Читати книгу - "Сила волі"

силу волі — тринькаємо забагато грошей, понадміру їмо чи дратуємося, то мимоволі починаємо замислю­ватися, а чи взагалі в нас є ця префронтальна кора. Звичайно, ми можемо опиратися спокусам, але це не означає, що так і буде. Припустімо, що ми зробимо сьогодні те, що можна було б залишити на завтра, — але, найімовірніше, все-таки відкладемо. За цей невтішний факт також подякуймо еволюції. З часом наш мозок не так уже й змінився — він просто виріс. Еволюція охочіше шліфує вже готові творіння, а не починає з нуля. Тому, коли люди потребували нових навичок, наш примітивний мозок не був замінений якоюсь абсолютно новою моделлю: систему самоконтролю просто перемістили нагору в старій системі потреб та інстинктів.

Це означає, що еволюція зберегла багато наших інстинктів — навіть якщо вони створювали нам проблеми. Є й добра новина: еволюція також наділила нас здатністю розв’язувати проблеми, які ми самі собі створюємо. Візьмімо, наприклад, наші смакові рецептори: ми насолоджуємося смаком їжі, через що гладшаємо. Жага до солодощів колись урятувала людство від вимирання: харчів було обмаль, а додатковий жир у тілі слугував своєрідним страхуванням. Але нині — у світі фаст-фуду, нездорової їжі та органічного харчування — точно є де розігнатися. Зайва вага почала завдавати шкоди здоров’ю, а не страхувати життя, і здатність опиратися спокусі набула неабиякого значення для виживання в майбутньому. Але завдяки пращурам у мозку сучасної людини все ще живе інстинкт жадібно накидатися на жири і солодощі. Тепер, на щастя, щоб не піддаватися таким бажанням і триматися подалі від коробки з цукерками, ми можемо використовувати нашу нову систему самоконтролю. У нас бувають імпульсивні бажання, але до наших послуг і система контролю цих бажань.

Деякі нейробіологи взагалі стверджують, що в одному мозку ув’язнено дві свідомості — або ж навіть дві людини. Одна діє імпульсивно і прагне негайного задоволення своїх потреб, натомість друга контролює імпульсивні пориви та протистоїть спокусам, що можуть завадити досягненню наших цілей у майбутньому. Обидві ці сутності живуть усередині нас, але в певні моменти будь-яка з них здатна взяти гору. Іноді ми ідентифікуємо себе з людиною, яка хоче втратити вагу, а іноді — з людиною, якій нестерпно кортить посмакувати тістечком. Саме це і становить основну складність для сили волі: одна частина вас хоче одного, а друга — чогось зовсім іншого. Або ж ваше сьогоднішнє єство хоче одного, а для завтрашнього краще, якби ви вчинили інакше. Коли ці дві сутності конфліктують, одна наша «версія» має здолати другу. Частина, що хоче здатися, не погана: у неї просто інша думка про те, що важливіше.

Під мікроскопом: познайомтеся зі своїми двома свідомостями

Усі труднощі, пов’язані із силою волі, — це конфлікт між двома частинами однієї особистості. Щоб упоратися із власними труднощами, опишіть ці дві частини своєї свідомості. Чого хоче ваше імпульсивне єство? А мудріша частина вас?[3] Деяким людям допомагає, коли вони вигадують якісь прізвиська для свого імпульсивного «я»: наприклад, «тістечковий монстр» — якщо частина вашої свідомості завжди прагне негайної насолоди, або ж «критик» — якщо вона завжди скаржиться на всіх і все, чи «лінтюх» — якщо ця ваша сутність завжди все відкладає на потім. Якщо ви дасте ім’я кожній із «версій» себе, то швидше зрозумієте, коли одна з них почне над вами домінувати, а також вам буде легше покликати на допомогу інше, мудріше та сильніше ваше «я».

