майданчика в мене перед носом. Налякавши всіх інших дітей і мам. Благо я дітям не так давно маячки поставив, щоб знайти. А то ці хулігани люблять у хованки грати. Ще й ховаються професійно. Один раз до нервового тику довели, це поки Ліка в лікарні була, а ми грали. Мало не посивів. Дві години шукав їх по дому. Після цього поставив маячки.

— Так не чесно! — одразу заявився Славко.

— Так я шукав вас не за маячками, коли ми грали. Маячки потрібні на випадок як сьогодні, коли вас погані хлопці забрали. А то б вам зробили боляче.

Малюки перестали дутися, зрозумівши, що маячки іграм не завадять. Але з рук батьків не злізли. Алекс підійшов до мене і сказав:

— Здається в нашу дружну компанію потрібна ще маленька дівчинка чи хлопчик? Або обидва?

— Як вийде, — погодилася я.

— Пора б, — сказав брат з посмішкою, — досвід у обох уже є.

— А як ви тут так швидко опинилися?

— На машині, — сказав Луї і показав на автомобіль, припаркований на найближчій вулиці. — Далі під прикриттям щитів і відведення очей, і плюс ви його добре відволікли.

Повернулися в управління, спочатку до дядька. Потім і в своє. Про те, що говорив демон, я згадала за півроку, коли вже була вагітна. У нас з Алексом якось одразу вийшло, варто було узгодити це питання між собою. А про демона просто з голови вилітали думки варто було згадати. А сьогодні, подивившись на друга, згадала, мабуть, уже час поговорити.

— Луї, як думаєш, коли він повернеться?

— Сподіваюся після того, як ти народиш. Як самопочуття матуся?

— Добре, додому не піду і в декрет теж.

— Ось вже, заноза. Сиділа б удома. А то хлопці вже нервові.

— Було б чого нервувати. Я за вас усіх паперову роботу роблю.

— Вони просто переживають, турбуються за тебе.

— Скажи, ти був на більш високій площині?

— Ми всі там були, вона не матеріальна, як із демонами. І туди ми потрапляємо, коли спимо або йдемо на перевтілення. Це світ душ і наших хранителів. Туди немає порталу, якщо ти про це. Навіть між нашими площинами портали з'явилися відносно не давно. Ті що ти знаєш не більше двохсот років. До того такі як ми з тобою користувалися більш грубою моделлю. Зараз це обізвали вівтарем, ну ти пам'ятаєш той камінь. Та ще гра в рулетку, перенесе куди треба або виплюне в незнайомому місці. Добре якщо вдало приземлишся.

— По-моєму, ти перебільшуєш, — сказала задумливо.

— Ні Анжеліка, ти коли сама доторкнулася до стародавнього кругляка відчула чисте світло, що наповнило й очистило тебе. А повинна була перенестися на верхню площину. Тобі пощастило, що він м'яко глюкнув і не вбив тебе.

— Мене він тільки оглушив, а от двох рогатих спалив до стану попелу.

Луї втупився на мене так, немов щойно почув про це.

— Детальніше, будь ласка.

Переказала ситуацію з «вівтарем» і гонитвою за мною. І не забула згадати про спуск сходами.

— Не знаю як рогаті спустилися, якщо чесно. Сподівалася, що вони навернуться на сходах.

— Там немає жодних обмежень чи магічних перепон. Ходити потрібно просто уважно. Молитва, не сперечаюся, заспокоює і допомагає в цьому. Потрібно буде навідатися з хлопцями і подивитися той кругляк. Кажеш ти там була кілька разів?

— Ну перший раз я його не чіпала, тільки руку підносила, починало поколювати. Було страшно.

— Хм, вивчу.

— Ти його вимкнеш?

— Ні, — він усміхнувся, — якщо фахівці зможуть, то налаштують його на більш коректну і не вбивчу роботу. Краще нехай перенесе сюди, і тут офіцери розберуться, що трапилося і чого полізли до «вівтаря». І якщо що проведуть роз'яснювальну і навчальну роботу. Краще нехай уже нікого не спопеляє.

Найцікавіше в моїй вагітності було те, що ми з Маргаритою обидві завагітніли в один час. Щоправда, мене бентежило те, що подрузі сказали, що в неї буде хлопчик. Це буде дивно, якщо дитина буде темненька. Я більше турбувалася, як відреагують Славко і Сашко. Тому їм поки що не говорили, що буде брат. Мені говорили, що в нас з Алексом буде донька. Ми навіть рожевих дрібничок купили.

Сьогодні у нас подругою було останнє УЗД. Вирішили провести його у верхній площині. Раніше вона тягнула мене в середню і ходили ми до її лікаря. А сьогодні вона вийшла з кабінету дуже спантеличена. Я зайшла наступною на прийом. І коли лікар сказав мені: