Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

І якби мене зневажали хоча б наполовину менше, ніж стверджував Клайн, існувала цілком реальна ймовірність, що мені було б важко знайти когось, з ким можна було б торгувати. Або згрупуватися з. Або квест з. Або взагалі робити з чим завгодно, в принципі.

.

У , яка була спеціально розроблена навколо ідеї великих груп людей, які просуваються до спільних цілей.

. .

Ця остання думка викликала сильне занепокоєння. Період був майже наполовину завершений, і хоча ми заклали міцну основу, ми насправді не досягли нічого такого масштабу, як те, що велика гільдія могла б зробити за пару годин.

.

Однак у мене все ще були ці сорок вісім слотів , і я почав замислюватися, чи варто випустити кілька з них до того, як гра запуститься, щоб спробувати купити друзів. Або, принаймні, створити якісь квазінейтральні партії, які не зовсім ненавиділи мою інтуїцію.

? .

Що ти робиш? – сказав Френк.

?

Так? — сказав я, дивлячись на нього зверхньо.

.

Ви просто дивилися в космос.

.

Думаючи, Френк. Я думав.

Мені не подобається, коли ти це робиш. Мені це нудно.

Добре. Я збираюся змусити Хауса піти шляхом Голема.

Я надіслав Хаус серію коротких повідомлень, в яких порадив їй зробити вибір і обґрунтувати свої рішення. Я також попросив її вирівнятися якомога швидше, з прицілом на те, щоб покинути стартову зону, коли це стане можливим.

, .

Гаразд, готово, сказав я. Повернемося до квесту.

, .

Я біг далі, всю дорогу відчуваючи запах диму на вітрі. Я міг розгледіти маленькі багаття між деякими з більш віддалених дерев, де мисливці на вудбоунів здирали шкуру і час від часу засмагали сьогоднішніх убивць.

Ліс рідшав, коли я наближався до якогось населеного пункту. Судячи з усього, Вудбоун вирубував дерева, валили сосни направо і наліво, немов для того, щоб звільнити більше місця для розширення.

, - .

Вони розбили величезний табір на березі річки шириною в сотні ярдів, а намети та інші тимчасові споруди вкривали вигнуту берегову лінію майже на півмилі в обох напрямках.

.

Але саме річка – це те, що дійсно привернуло мою увагу. Його води були густими і червоними, течія сочилася і вирувала над скелями, які стояли на його шляху.

. -

Дерева за струмком теж були дивними. Там стовбури були темно-чорні, але листя було сумішшю помаранчевих, червоних і фіолетових кольорів, і якщо поглянути на крони як на єдине ціле, вони трохи нагадували захід сонця.

,

Спочатку я пропустив його через відстань і різко забарвлені дерева, але Прекрасний Народ, схоже, мав власний табір на протилежному березі, і він здавався набагато досконалішим, ніж його колега з Фей. Їх споруди були зроблені з білого каменю, багато з них були оповиті темно-зеленим плющем.

, .

Вітаю, ви нарешті наближаєтеся до кінця стартової зони, - сказав Френк. Зростав на моїх очах. О, я так пишаюся. Хіба що не зовсім. Ви – величезне розчарування.

Отже, це фронт війни Вудбоун? — сказав я, повністю ігноруючи Френка.

Звичайно, що так, сказав Френк.

,

Я приєднався до черги фургонів, що в'їжджали до табору Вудбоун, від яких тхнуло потом і сміттям у спосіб, який був абсолютно реалістичним, але водночас і жахливим. Це мало сенс, тому що місцевість була переповнена вбиральнями та зливними ямами, а повітря було густим від мух.

,

Здавалося, що Феї в цілому були в пристойному настрої, але жоден з них не був більш ніж на відстані витягнутої руки від обраної ними зброї, і багато хто насторожено спостерігав за фронтом Прекрасного Народу.

Я помітив щось схоже на кам'яний міст попереду, тож попрямував до нього, пробираючись крізь натовп. Але коли я приїхав, то побачив, що споруда в руїнах, цілі ділянки здалися і впали в річку.

.

Я видув ковток повітря. Ну, гадаю, ми не просто вальсуємо на передову. Думав, що міст здається трохи малоймовірним. Я подивився вгору і вниз по річці, але інших мостів, про які можна було б говорити, не було. А ще більше занепокоєння викликала щільність Ярмаркового Народу з іншого боку.

, .

Їх було сотні й сотні, одні готували їжу, інші займалися зброєю, а треті виглядали так, ніби грали в якусь гру, щоб скоротати час. І переважна більшість з них сиділа або стояла так близько один до одного, що тягнути одного з них за раз було б неможливо, навіть якби я знайшов спосіб перейти.

, -

Тоді до мене дійшов напад сміху, і я обернувся і побачив натовп фей, що зібрався навколо підвищеної сцени, де троє чоловіків з Прекрасного Народу були підвішені в трійці червоних кришталевих призм, ромбоподібних конструкцій, чиї тонкі внутрішні шипи були схожі на шипи залізної діви.

Кожна з трьох призм спиралася на квадратну скляну урну, кожна з яких виглядала знімною і поступово наповнювалася кров'ю.

? .

Якого біса тут відбувається? Я сказав.

.

Виснаження, сказав Френк. Капітал Д.

?

У вас є запис про це?

.

Звичайно, що так.

290:

Кодекс 290: Злив

Процес вилучення крові з бранця Прекрасного Народу, яка потім використовується для живлення коренів Підземного Дерева. Деяких полонених просто залишають помирати в їхніх призмах, тоді як інших виснажують і дають їм одужати неодноразово, щоб їхню кров можна було збирати вічно.

Незважаючи на те, що Дренінг колись вважався немислимим злом Вудбоун Фей, тепер цей процес став настільки звичним, що повністю замінив торгову систему «Кров за пісню», яка колись пов'язувала два симбіотичних королівства разом.

? …

Мій живіт трохи перевернувся. Ах. Отже, ми саджаємо людей у в'язницю і збираємо їхню кров, так? Це ее... не дуже гарний вигляд. Зніміть мені запис про цей останній термін?

.

Впевнений.

291:

Кодекс Запис 291: Кров за пісню

,

Між Ярмарковим Народом і Вудбоун Фей було укладено давню торговельну угоду, згідно з якою раз на місяць два народи зустрічалися біля мосту Ред-Рівер і обмінювали те, що мали, на те, чого їм не вистачало.

Феї Лісової Кістки збирали кістки своїх померлих і обмінювали їх на кров Прекрасних Людей, без харчування яких Підземне Дерево в'яне і вмирало б.

Так само Прекрасні Люди збирали кров своїх померлих і обмінювали її на кістки Фей, які потім переробляли на інструменти, оскільки Світове Дерево харчується музикою, а не кров'ю.