Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

— Міку, ти справжня бійчиня, — сказав Ілля, дивлячись на неї з повагою. — Ти пройшла через пекло і залишилася сильнішою. Твоє бажання помсти стало твоєю зброєю. І тепер, коли ми разом, ми можемо зробити ще більше, щоб покінчити з цим фальшивим світом героїв.

— Ми не злодії, — тихо промовила Міку, її голос прозвучав як маніфест. — Ми ті, хто бореться проти несправедливості. Ми змушуємо героїв подивитися в обличчя своїм діям і усвідомити, що за кожну їхню "перемогу" хтось платить високу ціну.

Її слова залишили глибокий слід у наших серцях. Ми з Веронікою зрозуміли, що тепер ми частина цієї боротьби. Ми більше не були тими, ким були раніше. І в цю мить я відчув, що наш вибір був правильним. Тепер ми стояли на порозі нового світу, де наша сила стане зброєю проти тих, кого ми колись вважали героями.

— Тепер ви розумієте, чому ми тут, — підсумувала Міку. — Це не про помсту, це про справедливість. І якщо ви готові, то наш шлях починається прямо зараз.

Я кивнув, відчуваючи, як всі сумніви розвіюються. Ми з Веронікою більше не були самотніми. Ми знайшли нову родину, і разом ми були готові боротися до кінця.

8 сторінка 

Після того, як Міку закінчила свою історію, ми стояли в глибокій тиші. Її слова відлунювали в наших думках, накладаючи ще більшу відповідальність на наш вибір. Але, як виявилося, кожен тут мав свій шлях, який привів його до цієї темної сторони. І тепер настала черга ще однієї історії.

— У нас тут немає випадкових людей, — заговорив Ілля, порушуючи мовчання. Його голос був важким і спокійним, ніби він готувався розповісти щось особливе. — Кожен з нас мав свою причину залишити світ героїв позаду. І оскільки ви новачки, вам варто дізнатися більше про тих, з ким ви збираєтеся працювати.

Він зробив кілька кроків уперед, а ми з Веронікою мовчки слідували за ним, відчуваючи, що цей момент був важливим не тільки для нас, а й для нього самого. Ілля був високим і міцним, з грубими рисами обличчя, які говорили про численні битви, через які він пройшов. У його очах був відблиск спогадів, коли він почав свою історію.

— Я ніколи не хотів стати злодієм, — сказав він, дивлячись прямо перед собою. — Як і більшість тут, я колись вірив у героїв, навіть більше, я хотів стати одним з них. Я мріяв про це з дитинства і робив усе, щоб досягти цієї мети.

Він посміхнувся, але ця посмішка була наповнена гіркотою.

— Я був одним з найкращих у своєму класі в Академії Героїв. Мені пророкували велике майбутнє, кажучи, що я стану одним із найсильніших захисників нашого міста. Моя сила полягала в тому, що я міг керувати енергією — поглинати її та використовувати на свою користь. Але, як виявилося, моє місце серед героїв було не таке міцне, як я думав.

Він зупинився, глянувши на нас із сумішшю болю і рішучості.

— Одного разу, під час однієї з навчальних місій, сталося те, що змінило моє життя назавжди. Ми зіткнулися з небезпекою, яка перевищувала наші можливості. Кілька молодих героїв, з якими я тренувався, потрапили в пастку, і нам довелося приймати рішення швидко. Я використав свою силу на повну, щоб врятувати їх, поглинувши масивний потік енергії, що загрожував знищити нас усіх. Але ціною цього стало те, що я втратив контроль над своєю силою і викликав вибух, який ледь не зруйнував усе навколо.

Він замовк, ніби згадуючи ті моменти, коли його життя перевернулося догори дригом.

— Ніхто не загинув, але мені довелося заплатити високу ціну. Академія вирішила, що я небезпечний, що я більше не можу бути героєм. Мене виключили і назавжди позбавили права бути частиною їхнього світу. Я був змушений покинути місто, залишити все, що мені було дорого, і спробувати знайти новий шлях.

— Як ти впорався з цим? — запитала Вероніка, її голос був м'яким, але сповненим співчуття.

— Спочатку я намагався знайти себе, — зізнався Ілля. — Я блукав безцільно, намагаючись зрозуміти, що зробив не так. Але врешті-решт, я зрозумів, що справжня проблема була не в мені, а в системі, яка не давала другий шанс тим, хто потребував його найбільше. Я зустрів інших, таких як я — тих, хто був відкинутий, несправедливо засуджений. Разом ми вирішили, що якщо нас не прийняли у світ героїв, то ми створимо власний світ, де зможемо використовувати свої сили без обмежень і де зможемо боротися за справедливість своїм шляхом.

Його очі загорілися вогнем рішучості, коли він дивився на нас.

— І ось ми тут, — завершив він свою історію. — Ми не злодії за своїм вибором. Ми стали ними через обставини, через несправедливість, яку нам довелося пережити. Але тепер, коли ми тут, ми не здамося без бою. Ми будемо боротися до кінця, і ви тепер є частиною цієї боротьби.

Його слова відгукнулися в мені, і я відчув, як моя рішучість зміцнюється. Вероніка тихо кивала, її обличчя було серйозним, але сповненим розуміння.

— Тепер ви знаєте більше про нас, — додала Міку, дивлячись на нас із сумішшю теплоти і суворості. — Ви не самотні в своїй боротьбі. Ми всі тут маємо свою історію, і тепер ви — частина нашої сім'ї.

— Ми готові, — промовив я, відчуваючи, як тягар сумнівів остаточно зникає.

— Добре, — сказав Ілля, його голос тепер був твердим і впевненим. — Тоді настав час почати ваше випробування. Покажіть нам, на що ви здатні.

Ми кивнули, знаючи, що тепер все залежить тільки від нас.

9 сторінка

Ми стояли перед залізними дверима, що вели до кімнати, де мало відбутися наше випробування. Ілля та Міку провели нас сюди, а Діма залишився позаду, спостерігаючи за тим, як ми наближаємося до порогу, який вирішить нашу долю. В повітрі відчувалася напруга, ніби саме місце випробовувало нас своєю похмурою тишею.

— Ось тут усе і почнеться, — сказав Ілля, поглянувши на нас із суворим виразом обличчя. — За цими дверима ви зустрінете те, що визначить, чи ви дійсно готові стати частиною нашої родини. Пам'ятайте, що це не просто перевірка ваших сил. Це перевірка вашої волі, вашої рішучості.

Міку стояла поруч із ним, її обличчя було серйозним, але в очах світився блиск підтримки.