Читати книгу - "Зведений для колишньої, Вікторія Вашингтон"

— Ти чого така похмура, маленька? — тепер увага Власа сконцентрована тільки на мені.

— Нічого, — знизую плечима, мовляв сама не знаю.

— Зовсім не рада моїй появі? — припускає він.

— Рада, — зізнаюся. — Але мені зовсім не подобається, що ти називаєш мене сестрою.

— Чому? — запитально піднімає брову. — Формально тепер так і є.

— Терпіти не можу формальностей, — сухо відрізаю я.

Почуваюся неймовірно безглуздо.

Адже не можу прямо йому сказати, що це зачіпає мене.

Зачіпає, тому що він обіцяв одружитися зі мною.

Так, це всього лише дитяча безглузда обіцянка.

Але вона продовжує спливати в моїй пам'яті.

Як же це тупо.

— Прийдеш сьогодні на вечірку? — раптово запитує Влас.

Насамперед хочеться запитати "Яку?" і погодитися.

Глушу в собі цей порив.

— Ні, — заперечно хитаю головою. — Я пообіцяла Каті сьогодні погуляти.

— Гаразд, — згідно киває Влас. — Гарного дня, Сашо.

— Аля, — вимовляю слідом в його спину, що віддаляється.

Я знала, що він не стане мене вмовляти. Хоч і дико хотіла цього.

Харвану байдуже буду я там чи ні. Просто заради пристойності запропонував.

Шкода тільки, що мені не байдуже.