Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

— Настав час остаточно передати повноваження з управління Глобальною гравітаційно-хвильовою трансляційною системою, — порушив тишу Голова РОЗ урочистим голосом.

Ло Цзі навіть не поворухнувся. Начальник штабу Об’єднаного флоту наблизився до нього, щоб допомогти встати, але Ло Цзі зробив заперечливий рух лівою рукою. Чен Сінь зауважила, наскільки точним і енергійним був цей рух, без найменшого натяку на немічність сторічної людини. Потім Ло Цзі підвівся таким же відточеним рухом. На подив Чен Сінь він зміг із пози зі схрещеними ногами перейти у вертикальне положення, не торкаючись руками підлоги. Не кожен молодик спромігся б на це.

— Пане Ло Цзі, це — Чен Сінь, ваша наступниця на посаді. Будь ласка, передайте їй вмикач гравітаційно-хвильової системи стримування.

Ло Цзі продовжував непохитно стояти, не відводячи погляду від білої стіни, яку роздивлявся протягом пів століття. А потім злегка вклонився.

Знак пошани до ворога, з якого ти половину свого життя не зводив погляду, вдивляючись крізь прірву в чотири світлові роки. Їхні долі сплелися, перетворившись на єдине ціле.

Потім Ло Цзі повернувся до Чен Сінь — старий і новий Мечоносці роздивлялися один одного, їхні погляди на короткий момент зустрілися, й цієї миті Чен Сінь відчула, як потужний промінь світла змиває всю темряву ночі з її душі. Під поглядом цих очей вона почувала себе невагомою й безтілесною, немов аркуш паперу, який роздивляються на просвіт. Їй не дано було зрозуміти, якого ступеня просвітлення досяг цей чоловік, медитуючи перед стіною впродовж 54 років: його думки могли виявитися такими ж важкими, як і вся товща землі в них над головами, чи легкими й невагомими, як синє безхмарне небо. Вона не дізнається про це, поки не пройде свій шлях до кінця. Окрім бездонної глибини, Чен Сінь не змогла прочитати в його очах більше нічого.

Ло Цзі обома руками подав вмикач Чен Сінь, яка так само двома руками підхопила найважчу річ у історії людства. Наріжний камінь існування двох світів перейшов від 101-річного чоловіка до 29-річної жінки.

Вмикач іще був теплим від руки Ло Цзі. Він справді мав вигляд руків’я меча з чотирма кнопками: три — збоку й одна — зверху. Щоб запобігти випадковій активації системи, натискання кнопок потребувало великих зусиль і мало відбуватися в певному порядку.

Передавши вмикач, Ло Цзі відступив на кілька кроків, злегка поклонився трійці візитерів і, розвернувшись, твердими кроками пішов до дверей.

Чен Сінь зауважила, що протягом усієї церемонії не побачила й натяку на висловлення подяки Ло Цзі за 54-річну службу на посаді Мечоносця. Вона гадки не мала, чи готували якусь промову Голова РОЗ або Начальник штабу Об’єднаного флоту, але не змогла пригадати жодної репетиції, де згадувалася б необхідність визнання заслуг і висловлення подяки попередньому Мечоносцю.

Людство не відчувало вдячності до справи всього життя Ло Цзі.

У вестибюлі кілька чоловіків у чорних костюмах заблокували дорогу Ло Цзі, й один із них мовив:

— Пане Ло Цзі, від імені прокурора Міжнародного трибуналу я оголошую вам офіційну підозру у вчинені світоциду. Вас заарештовано на час проведення слідства й суду.

Ло Цзі навіть не глянув у їхній бік і продовжив іти до ліфта. Представники прокурора мимоволі зробили крок убік. Насправді Ло Цзі, можливо, навіть не помітив їх присутності — яскраве світло в його очах згасло, поступившись місцем спокою вечірнього сонця. Його місія тривалістю в три сторіччя добігла кінця, й із плечей спав тягар шаленої відповідальності. Тепер, навіть якщо фемінізоване людство бачило в ньому уособлення всіх вад, демонічних і монструозних рис, притаманних людині, воно все-таки мало визнати, що за всю історію цивілізації його перемога не має рівних.

