Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

    Це сталось у вересні, щойно вони перейшли на п’ятий курс. Тарас тоді залишився в університетському спортзалі позайматись на гантелях. Артем не любив такого, тому відмовився скласти брату компанію. Після зайняття він, геть спітнілий, в одних тільки шортах, йшов до роздягальні. І тут, невідомо звідки, на коридорі з`явилась Емма.

- О! Тарасе! Привіт! Я – Емма! – Дівчина стала у дверях роздягальні, так щоб Тарас не міг увійти.

- Привіт, Еммо. – Відповів Тарас, чекаючи, що вона відійде від дверей.

     Він знав цю дівчину. Знав, що вона також навчається на п’ятому курсі тільки на юридичному. Дівчина була досить популярна поміж студентами, мала успіхи у навчанні та була дуже привабливою. Вона була високого зросту, мала красиву фігуру, довге темне волосся, симпатичне обличчя і одягалась за останньою модою. Тільки чомусь зовсім не приваблювала Тараса.

- Можна я увійду до роздягальні? – Запитав Тарас, бо не хотів відштовхувати її.

- Тарасе, мені дуже незручно, але я маю до тебе прохання… - Емма жалібно заглянула в очі Тараса і закліпала довгими несправжніми віями.

- Яке? – Нетерпеливо спитав Тарас, бо зовсім не хотів стояти довго під дверима роздягальні.

- Розумієш, ми з подругами сьогодні затримались в читальному залі. Але так сталось, що вони вже пішли, забувши покликати мене… А надворі вже темно і страшно… - Дівчина замовкла і пильно дивилась в очі Тарасу.

- Ну ще зовсім не пізній час, лише пів на восьму…

- Так, але все одно я боюся… - Надула і без того пухкі губки Емма. – Ти не міг би мене провести…

- Гаразд, я тільки переодягнусь. – Швидко сказав Тарас, і на цей раз легенько відштовхнув Емму, щоб пройти.

- Можна з тобою? – Емма вже зробила крок у роздягальню.

- Вибач, це лише для хлопців! – Відмовив їй Тарас. – Зачекай тут, я швидко.

     Емма змушена була відступити. Тарас закрив двері і пішов перевдягатись. Він був роздратований. Змалечку не любив нахабних людей. А ця мало того, що просить її провести, то ще й лізе туди, де її немає бути! Думає, що, якщо вона красива, то їй можна все! Ні настрою, ні бажання проводи Емму у Тараса не було, але не провести дівчину він теж не міг.

- Куди тебе провести? – Стримано спитав Тарас, коли вже перевдягнений вийшов до Емми.

- Ну, хоча б до центру…

    Надворі лише починало темніти, вулиці яскраво освічували ліхтарі. Було ще досить багатолюдно. Тарас не розумів чого тут боятись. Він йшов мовчки звичайно ходою, поруч йшла Емма.

- Тарасе, я не встигаю за тобою. Дай я візьму тебе під руку! – Попросила вона.

- Я буду йти повільніше! – Але було вже пізно. Рука Емми швидко вхопилась за руку Тараса і відпускати її не збиралась. Це ще більше роздратувало Тараса, але він змовчав.

- Тут вже можеш не боятись! – Сказав Тарас, коли вони вийшла на центральну дуже багатолюдну вулицю. Хлопець з нетерпінням чекав, коли вона вже відпустить його і він піде у своїх справах.

- Так, дякую, Тарасе, ти мій рятівник! – Емоційно промовила дівчина.

- Та не перебільшуй, кожен на моєму місці так вчинив би…

- Але не з кожним я погодилася б піти… Слухай, Тарасе, я маю тобі віддячити! – Раптом заявила дівчина і все не відпускала його руки.

- Та облиш, мені також було приємно пройтись з красивою дівчиною!

- Справді? Ходімо зі мною, я тобі щось покажу!

Емма міцніше вхопила Тарасову руку і потягла його за собою.

- Еммо, куди ми? – Спитав він.

- Вже прийшли! Чуєш запах?

- Так, пахне кавою.

- Не просто кавою, а найкращою кавою в місті. Ніде не готують такої смачної кави, як ось в цій маленькій кав’ярні! Я тебе пригощу кавою і так зможу віддячити за те, що ти мене провів.

- Нізащо я не погоджусь, щоб за мене платила дівчина! – Твердо сказав Тарас.

- Добре, тоді платитимеш ти! – Відразу знайшла вихід Емма, вже зовсім забувши про те, що мала якось подякувати хлопцеві. Тепер Тарас не міг відмовитись, бо це б виглядало так, ніби він скупий і не хоче пригостити дівчину чашечкою кави.

      Не пройшло й п’яти хвилин, як вони обоє сиділи за столиком у затишному кафе. Офіціантка принесла меню.

- Нам, будь ласка, лише каву! Я буду еспресо, а ти? – Швидко спитав Тарас у Емми.

- А я – капучино і… свіженький круасан із малиновим джемом. І моєму хлопцю принесіть такий же! Тарасе, ти маєш його спробувати!

     Почувши від Емми «моєму хлопцю» Тарас не просто здивувався, це його обурило і ще більше роздратувало. Він ледь стримався, щоб не відповісти Еммі щось грубе та й піти з цього кафе. Проте вихованість Тараса не дозволила так йому повестись. Він ледь дочекався, коли принесли замовлення, а тоді відразу попросив офіціантку принести чек.

- Ти поспішаєш? – Емма не зводила з нього погляду, а Тарас взагалі не хотів дивитись на неї.

- Так. Дуже. – Коротко відповів він.