Читати книгу - "Ілон Маск"

Свідчення цієї тривожності можна знайти у компаніях та ідеях, які сформувалися в цей період. Google з'явилася і почала справді процвітати приблизно 2002 року, але це особливий випадок. Між появою Google і презентацією компанією Apple айфона в 2007 році — пустка нічим не примітних компаній. А нові гарячі штуки, які тоді лише народжувалися — Facebook і Twitter — нічим не були схожі на своїх попередників, Hewlett-Packard, Intel та Sun Microsystems, які, виробляючи фізичні продукти, давали роботу десяткам тисяч людей. У наступні роки метою стало не створення з колосальними ризиками нових галузей і великих нових ідей, а гонитва за легшими грошима, які можна було заробляти, розважаючи споживачів і масово продукуючи прості додатки та рекламу. «Найкращі мізки мого покоління зайняті тим, як змусити людей клацати на рекламі, — сказав мені Джефф Хеммербекер, який працював інженером у Facebook на ранніх етапах. — Отака лажа». Кремнієва долина почала дуже скидатися на Голлівуд. Тим часом споживачі, яких вона намагалася задовольнити, занурилися в себе, повністю захоплені своїм віртуальним життям.

Одним із перших, хто припустив, що це затишшя в інноваціях може бути ознакою значно глибшої проблеми, був Джонатан Хубнер, фізик, який працює у Центрі озброєнь морської авіації в Чайна-Лейк, Каліфорнія, у системі Пентагону. Хубнер — така собі версія торговця смертю[2], що прикинувся зразковим американським сім'янином. Худий чоловік середнього віку, який починає лисіти, він надає перевагу одягові, дібраному за принципом «що більше нагадує бруд»: штани кольору хакі, сорочка в коричневу смужку і лляний піджак кольору хакі. 3 1985 року він займається дизайном зброї і безпосередньо знайомий з останніми найбільш прогресивними технологіями матеріалів, енергетики і програмного забезпечення. Після того, як луснула доткомівська бульбашка, його почала дратувати банальність так званих інновацій, які потрапляли йому на стіл. 2005 року Хубнер написав статтю «Можлива тенденція зниження темпу інновацій у світі», яка була або обвинувальним висновком, адресованим Кремнієвій долині, або принаймні зловісним попередженням.

Хубнер обрав для ілюстрації стану інновацій, як він йому вбачався, метафору дерева. Людина видерлася по стовбуру дерева на його основні гілки, збираючи у свою скарбничку справді великі ідеї, які докорінно змінюють правила гри: колесо, електрику, літак, телефон, транзистор. Тепер ми гойдаємося, схопившись за кінці гілочок на самому вершечку дерева, і здебільшого просто відточуємо винаходи минулого. На підтвердження цієї гіпотези Хубнер показав у своїй статті, що темп інновацій, які змінюють наше життя, вже почав уповільнюватися. Він також навів дані, які доводять, що кількість поданих патентів на одну людину з часом знижується. «Гадаю, що ймовірність того, що ми зробимо ще один винахід, який буде гідним потрапити до списку топ-100 винаходів, усе меншає,— сказав мені Хубнер в інтерв'ю. — Інновації — ресурс вичерпний».

Хубнер передбачив, що людям знадобиться близько п’яти років, щоб усвідомити те, про що він каже, і його прогноз збувся майже точно. Близько 2010 року Пітер Тіл, співзасновник PayPal і один із перших інвесторів у Facebook, почав просувати ідею, що технологічна галузь підвела людей. «Ми хотіли авто, які літатимуть, а отримали 140 знаків» — таким стало гасло його венчурної компанії Founders Fund. В есеї «Що сталося з майбутнім?» Тіл і його сподвижники описали, як Твіттер, його 140-символьні повідомлення та інші подібні винаходи зрадили очікування громадськості. Він стверджував, що наукова фантастика, яка колись оспівувала майбутнє, стала антиутопічною, тому що люди більше не мають оптимізму щодо здатності технологій змінити світ.

Я багато в чому поділяв таку думку до перших відвідин Країни Маска. Хоча Маск аж ніяк не замовчував своїх планів, мало хто поза його компаніями мав шанс побачити його заводи, машинобудівні майстерні, його центри досліджень і розробок та наочно пересвідчитися у масштабі того, що він робить. Переді мною була людина, яка взяла велику частину принципів Кремнієвої долини, що передбачають швидку дію і побудову організацій без бюрократичних ієрархій, і застосувала її для вдосконалення великих, фантастичних апаратів і пошуків того, що мало потенціал стати справжнім проривом, якого нам не вистачало.

За всіма ознаками, Маскові належало підкоритися цим тривожним настроям. Він стрибнув просто у доткомівську манію 1995 року, коли, щойно залишивши коледж, заснував компанію Zip2 — примітивний мікс Google Maps і Yelp. Той перший проект скоро став великим хітом. Compaq купила Zip2 1999 року за 307 мільйонів доларів. Маск заробив від продажу 22 мільйони доларів і вклав майже всю цю суму у свій наступний бізнес-проект, стартап, який із часом перетвориться на PayPal. Як найбільший акціонер PayPal, Маск став фантастично заможним, коли еВау 2002 року придбала компанію за 1,5 мільярда доларів.

Втім, замість безцільно тинятися Кремнієвою долиною і впадати у таку ж пригніченість, як і його колеги, Маск передислокувався до Лос-Анджелеса. Тоді поширеною була думка, що слід глибоко вдихнути й чекати нового злету. Маск відмовився від цієї логіки, вкинувши сто мільйонів у SpaceX, сімдесят мільйонів у Tesla і десять мільйонів у SolarCity. Він не міг вибрати швидший спосіб знищити свої статки — хіба що збудував би спеціальну машину для шматування грошей. Він перетворився на ультраризиковий фонд венчурного капіталу в одній особі та з подвійним запалом узявся за виробництво надскладних фізичних продуктів у двох з найдорожчих місць у світі — Лос-Анджелесі та Кремнієвій долині. Усюди, де це було можливо, компанії Маска намагалися створювати речі з нуля та абсолютно по-новому дивитися на те, що стало загальноприйнятим у аерокосмічній і автомобільній галузях та галузі сонячної енергетики.

Створивши SpaceX, Маск вступив у битву з гігантами американського військово-промислового комплексу, такими як Lockheed Martin і Boeing. Він також веде боротьбу з державами — насамперед з Росією та Китаєм. SpaceX здобула репутацію дешевого постачальника у своїй галузі. Але цього недостатньо, щоб перемогти. космічний бізнес вимагає роботи з плетивом політики, системи взаємних послуг і протекціонізму, а це підважує основи капіталізму. Стів Джобс зіткнувся з подібними силами, коли пішов проти рекордингової галузі, щоб вивести на ринок айпод і iTunes. Капризні луддити музичної індустрії здалися би надзвичайно приємними в обходженні з людьми порівняно з ворогами Маска, для яких творення зброї та країн — звичайна щоденна робота. SpaceX тестує ракети багаторазового використання, які можуть вивести в космос корисний вантаж і потім повернутися на Землю, приземлившись точнісінько на тому ж майданчику, з якого стартували. Якщо компанії вдасться удосконалити цю технологію, вона завдасть руйнівного удару всім своїм конкурентам і майже