Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Не існує будь-якого всеосяжного розуміння відносин між гомосексуальністю і релігією сьогодні або будь-якого всеосяжного розуміння взаємозв’язку між гомосексуальністю і будь-якою релігією. Якщо подивитися на окремі основні релігії, можна визначити різні домінуючі течії.

Хоча спершу індуїзм притримувався достатньо спокійного бачення щодо одностатевої сексуальності, сьогодні це вже не так. Правовий і світський вплив, ініційований християнською колоніальною владою, призвів до того, що більшість індуїстів мають негативне ставлення до гомосексуальності. Через це гомофобія стала частиною індуїстської віри. Коли репортер від Hinduism Today запитав різних індуїстських священиків під час фестивалю Кумбха Мела 2004 року щодо індуїстського ставлення до гомосексуальності й одностатевих шлюбів, він отримав дуже різні відповіді. Деякі вважають, що це якраз пов’язано із західним впливом, тоді як інші називали гомосексуальність «неприродною, незвичною та рідкісною», не запропонувавши теологічної основи своїх тверджень. Одні вважали, що це індивідуально стосується кожного вір­ного, а інші висловилися за її безумовне прийняття305.

Індуїстські гомо-активісти дедалі частіше звертаються до більш гомодружніх колоніальних індуїстських традицій і використовують релігійні аргументи у своїй критиці гомофобних індуїстських націоналістів. Вони пропонують правим активістам ознайомитися з індуїстськими текстами й уважніше вивчити історію Індії, щоб дізнатись, якою мірою сучасна індуїстська гомофобія є результатом імпортованих британських цінностей, законодавства й недавніх історичних подій306. Художній фільм Діпи Мехти «Вогонь» 1996 року, в якому зображується любовний роман між двома невістками в індуїстських сім’ях, отримав різні відгуки. Прихильники індуїстської націоналістичної партії Шив Сена нападали на кінотеатри та звинуватили фільм в антагоністичності щодо індійської культури. Інші індуїсти захищали фільм на тій підставі, що він обстоював традиційне індуїстське визнання гомосексуальності307.

Більш ліберальні настрої серед сучасних індуїстів є результатом міжнародної боротьби за права геїв і лесбіянок, а також визнання серед дедалі більшої кількості індуїстів того, що гомофобія передусім є наслідком британського впливу. У 2007 році Верховний Суд індуїстського Непалу прийняв рішення, що гомосексуальність має бути легалізована, а геї та лесбіянки повинні набути рівних прав із гетеросексуалами308, а деякі індійські чиновники вважають, що в Індії заборона на секс між чоловіками повинна бути скасована309.

Зміни в індуїстському ставленні до проблеми гомосексуальності особливо помітні серед представників середнього класу, так само як і в інших релігійних громадах. Опитування індуїстів півдня Флориди показало, що 20 відсотків схвалюють одностатеві відносини, 20 — уважають це «аморальним», а 60 відсотків указали, що «особисто вони це не схвалюють, але люди мають робити те, що вони самі бажають за потрібне»310.

Буддизмові також притаманна ціла низка подібних тенденцій. Це головно є результатом спільної боротьби за права геїв і лесбіянок, яка почалась у західному світі, але тут присутнє зростаюче усвідомлення більш давнього позитивного ставлення до гомосексуальності. Яскраві та розкішні гей-паради стають дедалі популярнішими у Таїланді та Камбоджі, а перший узагалі став туристичним раєм для гомосексуалів через його традиційно спокійне ставлення до цього явища. Поліпшення економічних умов у поєднанні зі свідомістю сучасного гомосексуального способу життя привели до того, що все більше й більше людей хочуть жити незалежно від традиційних сімейних структур. У Таїланді існують власні гей-організації311. В західних країнах буддизм загалом дуже терпимий. Наприклад, перший будинок для хворих на СНІД був створений дзен-буддистами в Сан-Франциско312.

