Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

епохи. Ми не ставимо собі за мету відстежувати кожен момент, що певним чином долучився до зміни економічного сприйняття світу наступними поколіннями (включно з нашим), ідеться радше про зупинки в процесі розвитку як окремих історичних епох (часи Гільгамеша, ера юдеїв чи християн), так і визначних особистостей, які суттєво вплинули на розвиток економічного розуміння людини (Декарт, Мандевіль, Сміт, Кант, Г’юм, Мілль та ін.). Наша ціль — переповісти історію економіки.

Іншими словами, ми намагатимемося зафіксувати розвиток духу економіки. Поставимо собі запитання, які повинні прозвучати, перш ніж взагалі почнемо розвивати економічне мислення — чи то вже в філософському вимірі, чи, до певної міри, історичному. Так ми опиняємося в частині, яка лежить на абсолютному краю економіки — а часто навіть і взагалі поза її межами. Можемо назвати цю частину, скажімо, протоекономікою (запозичивши термін у протосоціології), або ж ще точніше — метаекономікою (запозичивши з метафізики)[16]. Тож у цьому значенні «вивчення економіки, якщо воно не доповнюється вивченням метаекономіки, стає надто обмеженим і розпорошеним для того, щоби наприкінці можна було зробити обґрунтовані висновки»[17]. Ще важливіші культурні елементи чи галузі пошуків, як, наприклад, економіку, можна знайти в загальних передумовах, що пасують до всіх можливих систем, які несвідомо передбачає кожна епоха. Як зауважив Альфред Н. Вайтгед у своїй книзі «Пригоди ідей», ці передумови здаються такими очевидними, що люди вже навіть не знають, що саме вони передбачають, адже їм навіть не відомі інші способи мислення.

Що ж ми власне робимо? І чому? Можемо (з етичного погляду) робити все, що нам (з технічного погляду) дозволено?[18] І в чому полягає призначення економіки? Для чого всі ці зусилля? У що ми справді віримо й звідки походить наша (здебільшого, непізнана) віра? Якщо наука — це «система цінностей, якій ми повністю віддані», то про які ж конкретно цінності йдеться?[19] З огляду на те, що сьогодні економіка стала ключовою галуззю, завдання якої — пояснювати та змінювати світ, потрібно поставити собі всі ці запитання.

Трошки уподібнюючись до стилю постмодернізму, ми спробуємо розглянути метаекономіку з погляду філософії, історії, антропології, культури й психології. Мета цієї книги — зрозуміти, як розвивалося сприйняття економічного виміру людства, осмислити цей розвиток і описати. По суті, усі ключові думки, з якими економіка (чи то свідомо, чи підсвідомо) працює, мають довгу історію, а їхнє коріння сягає зазвичай далеко за межі економіки, часто навіть зовсім за межі науки як такої. Спробуймо дослідити початки економічної віри, народження цих думок і їхній вплив на економіку.

Усі кольори економіки

Я стверджую, що економісти основної течії відмовилися від більшості кольорів економіки й зосередилися лише на чорно-білому культі homo oeconomicus, який ігнорує питання добра й зла. Ми осліпили самі себе і не бачимо найважливіших рушійних сил людської поведінки.

Наші міфи, релігія, поети й філософи можуть нам розповісти не менше, ніж усі точні математичні моделі економічної поведінки. Я стверджую, що економіка повинна шукати, відкривати й виносити на світло свої цінності, навіть попри те, що нас завжди вчили, що економіка — це наука, позбавлена цінностей. Я стверджую, що це неправда і що в економіці ми знайдемо набагато більше релігії, міфів та архетипів, ніж математики. Я стверджую, що в сучасній економіці надто багато уваги приділяють методу на шкоду самій сутності. Я стверджую й хочу це довести, що економістам, як і всім людям загалом, необхідно черпати відомості з набагато більшої кількості джерел, до яких належать, наприклад, «Епос про Гільгамеша», Старий Завіт, вчення Ісуса чи погляди Декарта. Набагато простіше відчитати сліди нашого способу мислення, якщо досліджувати від самих історичних початків, коли наше мислення було набагато відкритішим, більш оголеним, — так нам буде простіше дошукатися першоджерел цих думок. Лише таким чином зможемо віднайти наші основні (економічні) цінності — вони ховаються в заплутаних тенетах теперішнього суспільства, де хоч і дуже міцно закріпилися, проте лишаються непоміченими.

Аби людина була добрим економістом, їй потрібно бути або хорошим математиком, або тямковитим філософом, або ж і тим, і тим. Ми дали надто велику свободу математиці, і навпаки, аж надто витіснили на задній план нашу людяність. Внаслідок цього отримали викривлені штучні моделі, від яких нам не буде жодної користі, якщо захочемо застосувати їх у реальному світі.

Тому так важливо вивчати метаекономіку. Нам варто було би заглянути за лаштунки економіки й дізнатися, які ж цінності «ховаються за сценою», нам варто було би привідкрити думки, які стали домінантними, хай навіть часто невисловленими передумовами наших теорій. В економіці, як не дивно, багато різних тавтологій, про існування яких самі економісти дуже часто й не здогадуються. Я стверджую, що неісторична перспектива, яка зараз панує в економіці, — погана. Я стверджую, що для розуміння людської поведінки набагато важливіше вивчити історичний розвиток ідей, які нас формували.

Ця книга покликана долучитися до затяжного двобою між нормативною і позитивною економікою. Я стверджую, що роль, яку в часи середньовіччя відігравали нормативні міфи й параболи, сьогодні виконують наукові моделі. У цьому немає нічого поганого, треба тільки прийняти існування цього.

Економічні пошуки супроводжували людство задовго до народження Адама Сміта. Я стверджую, що пошук цінностей в економіці з приходом Адама Сміта не почався, а досяг кульмінації. Сучасний мейнстрім, який гучно називають наступником економіки Сміта, повністю ігнорує етику. Питання добра й зла завжди були на першому місці в класичних дебатах, проте сьогодні розмови про них сприймаються майже як єретичний проступок. Я стверджую, що загальноприйняте трактування робіт Адама Сміта — помилкове. Я стверджую, що його вклад в економіку набагато ширший й охоплює набагато більше, ніж концепт невидимої руки ринку й зародження егоїстичного самоцентричного homo oeconomicus (хоча сам Сміт не використовував цього терміна). Я стверджую, що найбільшим його внеском в економіку був внесок етичний. Усі інші його думки чітко сформульовано ще задовго до нього, чи то вже говоримо про спеціалізацію, чи про принцип невидимої руки ринку. Я хочу показати, що принцип невидимої руки ринку — набагато старший, і розвинувся задовго до Адама Сміта. Перші його сліди знаходимо вже в «Епосі про Гільгамеша», в юдейському вченні чи християнстві, а вже прямо про нього говорили Арістофан і Фома Аквінський.

Нарешті настав слушний момент переглянути наш підхід до економіки, тому що саме зараз, у часи боргової кризи, у людей з’явився до цього інтерес і вони згодні слухати. І хоч у нашому розпорядженні є різні софістичні математичні моделі, проте ми так нічого