Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

Варто звернути увагу, що рішення ЄСПЛ регулюють відносини та роз'яснюють ті правові позиції, недостатньо врегульовані національним законодавством. Вони дають нам можливість прийняти рішення з урахуванням більш чіткого розуміння права особи на захист, права учасників на розумні строки розгляду справи в суді, тощо. Все це у сукупності дійсно посилює правову систему України та сприяє справедливому розгляду справ у суді.

Я розглядаю кримінальні справи, тому у своїй практиці я більше використовую рішення, які стосуються прав обвинувачених та повноважень органів внутрішніх справ, які займаються розслідуваннями. Один із прикладів — виправдувальний вирок у справі з моєї практики, яка розглядалася рік тому. Слідчими органами розслідувався угон транспортних засобів. У вироку я посилався на рішення ЄСПЛ, де роз'яснювалося порушення права на захист особи, через що докази слідчих органів були визнані недопустимими та неналежними, як отримані із порушенням процедури. Працівники міліції збирали докази не у відповідності до норм процесуального та європейського права, отримуючи явки з повинною, свідчення без адвоката, при цьому отримували їх в осіб які були затриманими, а після звільнення у них виявили тілесні ушкодження. У вироку суд звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справах «Душка проти України», коли правоохоронні органи довгий час не могли встановити винних осіб та дати відповідь на питання, за яких обставин заявник отримав тілесні ушкодження після його затримання, та на аналогічне рішення —

«Двоє обвинувачених, яких суд виправдав, мали тілесні ушкодження в період перебування їх під юрисдикцією правоохоронних органів, у цей час слідчі органи зібрали докази без адвоката…»

Після затримання та поміщення в ІТТ травматолог тілесних ушкоджень не виявив, а після звільнення з ІТТ обвинуваченим провели експертизи, які виявили ці тілесні ушкодження. Оскільки ряд доказів були зібрані без адвоката, то суд відмовився визнати такі пізнавальні свідчення як належні та допустимі докази, оскільки все вказувало на те, що вони давали такі свідчення під фізичним та психологічним тиском, в будь-якому випадку, тілесні ушкодження у них повились коли вони були затримані. Правоохоронні органи не могли дати обґрунтовану відповідь, де саме затриманий отримав ці тілесні ушкодження, тому суд трактував це, як порушення права затриманого. Вказане також може свідчити про тортури і катування затриманої особи.

В іншому вироку я посилався на рішення ЄСПЛ щодо випадку, коли правоохоронні органи самостійно ініціюють вчинення злочину громадянином заради його фіксації та викриття. Міліція підсилає закупника, який наполегливо просить громадянина продати йому наркотичні речовини, в такий спосіб викривається нібито вина певної особи. Рішення ЄСПЛ з цих питань націлюють нас на те, що не можна заради єдиного викриття злочину спонукати особу до його вчинення. Реакція на таке спонукання не може вважатися злочином, бо Європейський суд вважає, що такі дії є порушенням особи права на захист, бо вони вчиняються не з волі особи, а з волі правоохоронних органів, які штовхають її на вчинення цього злочину.

За статистикою дуже багато скарг до ЄСПЛ було пов'язано: 1) із питаннями нелюдського утримання в місцях позбавлення волі та 2) через невиконання рішень національних судів. Із прийняттям нового КПК перший вид скарг до ЄСПЛ зменшився, здебільшого ув’язнені скаржаться на неналежну медичну допомогу, спосіб та умови їх утримання. А ось, другий вид скарг у яких громадяни скаржаться на невиконання рішень національного суду, напряму залежить від кількості і якості прийнятих законів (нерідко популістських) та їх реального фінансування Урядом. Очевидно, що для виконання рішень судів України, які у переважній більшості задовольняють скарги і позовні вимоги громадян та зобов'язують державні органи забезпечити їхні виконання, потрібне в першу чергу фінансування. Питання фінансування і виконання рішень судів лежить здебільшого в економічній площині. Як, варіант, думаю, що для зменшення навантаження на ЄСПЛ з боку наших громадян, напевно, треба передбачити своєрідний фонд потерпілих, який міг би накопичуватись з надходжень з судового збору чи з відрахувань від виправних установ, де працюють засуджені, тощо. І саме з такого фонду потерпілі від порушення Конвенції могли би отримати відшкодування тих збитків, за яким вони звертаються до Європейського суду.

У своїй повсякденній роботі я користуюсь збіркою рішень ЄСПЛ із практикою застосування в українському контексті, видану ще в 2004 році видавництвом «Віпол». Крім того, я використовую «Короткий путівник Європейською Конвенцією з прав людини», датований ще 2002 роком. Це не зовсім новий підручник, але тут описано достатньо багато правових позицій. Є в моїй колекції і «Хартія з прав людини» 1992 року видання, маю більш нове видання — «Європейська конвенція з прав людини і кримінальний процес» Джеремі Макбрайда, датоване 2010 роком. Є також і «Вибрані справи ЄСПЛ» (випуск третій, 2005 рік), є і декілька журналів «Практика ЄСПЛ: рішення і коментарі», видані у 2006 році. Свого часу я брав участь у семінарах щодо боротьби із жорстоким поводженням та безкарністю, злочинами, пов'язаними із насильством у родині, тому маю декілька брошур, які отримав там: наприклад, «Застосування європейських стандартів проти жорстокого поводження та безкарності».

Але для пошуку свіжих рішень ЄСПЛ я користуюсь сайтом Міністерства юстиції, де є рішення за абеткою. Дуже добре би було мати електронне оновлення цих рішень. Це допомогло би нам здати незалежне оцінювання для суддів, яке буде стосуватися, зокрема, і правових позицій і рішень ЄСПЛ.

За своєю формою рішення Європейського суду є дуже складними. За десятками сторінок викладу не часто можна ухопити їхню суть та правову позицію. Було би непогано, якби суддям роз'яснювали на регулярних тренінгах, як слід зрозуміти суть деяких рішень. Бо не завжди процедура ЄСПЛ має практичне значення для судді. Із-за складної процедури і опису повного рішення ЄСПЛ інколи з мотивувальної частини важливо зрозуміти, яке саме право Конвенції було порушене, і в чому це порушення полягало. Так само непогано було би суддям мати стислі формулювання тих чи інших найсвіжіших рішень ЄСПЛ із коментарями. Добре було би також згрупувати ці рішення за принципом порушених прав. Таким чином, судді швидко зможуть знайти потрібний прецедент під конкретну справу і застосувати його під час її розгляду.