Читати книгу - "Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив"

4. Філософія меркантилізму й колонізація

Філософія меркантилізму стверджувала, що ті нації, котрі експортують більше та обмежують імпорт, стануть багатими. Це означало, що колонізація є прямим шляхом до збагачення, бо колонії надавали гарантований і захоплений ринок для експорту колонізаторів і збагачували їх можливістю користання своїми природними ресурсами. Отже, колонізація Нового світу була прекрасною нагодою для європейських інвесторів та королів збільшити свої багатства.

5. Виправлена релігія та її криза

Одразу після того, як Європа була поглинути війнами між католиками й протестантами, король Англії Генрі VIII, католик, зробив поправки до релігії задля задоволення своєї всезростаючої любові до влади та жінок. Він хотів розлучитися зі своєю дружиною Катрін, але в католицизмі розлучення не дозволені. Він попросив Папу надати дозвіл, але Папа відмовив. Твердо вирішивши одружитися з молодою та гарною коханкою Ен Болен, він порвав стосунки з Ватиканом і встановив Англіканську церкву. І оголосив себе «єдиним захисником, єдиним верховним владикою» та навіть «главою церкви, після Христа». Будучи главою нової релігії, він дозволив собі розлучитися з Катрін та одружитися з Ен Болен. Пізніше, стративши Ен Болен, він одружився з іншою жінкою. Протягом свого правління Генрі VIII одружувався шість разів. І хоча він заявляв, що реформував католицизм, насправді в Англіканській церкві все було те самим, за виключення трьох змін:

а) Влада належала королю Англії, замість Папи.

б) Клірики Англіканської церкви були підлеглими королю Англії.

в) Король міг одружуватися й розлучатися стільки разів, скільки забажав.

Протестантизм закликав до очищення Європи, натомість новостворена Англіканська церква нічого не реформувала й залишила всі положення католицизму щодо віри, догм і духовного життя. Багато хто в Англії хотів реформувати та очистити Англіканську церкву на зразок протестантизму, однак їх переслідували. Їх почали називати «пуританами» (Від англійського слова purity – чистота. Пуритани бажали очистити церкву – прим. перекладача). Пуритани, багато з яких були успішними ділками, згодом були розчаровані тим, що держава підвищила податки й почала віддавати перевагу католикам, надаючи їм кращі умови в бізнесі. Через це Новий світ приваблював пуритан. Вони вірили, що не лише зможуть там очистити релігію відповідно до вчень протестантизму, а й не знатимуть жодної економічної дискримінації. В результаті відбувся масовий вихід пуритан із Англії до Нового світу. Самі пуритани називали цей переїзд паломництвом, а себе – пілігримами. І в американській історії вони запам’яталися як пілігрими. Перший значний контингент пуритан прибув до Плимесу, Месечусетс, у грудні 1620. Перша зима була настільки важкою, що половина контингенту загинула від хвороб та голоду, проте багато хто вижив завдяки допомозі місцевих племен аборигенів та співпраці з ними. Аборигени також навчили їх вирощуванню врожаю та рибальству. Десятиліттями пуритани продовжували прибувати із Європи до північно-східної частини США, яку почали називати «Новою Англією», зважаючи на густоту її населення на той час.

6. Американське християнство

Першим пілігримам, які прибули до Нового світу пощастило в тому, що вони не прийшли на пусту землю, а на землю, на якій жили аборигени. Як було сказано вище, усе населення пуритан могло б загинути, якби не доброта, людяність і допомога цих аборигенів.

Будь-хто міг би сподіватись, що у відповідь на людяність християнські пуритани в майбутньому відплатять взаємністю. Натомість пуритани користалися своєю політичною майстерністю та кращим озброєнням для захоплення в аборигенів родючих земель, вбивали їх сім’ями, кланами й навіть цілими племенами в разі, якщо ті перешкоджали розширенню пуританських поселень. Відомий американський історик Хаверд Зінн пише, що губернатор Месечусетсу Джон Вінтроп створював нові закони для того, щоб відбирати в аборигенів землі, якими ті володіли тисячоліття до прибуття пуританів. Він оголосив аборигенські землі «порожніми» згідно закону:

«Індіанці не «підкорили» землю, отже мають «природнє» право на неї, але не «громадянське». «Природнє» право не є правовою нормою».

Хаверд Зінн пише, що пуритани виправдовували грабунок землі керуючись Біблією наступним чином:

«Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!» (Книга Псалмів, 2:8)

Пуритани, зачинателі американського християнства, цитували Біблію щоб виправдати застосування сили проти аборигенів, котрі опиралися грабунку землі:

«Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе». (Послання св. Апостола Павла до римлян, 13:2)

Оскільки агресивний грабунок землі продовжувався, опір аборигенів також зростав. Тому аборигени почали розглядатись як вороги. Застосування сили пуританами проти аборигенів означало вступ до боїв, в ході яких були загиблі серед білих. Відповідно до цього, тероризм став прийнятним для того, щоб зламати «… волю ворога до боротьби». Терористичний підхід передбачав наступні тактики:

а) Навмисні атаки на невоюючих аборигенів.

б) Різанини.

в) Підпал аборигенських сіл.

В своїй основній праці «Релігійна історія американського народу» (Sydney Ahlstrom. “A Religious History of the American People”, 1972), яка здобула дві престижні нагороди в США (National Book Award, 1973 і Religious Book of the Decade Award, 1979, by the Christian Century – прим. автора), Сідні Алстром доводить, що США заселялись і формувались значною мірою тими, хто сповідував доволі особливу форму радикального протестантизму.

Цей радикалізм із часом проявляв себе у різний спосіб. Поводження з «іншими» перейшло до поводження з чорними, рабами та іншими меншостями і це залишається сумною сторінкою в історії країни, що гордо називає себе «містом на пагорбі». Алстром згадує, що починаючи з африканських рабів кожна нова група іммігрантів ставала об’єктом расизму, дискримінації та заборон. Він згадує про такі групи людей як євреї, католики та іспаномовні громадяни.

Головні релігійні особливості ранньоамериканського суспільства

У зв’язку із масовим напливом протестантів до Америки, її біле ранньомодерне суспільство набуло таких особливостей:

а) Повна чисельна перевага протестантів.

б) Перевага саме консервативного протестантизму.

в) Наголос на самодисципліні та важкій праці, які цінувалися.

Перевага консервативного протестантизму означала, що ідея персонального спасіння індивіда через його зусилля міцно вкорінилася в думках людей та мала вплив на їхні вчинки. Іншими словами, вони вірили, що добрі наміри й великий ентузіазм, разом з божою поміччю, вирішать складні проблеми.

Прогрес, успіхи й проблеми

Здобуття 1776 Америкою незалежності від британського правління вивільнило для Нового світу величезний потенціал і можливості для зростання та індустріалізації. Відтоді протягом першого століття цей потенціал використовувався сповна. Вагому роль у цьому зіграли наука й техніка, що уможливили урбанізацію, індустріалізацію, швидкий економічний ріст і процвітання. Однак, наприкінці 19 століття стало видно, що