В Японії, з її сумішшю буддизму та синтоїзму, початкове визнання гомосексуальності зникло після періоду модернізації країни. Так само як там модернізація призвела до поширення гомофобії, протягом останніх років і в інших країнах почала з’являтись опозиція до гомосексуальності. Здавалося б, що Далай-лама, тибетський бог-король у вигнанні, забув, що гомосексуальна поведінка була притаманна тибетським ченцям, коли стверджував, буцімто гомосексуальність перебуває в конфлікті з буддійським ученням, оскільки піхва є єдиним отвором, який може бути використаний у сексуальних цілях. Попри це, Далай-лама усвідомлює чітку відмінність між тим, що він визначає правильною сексуальною поведінкою буддистів, і правами людини, які захищають геїв і лесбіянок та їхнє особисте життя. Стверджуючи, що буддійське вчення забороняє гомосексуальну поведінку, бог-король, проте, не має ніякого бажання втручатися до законодавства будь-якої країни313.

Сьогодні більшість ліберальних євреїв терпимі до гомосексуальності. Відверті гомосексуали були прийняті у реформованому іудаїзмі в 1980-ті роки як його послідовниками, так і рабинами314. Навіть ортодоксальні євреї виявляють ознаки переходу до підвищення терпимості. Фільм «Вони тремтять перед Богом» (Trembling before G-d) 2001 року про ставлення ортодоксального іудаїзму до гомосексуальності був показаний ортодоксальним громадам. І ліберальні, і консервативні єврейські асоціації США вийшли з офіційними заявами про те, що вони підтримують права гомосексуалів і засуджують будь-яке насильство щодо геїв315. Протягом останніх кількох років Ізраїль був, безумовно, найбільш гей-ліберальною країною Близького Сходу з погляду як чинного законодавства, так і ставлення широких кіл громадськості. На сьогодні країна має найбільші гей-спільноти в регіоні.

У рамках іудаїзму, однак, також побутують думки, які засуджують гомосексуальність. Консервативний ізраїльський парламентарій Нісім Зєев у 2007 році запропонував примусово відправити всіх гомосексуалів до спеціально створених центрів реабілітації316. Під час гей-параду в Єрусалимі 2005 року троє учасників були зарізані екстремістом, а інших закидали сечею та фекаліями консервативні єврейські контрдемонстранти317. У 2006 році єврейські екстремісти поширювали листівки, які обіцяли нагороду в майже 30 тисяч крон будь-кому, хто вб’є гея чи лесбіянку під час параду. У листівці також були практичні інструкції, як зробити «коктейль Молотова», щоб кинути в учасників параду318.

Як і адепти інших релігій, усе більше й більше мусульман, які живуть на Заході, або представники середнього класу в мусульманських країнах воліють жити винятково як гомосексуали. У документальному фільмі «Джихад за кохання» ці люди розповідають про свою ситуацію та говорять і про підвищений рівень толерантності, і про зростаючу опозицію відкритій гомосексуальності одночасно319. Навіть у мусульманських суспільствах, наприклад, у прибережних східноафриканських селах, де традиційно ставилися з великою терпимістю до людей, які ведуть винятково гомосексуальне життя, існує тенденція до витіснення традиційних одностатевих категорій і заміни їх більш західним розумінням гомосексуальності320. У великих містах, де соціальний конт­роль нижчий, навіть малозабезпечені чоловіки можуть жити разом, як пара; таке часто спостерігається у великих пакистанських містах, хоча в багатьох випадках ці чоловіки не вважають себе геями321.

Мусульмани, які є винятково гомосексуалами, досі становлять меншість серед тих мусульман, які практикують гомосексуальність. У переважно мусульманських країнах загальна картина дещо інша: суспільство тут не схильне поділяти сучасне мислення й краще сприймає більш традиційну модель. Тобто доти, поки чоловік не відмовляється від громадської чоловічої норми буття і допоки тримає свою сексуальність у приватних межах, немає жодних проблем через його сексуальну активність. Унаслідок строгих правил спілкування чоловіків і жінок у мусульманському