Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

на захід од Сахари голизна була цілком звичним явищем. У подорожніх нотатках дослідник і антрополог Луї Жаколіо пише, що жителі племені динка пишалися своєю голизною. Мандрівників чоловічої статі, які прибували до них в одязі, вони зневажливо називали «турецькими дамами»8. Родина індіанців з Карибів, 1818 р.

1863 року Вінвуд В. Рід занотував спостереження про те, що не виникало ніякої хіті до голих дівчат Екваторіальної Африки: голизна не стимулювала пристрасть, не збуджувала9. На території Оріноко богомільний католицький священик Ґуміла дуже засмутився, побачивши, як індіанці кидали у воду клапті тканини, які він роздав їм з благими намірами. Святий отець хотів, аби місцеві жителі надягнули на себе одежу. Однак аборигени вважали, що покривати своє тіло непристойно, ганебно10. Од Америки до Тасманії, повсюдно, антропологи та мандрівники констатували єдиний факт: в оголеності не було жодної спокуси. З цим твердженням, безсумнівно, погодяться сучасні нудисти.

Ніяких таємничих частин тіла

Антропологи дев’ятнадцятого століття знову і знову підтверджують, що так звані примітивні люди не відчували ніякого сорому, коли бачили голі тіла одне одного. Щоправда, у них побутували певні правила поведінки, які визначали, як і що повинно бути. Існувало також саме поняття безчестя, що його місцеві визначали як схильність занадто задивлятися на інших. Або ж тенденція до самозахисту, яку розцінювали, як боязнь бути відкинутим, ба навіть виключеним із громади.

Карл фон де Стайнен наприкінці дев’ятнадцятого століття писав про бакаірі (Bakairi), народність, що проживала на території Ксінґу в Центральній Бразилії: «Минає якась чверть години, і людина більше не звертає уваги на чужу голизну, не помічає її». Думку про те, що «тати, мами і діти, які невинно собі ходять, безцільно вештаються, не відаючи ніякого сорому, гідні прокляття чи огуди», дослідник, на противагу до переважної більшості своїх сучасників із Заходу, вважає сміхотворною:

Ці люди не мають таємничих частин тіла і простодушно жартують із того приводу… Один чоловік, який хоче розповісти чужоземцеві про те, що він чийсь батько, жінка, яка бажає уявити себе матір’ю дитини, цілком серйозно наголошують на тому, що вони справжні засновники роду. Себто демонструють статеві органи з метою чітко роз’яснити, де і яким чином зароджується життя.

Дорослі жінки на вимогу правил бакаірі виголюють лобкове волосся та накладають на це місце маленьку трикутну прикрасу з деревної кори. Ця прикраса тримається на мотузці навколо стегон, крім того, міцно застібається спереду і ззаду. Чоловіки носили такі самі мотузки, проте одягали їх іще в підлітковому віці. Ці пов’язки відігравали особливу функцію для юнаків: у період статевого дозрівання пеніс підіймався вздовж нижньої частини живота, крайня плоть чимдуж розтягувалася, витягнута головка була міцно затиснена паском, що облягав стегна11. Така практика поширилась і в інших народів, виникнувши з потреби: чоловіки боялися бути присоромленими у своїх спільнотах через видиму спонтанну ерекцію.

Мотузки навколо стегон, народ яномамі, територія Амазонії

Декотрі з досліджених на цих територіях народів, зокрема трумай, винайшли безпечніший метод, аби запобігти оголенню головки на людях: потрібно було якомога сильніше розтягнути плоть і намотати навколо неї червону нитку. Вона ж бо захищала від злих сил. Якщо нитка зручно там умостилася, головка була гарантовано прикрита. Той, у кого необрізаний пеніс, може також випробувати такий спосіб. Безпечні чоловіки старшого віку часто не відчували потреби перев’язувати головку ниткою12. Може, вони навчилися тримати свій пеніс на повідці?

У кожному разі цей мініатюрний клаптик давав змогу певним чином контролювати природне в собі. В іншій частині світу, як-от в Японії чи на Філіппінах, аналогічний підхід до справи існував як корисна звичка. У деяких народів шнурок використовували лише тоді, коли поблизу були жінки, а деякі – мали складніші футляри для пеніса13.

В окремих народностей чоловіки навіть зобов’язувалися прикривати від стороннього ока статевий орган, тобто відповідати за його непередбачувану поведінку. Це показовий епізод для тих, хто усвідомлює, що відповідальність за чоловічу збуджуваність із плином часу переклали на іншу стать.

Зауважмо, що в класичному мистецтві з оголеними головками зображали лише рабів і варварів. У Стародавній Греції чоловіки активно тренували тіло. Займатися спортом із відкритою головкою було незручно й непристойно. Атлети туго перев’язували себе тонким шкіряним ремінцем навколо крайньої плоті, щоб уникнути несподіванок. Ремінець щільно прилягав до лінії талії, мошонка була на видноті, пеніс піднятий догори, як і в згадуваних раніше бразильських чоловіків. Грецькою ремінець називався kynodesme, що в перекладі означало «собача підв’язка», або ж «собака на повідці».

Ідеальна крайня плоть. Антична Греція

У Стародавній Греції чоловіча нагота не становила проблеми, навіть була затребувана в певних ситуаціях, як, наприклад, у гімназії, спортивній школі, назва якої походить від слова gymnos – «голий». Та все ж на оголену головку члена дивилися з презирством: її прикривали крайньою плоттю заради пристойності. Тоненька шкіряна пов’язка якраз і виконувала цю функцію. Утім, якщо простудіювати витвори грецького мистецтва, виглядає на те, що kynodesme служив не лише для того, щоб притримувати на місці головку під час занять спортом. Були й інші обставини, за яких цю маленьку частину одягу використовували суто з естетичних міркувань. Крайня плоть її спокійного власника залишалася витягнутою та видовженою, тож «приваблива плоть повністю прикривала головку»14.

Важко довести той факт, що чоловіча одержимість жіночими грудьми виникла відразу по тому, як жінки зодяглися. Уже з 1970 року про це промовисто свідчить, наприклад, скандальна британська газета «The Sun», на третій сторінці якої читачів-чоловіків пригощають зображенням дівчат топлес. Такий фінт надзвичайно підвищує кількість передплатників. Щоправда, останніми десятиліттями почали здійснюватися випади супроти цього виду атракції. Після протесту, що зібрав понад сто тисяч підписів, ірландська редакція газети замінила світлини таких дівчат зображеннями одягнених моделей. Британська редакція «The Sun» також надумала переінакшити третю сторінку, помістивши натомість «гламурних модниць». Медіа, рек­лама й порно використовують образ жіночих грудей, твердячи, що оголений бюст неймовірно привертає увагу. Може, й невиправдано, але деколи арабською кажуть: «Насолода від жіночих грудей не минає аж до гробу».

Споглядання свого нагого ближнього у громаді, де не існує поняття таємничих частин тіла, кардинально різниться