Сталеві двері залишалися відчиненими, тож Чен Сінь добре чула розмову у вестибюлі. У неї раптом виникло бажання кинутися йому навздогін і подякувати за все, але вона стрималася й із сумом спостерігала, як його фігура зникає в кабіні ліфта.

Голова РОЗ і Начальник штабу Об’єднаного флоту так само мовчки залишили її наодинці.

Коли за ними почали зачинятися сталеві двері, Чен Сінь відчула, як її попереднє життя, немов вода, витікає назовні крізь отвір, який ставав усе вужчим і вужчим. Коли двері зачинилися повністю, народилася нова Чен Сінь.

Вона ще раз поглянула на червоний вмикач у руці — він став невіддільною частиною її тіла, й тепер вона не має права полишати його ні на мить. Швидше за все, їй навіть доведеться класти його під подушку, коли збиратиметься спати.

У білому напівкруглому залі запала тиша, біг часу сповільнився й повністю завмер, ніби тут його й не було. Інтер’єр справді виглядав, немов могила, але це приміщення стало для неї всім світом. Перше, що вона має зробити, — вдихнути в нього життя. Вона — не Ло Цзі, не воїн і не дуелянт, а жінка. І хоча їй судилося провести тут чимало часу — може, десять років, а може, й пів століття, — вона все життя готувалася до цієї місії, тому, стоячи на початку цього тривалого шляху, відчувала лише спокій.

Але доля не забарилася продемонструвати свою мінливість: перебування на посаді Мечоносця, до якої вона готувалася все життя, тривало лише п’ятнадцять хвилин.

Останні десять хвилин Епохи стримування: 16:17:34–16:27:58, 28 листопада 62-го року. Центр управління стримуванням

Вигнута біла стіна раптом забарвилася в червоне, наче на неї плеснуло магмою із самого пекла. Найвищий ступінь тривоги. На червоному тлі почала проступати велика кількість рядків із білих символів, і кожне слово немов кричало від жаху:

Виявлено присутність космічних зондів сильної взаємодії.

Загальна кількість: 6.

Один рухається до точки Лагранжа L1 у системі Земля–Сонце, інші у формації 1–2–2 — в напрям­ку Землі.

Швидкість руху: 25 000 км/с.

Приблизний час досягнення земної поверхні: 10 хвилин.

Довкола Чен Сінь у повітрі плавали п’ять голографічних кнопок, які випромінювали зеленкувате світло. Натиснувши на будь-яку з них, можна було розгорнути відповідне інформаційне вікно з відображенням докладнішого звіту розвідки. Уся інформація надходила із системи раннього сповіщення, що контролює космічний простір у радіусі 15 мільйонів кілометрів навколо Землі, аналізується Генеральним штабом Об’єднаного флоту Сонячної системи в режимі реального часу й передається Мечоносцеві для ухвалення рішення.

Як стало відомо пізніше, всі шість «загублених» Краплин переховувалися неподалік від кордону чутливості системи раннього сповіщення, баражуючи на відстані 18–20 мільйонів кілометрів від Землі. Одна трійця використовувала для маскування сонячну активність, постійно перебуваючи у транзиті між Землею й Сонцем, а інша — поклади космічного сміття, що переважно складалися з відпрацьованого палива термоядерних реакторів ранніх моделей кораблів, які розташовувалися на земній орбіті. Насправді навіть без вжиття цих додаткових маскувальних заходів відшукати Краплини за радіусом дії системи раннього сповіщення було справою не з легких, зокрема тому, що більшість із експертів вважали, буцім Краплини ховаються значно далі — десь у районі Головного поясу астероїдів.

Удар грому, на який Ло Цзі чекав пів століття, пролунав через п’ять хвилин після його звільнення, й чути його довелося вже Чен Сінь.

Чен Сінь не стала натискати жодну з голографічних кнопок — додаткової інформації вона не потребувала.

Тільки зараз Чен Сінь збагнула всю помилковість своїх припущень. Вона абсолютно не такою уявляла собі місію Мечоносця. Звісно, вона припускала, що розвиток подій може піти за найгіршим