Читати книгу - "Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд"

в яких нормальний сексуальний об’єкт замінений іншим, що має до нього стосунок, але зовсім непридатним для того, щоб слугувати для нормальної сексуальної мети. Згідно з принципами класифікації статевих відхилень нам краще було б згадати про цю вкрай цікаву групу відхилень статевого потягу вже при відступах від норми щодо сексуального об’єкта, але ми відклали це до моменту нашого знайомства із сексуальною переоцінкою, від якої залежать явища, пов’язані з відмовою від сексуальної мети.

Заміною сексуального об’єкта стає частина тіла, загалом не дуже придатна для сексуальної мети (нога, волосся), або неживий об’єкт, що має цілком визначений стосунок до сексуальної особи, точніше до її сексуальності (частини одягу, білизна). Ця заміна цілком слушно прирівнюється до фетишу, в якому дикун втілює свого бога.

Перехід до випадків фетишизму з відмовою від нормальної або збоченої сексуальної мети становлять випадки, в яких потрібна присутність фетишистської умови в сексуальному об’єкті для того, щоб була досягнута сексуальна мета (певний колір волосся, одяг, навіть тілесні вади). Жодна варіація сексуального потягу, що межує з патологічним, не має такого права на наш інтерес, як ця, завдяки дивацтву спричинених нею явищ. Відоме зниження прагнення до нормальної сексуальної мети є, мабуть, необхідною передумовою для всіх випадків (виконавча слабкість сексуального апарату)[11]. Зв’язок із нормальним здійснюється за допомогою психологічно необхідної переоцінки сексуального об’єкта, яка неодмінно переноситься на все, що асоціативно з ним пов’язане. Певний ступінь такого фетишизму тому завжди і властивий нормальному почуттю, особливо в тих стадіях закоханості, в яких нормальна сексуальне мета здається недосяжною або досягнення її неможливе.

Дістань мені шарф із її грудей,

Дай мені підв’язку мого кохання.

Ґете. Фауст

Патологічним випадок стає лише тоді, коли прагнення фетишу фіксувалося дужче, ніж за звичайних умов, і посіло місце нормальної мети, а потім, коли фетиш втрачає зв’язок із певною особою, стає єдиним сексуальним об’єктом. Такі загалом умови переходу варіації статевого потягу в патологічні відхилення.

Як першим стверджував Біне, а згодом було доведено численними фактами, у виборі фетишу позначається безперервний вплив набутого, здебільшого в ранньому дитинстві, сексуального враження, що можна порівняти з певною постійністю кохання нормальної людини («On revient toujours á ses рremiers amours» — «стара любов не іржавіє»). Таке походження особливо чітке у випадках, в яких вибір сексуального об’єкта зумовлений винятково фетишем. Зі значенням сексуальних вражень у ранньому дитинстві ми ще зустрінемося в іншому місці[12].

В інших випадках до заміни об’єкта фетишем призвів символічний хід думок, здебільшого неусвідомлений цією особою. Шляхи такого ряду думок не завжди можна довести з упевненістю (нога є стародавнім сексуальним символом уже в міфах)[13], «хутро» зобов’язане своєю роллю фетишу асоціації з волоссям на mons Veneris (лобку); однак і ця символіка, мабуть, не завжди залежить від сексуальних переживань дитинства[14].

Б. Фіксації попередніх сексуальних цілей

Виникнення нових намірів

Усі зовнішні та внутрішні умови, які утрудняють або віддаляють досягнення нормальної сексуальної мети (імпотенція, дорожнеча сексуального об’єкта, небезпека сексуального акту), підтримують, звісно, схильність до того, щоб затриматися на підготовчих актах і створити з них нові сексуальні цілі, які можуть посісти місце природних. При детальному розгляді завжди виявляється, що, вочевидь, найдивніші з цих цілей усе ж намічаються за нормального сексуального процесу.

Обмацування та розглядання

Певна частка обмацування для людини необхідна, принаймні для досягнення нормальної сексуальної мети. Також широко відомо, яким джерелом насолоди, з одного боку, й яким джерелом нової енергії — з іншого, стає шкіра, завдяки відчуттям від дотику сексуального об’єкта. Тому зосередження на обмацуванні, якщо статевий акт розвивається далі, навряд чи може бути зараховано до перверсій.

