Читати книгу - "Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття"

Головко А.Б. Политические отношения Руси и Польши в X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 83.

187

Vincentii Chronicon. – L. 4, 14.

188

Vincentii Chronicon. – L. 4, 14.

189

О.Бальцер вважає, що видавець хроніки О.Беловський під впливом Великопольської хроніки на власний розсуд змінив завершальну частину означеної фрази, додавши слова “ratione obsequelae (розраховуючи на підлеглість)”. Див. Balzer G. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 178.

190

Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. Wyd. 3. – Warszawa, 1959. – S. 332;

Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – S. 101.

191

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 633.

192

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 634.

193

Слово о полку Игореве. Под редакцией В.П.Адриановой-Перетц. – Москва, 1950. – С. 23.

194

Див., наприклад: Рыбаков Б.А. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 96–98.

Його ж. Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 130.

195

Котляр М. Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 117–120;

Його ж. Из исторического комментария к “Слову о полку Игореве” (Кто был Мстислав?) // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 43–50;

Його ж. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структурі Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 64–71.

196

Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990. – С. 257–264.

197

Слово о полку Игореве. – С. 22;

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 115–117.

Вивчення згадки “Слова о полку Ігоревім” та інших джерел дало підставу М.Ф.Котляру зробити ряд цікавих спостережень про розвиток військової справи Романом Мстиславичем в цей час. Головною військовою силою тоді була кінна князівська дружина, на допомогу якій у випадок ворожого нападу збиралося народне ополчення. “Роман Мстиславич, – пише дослідник, – замінив повсюдне поширену на тогочасній Русі кольчугу панциром”. Див.: Котляр М.Ф. Військова справа у Галицько-Волинській Русі XII – XIII століття // Жовтень. – 1984. – № 1. – С. 96–97.

198

Б.Рибаков вважає, що підбір князів в “Золотому слові” Святослава Всеволодовича пов’яаний з активною їх участю у боротьбі з степовиками, перш за все в поході проти Кобяка 1184 р. Див.:

Рыбаков Б.А. Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 117–132.

Проте джерела не повідомляють про участь князя Романа в означеному поході. Але згадка про народи “половців” та “хінова” цілком може бути пов’язана з якимось більш ранніми взаєминами волинського князя з кочовиками. Зокрема, якіїсь половецькі загони допомогали белзькому князю Всеволоду під час його походу під Берестя (1182 р.) проти поляків, які потенційно були союзниками Романа Мстиславича. Думку про участь Романа Мстиславича в означеному поході висловлює і Л.В.Войтович, посилаючись при цьому на інформацію В.М.Татіщева, див.:

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 15;

Пор. Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 130–131.

199

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Істориико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 375.

200

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 744.

201

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 750.

202

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 732.

203

Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 33–34.

204

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 147.

205

Повесть временных лет. – Ч. 1. – Москва, 1950 (далі – ПВЛ). – С. 21, 58,84;

Исаевич Я.Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – М., 1972. – С. 117–122;

Його ж. Висляне и лендзяне в IX – X вв. // Формирование раннефеодальных славянских народностей. – М., 1981. – С. 156–170;

Його ж. До питання про західний кордон Київської Русі // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1966. – С. 81–104; та ін.

Знахідки князівських знаків князя Святослава Ігоревича, батька Володимира I, в Пліснеську, поряд з деякими іншими спостереженнями, дають підставу вважати, що район Західного Бугу попав в сферу впливу Києва по меншій мірі в третій чверті X ст. Див.:

Моця А.П., Сыромятников А.К. Княжеские тамги Святослава Игоревича как источник изучения истории древнеруских городов // Древнерусский город. – Киев, 1982. – С. 84–85;

Головко О.Б. Русь у міжнародному житті Європи IX – X ст. – Київ, 1994. – С. 20–21.

206

ПВЛ. – Ч. 1. – С. 96, 101, докладно про ці події див.:

Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 6–40.

Польський дослідник Т.Васілевський та деякі інші автори припускають можливість того, що ці події відбулися на два роки раніше, а саме в 978 р. Див.:

Wasilewśki T. Przemyśl w X–XI wieku w świetle latopisów ruskich // Rocznik przemyski. – 1988. – T. 24/25. – S. 307–314.

207

Я.Д.Ісаєвич вважає, що територія Перемишльської землі після смерті Ярослава Володимировича (1054 р.) належала його синові волинському князю Ігорю Ярославичу (Исаевич Я.Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – М., 1972. – С. 124).

208

Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 2. – С. 46, 74–75.

209

ПВЛ. – Ч. 1. – С. 135.

210

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985. – С. 38–39.

Пор. Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. – Kraków, 1991. – S. 45.

[] вважає, що до кінця XI ст. на Перемишль значний вплив мали угорці.

211

Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 67–69.

212

Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908. – Стб. 633–634.

213

ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Стб.