Читати книгу - "Ти - моя помилка , Настуся"

Вона гортала сторінки в пошуках якихось нових ресурсів, але щоразу, як натикалася на знайомі назви, відчувала, як її надія поступово згасає. Одне й те саме повідомлення вискакувало на екрані її телефону знову й знову: «Вашу заявку буде розглянуто через кілька тижнів». Їй ставало дедалі важче стримувати відчай.

«Це неможливо …» — подумала вона, прокручуючи нові сторінки в інтернеті. Її пальці ковзали по екрану телефону, ніби це могло прискорити процес пошуку.

Раптом її погляд зупинився на одному оголошенні. Воно відрізнялося від тих, які вона зазвичай бачила. Оголошення було коротким і виглядало трохи підозріло:

«Потрібна секретарка. Досвід не обов'язковий. Висока зарплата. Деталі на співбесіді.»

Емілі перечитала це кілька разів, намагаючись зрозуміти, в чому тут може бути підступ. Пропозиція виглядала занадто ідеальною для реального життя. «Без досвіду? І висока зарплата?» — подумала вона, і в її голові почали з'являтися сумніви. Такі пропозиції рідко бувають чесними. Але потім її думки повернулися до лікарні, до її мами, яка лежала там, залежна від суми, яку Емілі мусила знайти якомога швидше.

— Що я втрачаю? — прошепотіла вона сама собі, намагаючись переконати себе у правильності свого рішення.

Вона натиснула на кнопку «Написати повідомлення» і, трохи вагаючись, почала писати коротке звернення до автора оголошення:

«Добрий вечір. Я зацікавлена у вакансії секретаря. Коли можна пройти співбесіду?»

Її пальці завмерли над клавіатурою. Емілі ще раз прочитала своє повідомлення, і перед тим, як натиснути «Відправити», на мить зупинилася, думаючи, що це може бути помилкою. Але сумніви зникли, коли вона знову уявила свою матір у лікарняному ліжку.

Повідомлення відправлено. Вона не чекала швидкої відповіді, але через кілька хвилин телефон завібрував. Відповідь була несподівано швидко:

«Добрий вечір. Співбесіду можна пройти завтра о 15:00. Адреса буде надіслана зранку.»

Емілі відчула, як її серце завмерло на мить, а потім почало битися швидше. Вона не очікувала, що все станеться так швидко. Завтра вже могло бути вирішальним днем. Поглянувши на годинник, вона побачила, що вже пізно, і їй треба було бодай трохи поспати перед завтрашнім днем. Вона не знала, що її чекає, але не могла дозволити собі пропустити цей шанс.

Наступного ранку Емілі прокинулася раніше, ніж зазвичай. Вона довго не могла заснути вночі, думки про майбутню зустріч і стан матері тримали її у постійному напруженні. Прокинувшись, вона взяла телефон і перевірила повідомлення — адреса на співбесіду вже надійшла. Місце зустрічі було в центрі міста, у бізнес-центрі, що додавало трохи впевненості, але й залишало безліч питань.

Після короткого сніданку, вона поспіхом вибрала одяг, який підійшов би для співбесіди. Це було просте, але охайне вбрання, адже в неї не було нічого, щоб виглядало вишукано.

До часу зустрічі залишалося трохи більше години, тому вона вирішила заскочити в лікарню. Їй необхідно було бачити матір перед важливою подією, це додавало їй сили.

У лікарні, коли вона зайшла в палату, мати лежала так само тихо, як і раніше. Її обличчя залишалося блідим, а монітори ритмічно пікали. Емілі сіла біля ліжка, стискаючи руку матері.

— Я сьогодні йду на співбесіду, мамо, — сказала вона тихо, ніби та могла її почути. — я не знаю, що з цього вийде, але я спробую. Нам потрібні ці гроші. Я зроблю все, щоб ти одужала.

Коли вона вже збиралася йти, в палату зайшов лікар.

— Добрий день. — привітався він, побачивши Емілі. — Як ви сьогодні?

— Як я? — здивовано перепитала Емілі. — Я… тримаюся. Як мама? Її стан змінився?

Лікар підійшов до ліжка і швидко оглянув показники на моніторі.

— Її стан стабільний, але без змін. Як я вже казав раніше, час зараз грає проти нас. Ми дійсно мусимо провести операцію якомога швидше. Кожен день без втручання зменшує шанси на успішне одужання.

Емілі похитала головою, ховаючи свій відчай за нейтральною маскою.

— Я роблю все можливе, щоб знайти гроші. — сказала вона. — Сьогодні маю співбесіду. Я сподіваюся, що це допоможе.

Лікар кивнув із розумінням.

— Це добре. Бажаю вам успіху. Якщо зможете зібрати хоча б частину суми найближчим часом, ми почнемо підготовку до операції.

Емілі вдячно посміхнулася, хоча в її очах були сльози.

— Дякую вам, лікарю. Я зроблю все можливе.

З цими словами вона залишила лікарню і направилася до місця призначення.