Те ж саме і з розгляданням, що зводиться в кінцевому підсумку до обмацування. Оптичне враження здійснюється шляхом, який найчастіше сприяє лібідозному збудженню і на проходження якого, якщо допустимий такий телеологічний підхід, розраховує природний добір, спрямовуючи розвиток сексуального об’єкта в бік краси. Прогресуюче разом із культурою прикривання тіла пробуджує сексу­альну цікавість, яка прагне того, щоб оголенням заборонених частин доповнити для себе сексуальний об’єкт; але ця цікавість може бути звернена і на мистецькі цілі (сублімовано), якщо вдається відвернути його зацікавлення від геніталій і спрямувати на тіло загалом. Затримка на цій проміжній сексуальній меті підкресленого сексуального розглядання[15] властива певною мірою для більшості нормальних людей, вона дає їм можливість спрямувати якусь частину свого лібідо на вищі мистецькі цілі. А от перверсією пристрасть до підглядання стає, навпаки:

а) якщо вона обмежується винятково геніталіями;

б) якщо вона пов’язана з подоланням почуття огиди (вуайєризм: підглядання при функції виділення);

в) якщо замість того щоб підготувати до нормальної сексуальної мети, вона витісняє її.

Останнє яскраво виражене в ексгібіціоністів, які, якщо мені буде дозволено судити на підставі одного випадку, показують свої геніталії для того, щоб як нагороду отримати можливість побачити геніталії інших[16].

При перверсії, прагнення якої полягає в розгляданні та демонстрації себе, проявляється доволі примітна риса, яка зацікавить нас іще більше при наступному відхиленні. Сексуальна мета проявляється при цьому вираженою у двоякій формі: активній і пасивній.

Силою, що протистоїть пристрасті до підглядання й іноді навіть перемагає її, є сором (як раніше огида).

Садизм і мазохізм

Схильність заподіювати біль сексуальному об’єкту та навпаки — найчастіші та найпомітніші перверсії, на­звані В. фон Крафт-Ебінґом в обох її формах, активній та пасивній, садизмом і мазохізмом (пасивна форма). Інші автори вважають за краще вужче означення алголагнії, що підкреслює насолоду від болю, жорстокість, тим часом як в обраній Крафт-Ебінґом назві на перший план висуваються всілякі приниження та покора.

Коріння активної алголагнії, садизму, в межах нормального довести легко. Сексуальність більшості чоловіків містить домішки агресивності, схильності до насильницького домінування, біологічне значення якого полягає, ймовірно, в необхідності здолати опір сексуального об’єкта ще й інакше, ніж у вигляді актів залицяння. Садизм у такому випадку відповідав би агресивному компоненту сексуального потягу, що став самостійним, перебільшеним і висунутим завдяки збоченню на чільне місце.

Поняття садизму в звичному розумінні цього слова перебуває між винятково активною, а відтак насильницькою констеляцією до сексуального об’єкта та виключною нерозривністю задоволення з підпорядкуванням і його терзанням. Строго кажучи, лише останній крайній випадок має право бути названим перверсією.

Так само термін «мазохізм» обіймає всі пасивні констеляції до сексуального життя і до сексуального об’єкта, крайнім вираженням яких є нерозривність задоволення з відчуттям фізичного та душевного болю з боку сексуального об’єкта. Мазохізм як перверсія, мабуть, далі відійшов від нормальної сексуальної мети, ніж протилежний йому садизм; можна сумніватися в тому, з’являється він поде­куди первинно чи завжди розвивається із садизму завдяки перетворенню. Часто можна спостерігати, що мазохізм є лише продовженням садизму, оберненого на власну особистість, що тимчасово заповнює при цьому місце сексуального об’єкта. Клінічний аналіз крайніх випадків мазохістської перверсії призводить до сукупного впливу значної кількості моментів, що перебільшують установку (кастраційний комплекс, усвідомлення провини).

Біль, що долається при цьому, уподібнюється до від­рази та сорому, які вчинили опір лібідо.

Садизм і мазохізм посідають особливе місце серед перверсій, позаяк їхня протилежність, що лежить в основі активності та пасивності, належить до