Читати книгу - "Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Менеджери, які створили великий бізнес і не навчились організовувати роботу, розподіляти обов'язки та контролювати їх виконання, у свої п'ятдесят-шістдесят п'ять років зазвичай мають серйозні проблеми з серцем через постійні тривоги та напругу. Хочете конкретний приклад? Перегляньте некрологи у вашій місцевій газеті.
Щоб запобігти перевтомі та хвилюванню, докладіть зусиль і зробіть наступне:
1. Звільніть свій стіл від непотрібних на даний час паперів, залиште лише ті, що безпосередньо стосуються проблеми, яку ви вирішуєте.
2. Виконуйте справи з огляду на їхню першочерговість.
3. Вирішуйте проблему негайно, якщо у вас достатньо необхідної інформації. Не відкладайте її на невизначений строк.
4. Вчіться організовувати роботу, розподіляти обов'язки та контролювати їх виконання.
Розділ 3
Чому ви стомлюєтесь і як із цим боротись
аведу вам дивовижний і важливий факт: сама лише розумова робота не викликає втоми. Вчені намагалися визначити, як довго людський мозок може працювати, не досягаючи рівня «зменшеної дієздатності» (ненаукове визначення втоми). На їхній подив, аналіз крові, яка проходила мозком, коли він був у активному стані, не показав жодних ознак втоми! Якщо дослідити кров із вени робітника-поденника після трудового дня, в ній буде наявна велика кількість «токсинів утоми» (накопичення в крові продуктів роботи клітин, зменшення вмісту цукру тощо). Але якби можна було б узяти краплину крові з мозку Альберта Ейнштейна, у ній не вдалося б знайти жодних продуктів втоми навіть увечері.Отже, наш мозок може працювати «наприкінці восьми- чи навіть двацадцятигодинного робочого дня так само добре і так само швидко, як і на його початку». Наш мозок таки невтомний... То чому ж стомлюємося ми?
Психіатри стверджують, що втома виникає на ґрунті розумового чи емоційного стану. Так, видатний англійський психолог Дж. А. Хедфілд у книзі «Психологія влади» зазначає: «Втома, через яку ми страждаємо, найчастіше має психічне походження; фактично, суто фізичне виснаження зустрічається дуже рідко».
Один із найвідоміших американських психіатрів доктор А. А. Брілл у своїх поясненнях іще більш категоричний. Він стверджує: «Втома цілком здорової людини розумової праці на сто відсотків пояснюється психологічними факторами, тобто задіяна емоційна складова».
Що ж це за емоційні фактори, які викликають втому людини розумової (чи сидячої) праці? Задоволення? Радість? Аж ніяк! Нудьга, обурення, відчуття недооцінювання та марності своєї праці, поспіх, занепокоєння, хвилювання — ось які емоційні фактори виснажують кабінетного працівника, роблять його легкою жертвою застуди, знижують працездатність і породжують болісні відчуття на нервовому ґрунті. Так, ми стомлюємось через те, що наші емоції зумовлюють нервове перенапруження тіла.
Страхова компанія «Метрополітен Лайф» наголошує на цьому в своєму буклеті про втому: «Сама по собі важка праця, — констатує ця поважна компанія, — рідко викликає втому, яку не можна було б вилікувати повноцінним сном чи відпочинком... Хвилювання, напруження та нервові потрясіння — ось три основні причини втоми. Часто істинними винуватцями виявляються саме вони, а не фізична чи розумова праця... Пам'ятайте, що напружений м'яз не відпочиває. Розслабтеся! Бережіть енергію для важливих справ».
А тепер прислухайтесь до свого організму. Може, ви насупили брови, читаючи цю книжку? М’язи вашого обличчя напружені? Ви розслабились, сидячи у кріслі? Чи, може, сидите згорбившись? Якщо все ваше тіло не м’яке і розслаблене, як у старої ганчір’яної ляльки, значить, у цю мить ви наганяєте на себе нервове напруження і нервову втому!
Навіщо ж ми створюємо цю непотрібну напругу, займаючись розумовою працею? Деніел У. Джосселін пише: «Я виявив, що головна заковика... — це майже загальна переконаність у тому, що виконання важкої роботи потребує великих зусиль, інакше її неможливо успішно виконати». Тож ми супимось, намагаючись зосередитись. Ми горбимо спину. Ми даремно напружуємо м’язи, хоча це жодним чином не допомагає нашому мозку в його роботі.
Ось вам дивовижна і трагічна істина: мільйони людей, які нізащо не витратять даремно жодного долара, роками марнують і нерозважливо розтринькують свою енергію наче п’яні матроси в порту.
Як же боротися з цією нервовою втомою? Розслабтеся! Розслабтеся! Розслабтеся! Навчіться розслаблятись, виконуючи свою роботу!
Здається, легко? Ні. Скоріше за все, доведеться переглянути всі свої звички. Але зусилля того варті, оскільки вони можуть цілковито змінити ваше життя! У нарисі «Євангеліє розслаблення» Вільям Джеймс пише: «Американцям властиві надмірні напруженість і енергійність, поспіх, болісна потреба в самовираженні — це ніщо інше, як погані звички». Перенапруга — це звичка. Розслаблення — це також звичка. Поганих звичок можна позбутись, а хороші — набути.
Як ви розслабляєтеся? З чого, на вашу думку, краще почати — з мозку чи з нервів? Ні з того, ні з іншого. Завжди починайте із розслаблення м'язів!
Давайте спробуємо. Почнемо з очей. Прочитайте уважно цей розділ, а коли дочитаєте до кінця, відкиньтесь назад, заплющте очі й подумки скажіть своїм очам: «Розслабтесь. Розслабтесь. Досить напружуватися, досить мружитися. Розслабтесь. Розслабтесь». Повторюйте знову і знову, дуже повільно, протягом хвилини...
Вам не здалося, що за кілька секунд м'язи ваших очей почали вас слухатись? Ви відчули, що якась турботлива рука зняла вашу напругу? Неймовірно, але за короткий проміжок часу ви підібрали ключ до таємниці мистецтва розслаблення. Те саме можете проробити зі щелепою, із м'язами обличчя, шиєю, плечима, з усім тілом. Доктор Едмунд Якобсон із Чиказького університету висловив сміливе припущення, що, навчившись розслабляти м'язи очей, ви зможете забути про всі свої турботи! Причина, з якої очі відіграють таке важливе значення у знятті нервової напруги, полягає в тому, що вони спалюють чверть всієї нервової енергії, яку споживає тіло. Ось чому так багато людей з ідеальним зором скаржаться на надмірну стомлюваність очей. Вони просто надто сильно напружують свої очі.
Вікі Баум, відома романістка, розповідає, що коли була дитиною, познайомилася з дідусем, який дав їй один із найважливіших уроків у житті. Одного разу вона впала і забила коліна й долоні. Старий чоловік, який це бачив, допоміг їй піднятись, і поки дівчинка обтрушувала одяг, сказав: «Ти так боляче вдарилася, тому що не вмієш розслаблятись. Уяви, що ти піддатлива, як шкарпетка, як стара, зім'ята шкарпетка. Ходімо, я тобі покажу, як це робиться».
Той дідусь раніше працював цирковим клоуном, тож він навчив Вікі та інших дітей правильно падати, робити сальто і перекидатися через голову. Він постійно повторював: «Уявіть, що ви стара, зім'ята шкарпетка. Тоді ви точно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи», після закриття браузера.