Читати книгу - "Війна Калібана"

Ось воно, думала сержантка. Ось так я кінчу, не знаючи що це зробило і навіщо. Вмирання це ще так сяк, можна зрозуміти. Вмирання без жодної відповіді здавалося жахливо немилосердним.

Істота зробила крок до неї, потім зупинилась і задрижала. Нова пара кінцівок вихопилась з тулуба і замолотила в повітрі як мацаки. Голова потвори і так гротескна, здавалось, розпухла. Блакитні очі горіли яскраво, мов вогні в теплицях.

А потім воно вибухнуло у кулі вогню, шпурнувши жінку через лід і вдаривши нею об невисокий пагорб досить сильно для того, щоб амортизуючий гель затвердів, затримавши її на місці.

Вона лежала на спині, сповзаючи в безсівдомість. Нічне небо над нею почало спалахувати вогнями. Кораблі на орбіті стріляли один в одного.

Припиніть вогонь, - думала вона видираючись з темряви,- вони відступали. Припинити вогонь. ЇЇ радіо мовчало, костюм зламався. Вона так нікому і не розповість, що морпіхи ООН не атакували.

Чи ще щось атакувало.

Розділ Другий: Голден

Кавоварка зламалася знову.

Знову.

Джим Голден клікнув червоною кнопкою «Варити» ще декілька разів, розуміючи що все це дарма, але зупинитися не міг. Масивна і блискуча кавоварка, розроблена аби приготувати кави стільки, аби зробити щасливою цілий марсіянський екіпаж, відмовлялася робити навіть одне горня.

Чи навіть звук якийсь робити. Це не просто відмова готувати; це відмова навіть намагатися. Голден спробував закритими очима боротися проти кофеїнової головної болі, що стискала скроні і натиснув кнопку на найближчій стіні, аби увімкнути гучний зв’язок:

- Амосе, - сказав він в мікрофон.

Зв’язок не працював.

Почуваючись все більш безглуздим, він натиснув кнопку виклику ще декілька разів. Нічого. Відкрив очі і побачив що всі вогні на панелі погасли. Потім розвернувся і виявив що вогні на холодильнику і печі теж не світяться. Це була не тільки кавоварка: весь камбуз відкрито демонструє непокору. Капітан глянув на назву корабля, нещодавно нанесену на стіну камбуза і мовив: - хлопче, чому ти робиш мені боляче, якщо я тебе так сильно люблю?

Він дістав ручний термінал і набрав Наомі. Через декілька секунд вона нарешті відповіла:

- Ммм..Алло?

- Камбуз не працює, де Амос?

Пауза.

- Ти дзвониш мені з камбузу? Навіть коли ми на одному кораблі? Один крок до стінного терміналу це забагато?

- Стінний термінал на камбузі теж не працює. Коли я сказав «камбуз не працює» то не мав на увазі закручену гіперболу. Це в прямому сенсі означає що жоден прилад на камбузі не працює. Я набрав тебе тому що ти завжди носиш термінал з собою, а Амос майже ніколи. І ще тому, що мені він ніколи не каже над чим працює, а тобі повідомляє майже завжди. Отже, де Амос?

Наомі засміялася. Це був чудовий звук і він ніколи не перестане викликати посмішку на обличчі Джима:

- Він сказав що буде розбиратися з проводкою.

- Там живлення взагалі є? Чи ми втратили контроль, а ви хлоп’ята, не знаєте як повідомити мені цю новину?

Голден чув звук натискання клавіатури на тому кінці. Вона мугикала собі під ніс, працюючи.

- Ніт, - озвалася жінка, - єдине приміщення без живлення це камбуз. На додачу Алекс каже що у нас за годину бій з космічними піратами. Хочеш піднятися на місток і повоювати з піратами?

- Я не можу воювати піратів без кави. Я йду на пошуки Амоса, - мовив капітан, поклав слухавку і повернув термінал у кишеню.

Підійшов до трапу, який вів до кілю судна і викликав ліфт. Піратське судно рухаючись, могло підтримувати прискорення лише 1 g, тож їхній пілот Алекс Камаль, підтримував 1,3 g на курсі перехоплення. Все що вище 1 g робило трап небезпечним для використання.

За декілька секунд, міжалубний люк відкрився і ліфт, гудучи, зупинився біля його ніг. Джим ступив на нього і натиснув кнопку інженерного відсіку. Ліфт почав свій повільний шлях по шахті, між палубні люки відчинялися при його наближенні і зачинялися після проходу.

Амос Бертон був у майстерні, палубою вище інженерного відсіку. На вигляд складний агрегат стояв напіврозібраним на столі перед озброєним паяльним пістолетом механіком. Чоловік був зодягнутий у сірий, на декілька розмірів менший спортивний костюм, що розтягувався на широких плечах при кожному русі. На спині лишалась вишитою стара назва корабля «Тачі».

Джим зупинив ліфт і звернувся до кремезного:

- Амосе, камбуз не працює.

Амос не відволікаючись від роботи, махнув міцною рукою у нетерплячому жесті. Голден чекав. Через декілька секунд паяння, Амос нарешті опустив інструмент і обернувся.

- Звісно, не працює. Я ж бо витяг з нього ось цього лобура, - сказав він, вказуючи на пристрій, в якому він щойно копирсався.

- Ти можеш його повернути?

- Ні. Поки що ні. Не закінчив ще з ним.

Голден зітхнув:

- Це було настільки важливо, що ми вимкнули камбуз якраз перед розбіркою зі спраглою до крові бандою космічних піратів? Бо в мене голівонька справді вже починає бо-бо, і я б волів сьорбнути кави перед цією, знаєш, битвою.

- Ага, це було важливо, - відповів Амос, - мені пояснити чи на слово повіриш?

Джим кивнув. Взагалі-то він не сильно скучав за днями, які він провів на земному флоті, але випадково відчував ностальгію за абсолютною повагою до ланцюга командування. На «Росінанті» звання «капітан» мало значно більш розпливчасте визначення. Лагодити речі було амосовим обов’язком, але він опирався ідеї, що має повідомляти капітана про це щоразу.

Голден пропустив це повз вуха:

- Най будЕ. Але я б хотів аби ти мене попередив завчасно. Мені без кави кепсько.

Амос посміхнувся йому і посунув капелюха на задню частину голомозої, в основному, голови.

- Холєра, кепе. З цим я тобі допоможу, - сказав він і дістав з-за спини масивний металевий термос.

Я зробив певний аварійний запас, перед тим як вимкнув камбуз.

- Амосе я прошу пробачення за всі погані речі, які я щойно про тебе думав.

Механік лише махнув рукою і повернувся до своєї роботи:

- Забирай. Я вже чашку випив.

Джим позадкував у ліфт і повернувся на місток, ухопившись за термос як за рятувальну систему.

Наомі вмостилася на посту сенсорів і комунікацій, відмічаючи їхній прогрес у переслідуванні піратів. Кинувши погляд капітан помітив що вони опинились значно ближче,