Читати книгу - "Тяжкі дні, Aira Molen "

Самотність тиха, спокійна,
Торкається рук, волосся, тіла.
Наче тінь вона приходить,
І душу безжально ламає, розсипає.

Я вже не можу терпіти цей біль,
Бо в мені гніздиться її тінь,
Вбирає сили, краде душу,
І я чекаю, коли поглине все, як пустоту.

Немає вибору, я тут, з нею,
Загублений в її тихому сні,
Сиджу й думаю, коли вона знову
Поглине мене, знищить в собі.

Не буде нічого, ні кісток, ні тіла,
Всі спогади залишать слід в тіні.
Тільки порожнеча, що все поглине,
І самотність, що згубить останніми шляхами.

Час пливе, наче вода без берегів,
Кожен рух — відчай, кожен погляд — страх.
Я бачу, як вона поглинає мене,
І забуваю, хто я був, коли ще мав вірних шлях.

Безсило чекаю я кінця,
Коли всі мої думки будуть чужі,
Самотність глибше торкнеться,
Залишить мене в порожнечі, в тіні.