Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мюллер підрахував, що РАД опублікувала понад 80 000 матеріалів між 2015 і 2017 роками, і що понад 126 мільйонів американців переглянули її пропаганду. Для мітингів у Флориді вони організували участь у параді вантажівки з тюремною кліткою, заплативши місцевій жительці за те, щоб вона виглядала як Гілларі Клінтон у тюремному одязі. На подальших заходах у Нью-Йорку та Пенсильванії, повідомляє Мюллер, РАД платила протестувальникам, щоб ті приєдналися до мітингів.
Однією з найпідступніших - і найефективніших - тактик путінських тролів було поширення чуток про фальсифікацію виборів. У якості пробної спроби, під час праймеріз Демократичної партії, РАД опублікувала фейкові повідомлення про те, що Клінтон якимось чином “вкрала” кокуси в Айові у Берні Сандерса. Заохочений ознаками суперечностей і розколу серед виборців-демократів, Пригожин повторив цей трюк, поширивши твердження про незаконне голосування за Клінтон поштою в окрузі Бровард, штат Флорида. Тактика знайшла сприятливий ґрунт. Ще в 2012 році Дональд Трамп виступив з безпідставними звинуваченнями в тому, що вибори були сфальсифіковані Бараком Обамою (“Ці вибори - повна фальсифікація і пародія! У нас не демократія!”), а влітку 2016 року він попереджав, що майбутні вибори збирається сфальсифікувати Гілларі Клінтон. На страхах виборців було легко зіграти, а передвиборча кампанія Путіна лише посилила атмосферу неспокою. До моменту виборів 2020 року троп фальсифікації і вкрадених виборів настільки вкоренився в американській свідомості, що Трамп зміг переконати багатьох своїх прихильників у тому, що їх “пограбували”. Путін і Пригожин могли б привітати один одного з тим, що група, якій було доручено посіяти сумніви і недовіру до демократії, досягла успіху на першому етапі своєї місії.
З доповіді Мюллера видно, що РАД діяла з надзвичайною самовпевненістю. Її керівники знали з американських ЗМІ, що ФБР відстежує підозрілу активність російських ботів і тролів, але не зробили нічого, щоб зменшити масштаби своєї діяльності. Лише восени 2017 року, коли Конгрес зобов’язав Фейсбук, Твіттер та Інстаграмм розкрити особи підозрілих груп, які користувалися їхніми послугами, оперативники Пригожина почали панікувати. 13 вересня старший спеціаліст з РАД Ірина Каверзіна написала електронною поштою другу: - У нас на роботі невелика криза: ФБР накрило нашу діяльність (це не жарт)… тому я разом з колегами зайнялася замітанням слідів. - Щодо успішності своєї роботи Каверзіна не сумнівається. - Я створила всі ці фотографії і пости, - писала вона, - і американці повірили, що це написали їхні люди!. - Це була насмішка, яку повторив сам Пригожин у лютому 2018 року, коли ФБР висунуло звинувачення проти РАД. - Американці - дуже вразливі люди, - уїдливо прокоментував він, - і вони бачать те, що хочуть бачити. Я зовсім не засмучений… Якщо вони хочуть бачити диявола, нехай бачать його. - Його підривна діяльність призвела до того, що він потрапив до санкційного списку США, йому було пред’явлено кримінальне обвинувачення, а в лютому 2021 року він був оголошений ФБР у список найбільш розшукуваних осіб.
ФБР оголосило Євгена Пригожина в розшук
- *
Звіт Мюллера викликав велике обурення серед американської громадськості - не дуже приємно дізнаватися, що іноземний уряд підкрадається до тебе, намагаючись вплинути на твої думки і погляди. Але мені цікаво, чого саме сподівався досягти Путін, зламуючи американські вибори. Можливо, але малоймовірно, що у нього був якийсь пакт з Дональдом Трампом - або якісь засоби впливу на нього. Можливо, він думав, що Трампом буде легше керувати, або що його переповнювала ненависть до Гілларі Клінтон, яка неодноразово критикувала його, коли була держсекретарем. Але мало хто в Росії був би особливо вражений або надто зацікавлений у тому, щоб Путін досяг такого результату.
Однак, можливо, Путін переслідував іншу мету, коли доручив Пригожину створити проблеми, які мали б великий вплив на російську громадську думку. Люди на Заході схильні думати, що Путін керує Росією з легкістю, що він тримає всю країну під своєю блискучою п’ятою на платформі. Але він не талановитий управлінець, не працьовитий і навіть не хороший організатор. І він знає, що справи в Росії йдуть не дуже добре. Вибори в США дозволили йому створити враження, що справи йдуть добре, фантазію удаваності і фальшивих заяв, щоб замаскувати реальність. Як і за часів Катерини Другої, Путін створив власні потьомкінські села - але замість того, щоб зводити фальшиві села на землі в Росії, він створює цитаделі фейкових новин та історії на глобальній платформі, тобто в Інтернеті. Він проектує міраж добробуту, щоб змусити російський народ повірити в нього і відстрочити той день, коли вони нарешті зрозуміють, що їхній імператор не має одягу.
Але навіть путінське “Шоу Трумена” часом дає збої, а парадоксальний стан Росії стає надто великим, щоб його ігнорувати. У такі моменти йому потрібен спосіб пояснити російському народу, чому не все так райдужно в саду. Йому потрібно когось звинуватити. Він не може звинувачувати політичну опозицію, тому що він дотримується іміджу сильного президента, який розібрався з внутрішньою опозицією і розчавив її до неактуальності. Тому замість цього Путін звертається до Америки. У путінській космології Америка бере на себе провину за все. США - велика і могутня, здатна завдати Росії всіляких бід, найзручніший ворог для Путіна, якого він може мати або, можливо, вигадати.
Путін завжди стурбований своєю внутрішньою аудиторією і тим, як його імідж зіграє з російським народом. РАД Пригожина дозволила йому продемонструвати російському народу, що американська демократія корумпована. Путін, можливо, не надто переймався підтримкою Трампа, але він хотів переконати російський народ у тому, що голосування було сфальсифіковано на користь Гілларі. Він хотів спровокувати обурення серед прихильників Трампа, щоб вони заявили світові, що американська система прогнила.
І це йому цілком вдалося.
*Розділ 16
ЩО ТАКЕ ФЕЙКОВІ НОВИНИ ПО-РОСІЙСЬКИ?
Протягом багатьох років політичний і медійний дискурс ґрунтувався на непорушному розмежуванні між фактом і думкою: як зазначав відомий британський газетяр К. П. Скотт, коментарі вільні, але факти - священні. У всесвіті пост-правди двадцять першого століття ця відмінність була розтоптана.
Сьогодні багато політиків і журналістів ставляться до фактів так, ніби вони за своєю природою такі ж гнучкі, як і їхні власні думки, чесна гра, яку можна перекручувати і формувати відповідно до того, що вони хочуть зробити. Дональд Трамп жив у відмінному від інших всесвіті правди, вірячи лише в те, у що хотів вірити, і використовуючи всі методи, щоб змусити інших погодитися з ним. Питання
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua», після закриття браузера.