Цінність двох «я»

Хочеться думати, що система самоконтролю — наша найголовніша «сутність», а більш примітивні інстинкти — це ганебні вияви нашого еволюційного минулого. Звичайно, за часів, коли ми ще руками місили багнюку, ці інстинкти допомагали вижити, щоб передати свої гени прийдешнім поколінням. Але нині вони лише заважають нам, шкодять здоров’ю, спустошують банківські рахунки і змушують нас заводити небажані любовні романи, за які потім потрібно вибачатися перед усією країною по національному телебаченню. Ми, цивілізовані створіння, все ще не позбулися впливу наших далеких пращурів.

Але це не зовсім так. Хоч наша система виживання і не завжди працює на нашу користь, було б помилково думати, що нам потрібно повністю здолати свою примітивну сутність. Медичні дослідження випадків, коли пацієнти втрачали ці інстинкти через ушкодження мозку, доводять, яке велике значення мають примітивні страхи та бажання для нашого здоров’я, щастя й навіть самоконтролю. Один із найдивніших випадків стався з молодою жінкою, в якої під час операції, що мала позбавити її від судом, було ушкоджено частину середнього мозку. Жінка втратила здатність відчувати страх та відразу — два найважливіші інстинктивні джерела саморегулювання. У неї з’явилася звичка безконтрольно наїдатися, аж до нудоти, і навіть пропонувати своїм близьким інтимні стосунки. Не надто зразкова модель самоконтролю, правда ж?[13]

Прочитавши цю книжку, ви переконаєтеся, що, якби в нас не було бажань, ми почали б впадати в депресію, якби не боялися — не могли б захистити себе від потенційної небезпеки. Один зі шляхів успішного розвитку сили волі — знайти спосіб ефективно скористатися цими примітивними інстинктами, а не боротися з ними. Нейроекономісти — науковці, що вивчають функції мозку в моменти, коли ми ухвалюємо рішення, — виявили, що система самоконтролю і наші інстинкти виживання не завжди конфліктують. Іноді вони співпрацюють, допомагаючи нам ухвалювати правильні рішення. Уявіть, наприклад, що ви заходите до крамниці, і вам в око впадає якась приваблива річ. Ваша примітивна частина репетує: «Купи це!». Ви перевіряєте цінник — 199,99 доларів. Перш ніж побачите шалену ціну, вам не завадило б серйозне втручання префронтальної кори, що придушило б порив витратити кошти. Та що як ваш мозок реєструє інстинктивну больову реакцію на ціну? Дослідження засвідчують, що саме так і є: мозок сприймає обурливу ціну як фізичний удар у живіт. Інстинктивний шок полегшує роботу префронтальної кори, і вам навіть не потрібно застосовувати вміння «я не буду»[14]. Ми прагнемо зміцнити силу волі і, щоб досягти своєї мети, шукаємо способи використати всі свої людські можливості, не цураючись найпримітивніших інстинктів — від бажання отримати задоволення до потреби відповідати соціальним нормам.

Перше правило сили волі: пізнати себе

Самоконтроль — найдивовижніше досягнення людства, але не єдине. Нам також притаманна самосвідомість — здатність осмислювати, що ми робимо, та розуміти для чого. Якщо пощастить, також можна передбачити, що саме ми, найімовірніше, зробимо і, поки ми цього не зробили, переосмислити своє рішення. Такий рівень самосвідомості притаманний лише людині. Звичайно, дельфіни і слони теж здатні впізнати себе в дзеркалі, однак досі не доведено, що вони намагаються зазирнути у своє єство, намагаючись себе пізнати[15].

Без самосвідомості система самоконтролю не має сенсу. Ми повинні усвідомлювати, які наші рішення потребують сили волі, інакше мозок завжди зробить вибір на користь того, що легше. Наприклад, жінка, яка хоче кинути курити, має розпізнати перші ознаки бажання взяти цигарку, і зрозуміти чим це їй загрожує (опинитися в холод надворі, незграбно чиркаючи по запальничці змерзлими пальцями). Вона також має усвідомлювати, що, піддавшись спокусі цього разу, завтра знову, швидше за все, закурить. А зазирнувши ще глибше, жінка побачить, що це шлях до різних жахливих хвороб, про які вона чула ще на уроках анатомії. Щоб уникнути такої долі, слід зробити свідомий вибір і не викурити цієї цигарки. Без самосвідомості людина