read-books.club » Публіцистика » Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. 📚 - Українською

Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

189
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр." автора Поліна Вікторівна Жеребцова. Жанр книги: Публіцистика / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 49 50 51 ... 193
Перейти на сторінку:
що може статися щось таке, що розлучить нас. Його родина може виїхати жити в Інгушетію.

Тара і її подружки зляться. Пліткують, брешуть. Але мені це байдуже.

Додому я пішла сама. Без чокнутої Заїри з її непристойностями, без хороших дівчат, які чекають лише моїх розповідей про Магу. Я йшла і складала вірш.

Заїра подружилася з крутою Лур’є-Левицею та її бандою. Співає їм пісні.

А я думаю, що покохала Магу. Якщо він поїде, я помру.

Поля

03.12.

Здається, що все гірше й гірше. Мага сумний і мовчить. Заїра зі мною посварилась (цьому я дуже рада). Вона хотіла, щоб я пішла з нею в гості до Тари з банди, та я відмовилась. Заїра всіляко намагається подружитися з товаришками Лур’є-Левиці. Водночас лізе до Маги, заграє з ним. Їй він відповідав сьогодні, а мені ні. Не збагну, що трапилось.

Зате Кассі протурчала всі вуха про те, що Німі запропонував Абдула і що та відповіла.

Бувай!

04.12.

У мами погано з роботою, треба щось придумувати — їжі немає.

Снилися страхіття.

P. S. У Маги померла бабуся. Царство Небесне! Ось чому він сумний.

05.12.

Сніг випав 1 грудня. Холодно. Удома немає їжі. Роботу не можуть знайти ні мама, ні вітчим. Мама піде сьогодні просити милостиню на ринку, а я торгуватиму. Спробую взяти під реалізацію цигарок і пакетів. Перепродати. Може, куплю хліба.

Усю ніч спала на бігудях. Думала, піду в школу й буде видно кучерики, а тепер?

10.12.

Привіт!

Я на ринку.

У школі було вирішено поділити наш клас на два. Ми вже в одному не вміщуємося — 40 людей. Незрозуміло, хто і де буде.

Мага вирішив бути з Заїрою, як я зрозуміла. Лур’є-Левиця з бандою знову почали мене діставати і знущатися. Кассі від усіх цих подій утекла в паралельний 8-й клас «Б».

Я теж пішла була в «Б», подумавши, що не витримаю постійних бійок і розбірок: уся банда Лур’є-Левиці, Мага, Хасик-забіяка, Заїра — лишаються в «А». До класу «Б» йдуть: Абдула, Ґайрбек, Сулім і Латифа. Але, просидівши там один урок, вирішила не піддаватися на слабкості: я не можу спасувати перед труднощами. Я повернулася до класу «А». Хай буде що буде!

Поля

15.12.

Сьогодні було чотири бійки.

Перша з Лур’є-Левицею. Давно вона не лізла. А сьогодні, сказавши: «Ти повернулася в “А”? Зовсім не боїшся нас?!» — ударила мене в живіт. Я їй відплатила. На зріст ми однакові, але вона ширша в плечах. Ніхто нікому не поступився. Ляпаси були рівними. Вона відскочила перша. Банда не втручалася. Cловом, розійшлися ми майже друзями.

Друга бійка була з одинадцятикласником. Він обізвав мене «російською сукою» і штовхнув. Дуже вдало я вмазала йому ногою в одне місце.

Третю бійку затіяли Лінда, Тара і Яха. Щока подряпана, ну нічого: свій портфель викинути у вікно я не дала, і волосся їхнє порідішало серйозно.

А четверта бійка ось як сталася: я вже йшла, як причепилася до мене Заїра.

— Мій Мага! Не віддам! Я люблю! — сказала вона. (Хоча брехала весь час, що Хасика-забіяку кохає.)

— І що?! — відповіла я. — Він цілуватиме тебе, а бачитиме вві сні мене!

Після цього Заїра мовчки вчепилась мені в руку зубами. Прокусила сукню й залишила величезний синій синець. Ага. Я не розгубилася. Теж учепилась їй у руку (так, що вона заверещала на всю школу). І синець вийшов величезний і чорно-червоний!

— Я до директора піду скаржитися! — волала вона.

— І синець не забудь, покажи! — сказала я.

Усі витріщались.

— Я тобі влаштую! — сказала Заїра.

А я послала її.

Хасик-забіяка почув це й мовив:

— Як круто! Молодець, Жеребець!!!

П.

17.12.

Магу я не бачила весь тиждень. Але тепер я точно знаю, що він мені потрібний. Заїра його віднімає, щоб їй ні дна, ні покришки! Вона виряджається в красиві сукні й фарбує очі. Вона чіпляється до нього!

Заїра помирилася, сказавши, що синці нас ріднитимуть. Але несла казна-що про те, що «Мага тебе не кохає. Він зрадить тебе все одно, він матюкається й палить. Він — поганий. Віддай його мені! Віддай!» Нудьга.

Удома я роблю ремонт квартири й нишком читаю французького письменника Ромена Роллана «Кола Брюньйон». Весела така книжка, про смішного дідка.

18.12.

Мазі виповнилося 14 років! Він на рік старший за мене. Такий дорослий. І так, він палить.

Ми з мамою перестали сваритися — робимо разом ремонт. Від фарби щипає очі. Ми фарбуємо двері та батареї.

Думала над тим, що іноді я своєю недовірою ображаю людей.

19.12.

Сьогодні я і мама фарбували підлогу на кухні.

Мама вірить, що настав мир і війни більше не буде. А я чекаю, коли настане завтра. Адже, якщо пощастить, я піду до школи й побачу Магу. І, якщо дуже пощастить, відтягну за комір від нього Заїру. Я зробила всі уроки й вивчила наперед кілька розділів за підручником.

Зовсім скоро Новий, 1999 рік!

20.12.

Жах! Хоч плач! Що він зі мною зробив… Як образив! Прийшовши до нашого класу, поганець Мага привітався зі мною чемно. Але відразу з’ясувалося, що він подарував величезні дорогі коробки з шоколадом (!) Лур’є-Левиці, Лінді, Тарі, Ясі, Німі й Малці! Тобто Лур’є-Левиці та всій її зграї! Вони були дуже раді. Ще б пак!

А я?! Як було мені! Він же твердив, що мене любить! Звичайно, це не можна було розглядати серйозно, але ж він побився… І я — повірила.

Від радості, поїдаючи цукерки, дівчата стали перед ним пританцьовувати.

А Заїра просто лягла на парту! (Хоча їй цукерок ніхто не давав.) Мага влігся поруч із Заїрою і лежав задоволений, як кіт. Загалом, кошмар! На мене НУЛЬ уваги. Лежав на парті — обіймав Заїру!

Кабан, який, до слова, теж в «А» класі, підкрався й ударив мене, побачивши, що робиться. Я вчепилась йому в горло. Він злякався, вирвався, сказав, що я навіжена, і втік.

Вийшла в коридор. Мене трусило. Я хотіла плакати. Я знала, що не смію плакати, але майже плакала. Просто стояла біля вікна. Там Мага й упіймав мене. І сказав… вірніше, спершу я запитала:

— Чому?

А він відповів:

— Ти зрозуміла? Тепер зрозуміла?! Ти не звертаєш на мене уваги! Відчуй, як це!

Я зуміла ледь-ледь промимрити:

— Ні, я звертаю на тебе увагу.

Мага всміхнувся:

— Ні. Не звертаєш.

Ми пішли до класу. Мені не подобається,

1 ... 49 50 51 ... 193
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."