Читати книгу - "Українське письменство"

Бач, як розп’явся на розкішнім лоні безсмертної Венери! На Амура, — я б сам готовий мучитись отак, а надто щоб воскреснути потóму веселим Діонисом, паном вин, володарем бенкетів. От не знаю, чи той розп’ятий християнський Бог, що нібито й собі воскрес із мертвих, теж розуміється на винах добре? Здається, так, бо ж хтось мені казав, що за життя не був він непитущим і вмів робить з води вино червоне. Се він і Діониса переважив, коли не брешуть люди. З винограду вино зробити — невелике чудо. Ні, ти зроби його з води! Не диво, що всі п’яниці з римської голоти охоче йдуть у християни — де ж пак не шанувати їм такого Бога! Та що? Я сам готов на те пристати і помирить Ісуса з Діонисом.

В друкованім тексті це місце довелося змінити, зробити блідішим, а дальші репліки християн не цілком умотивованими. «От не знаю», — говорить Круста у пізнішій редакції —

             чи то і в християн так воскресають?              Якби знаття, що так, я б сам пішов              до звірів на арену вкупі з ними              та й заспівав би там… Евое, Бакхе!..              (Спиняється, дивлячись просто на Нартала)              Чи, може, там інакше якось треба? Нартал  Мовчи! Круста           Образивсь ти за Діониса?

Місце невиразне — саме тому, що від зіставлення Ісуса з Діонисом, яке викликає репліку Нартала та провокаційне запитання Крусти, лишився тільки невеличкий уривочок.

Ця сама потреба оглядатися на цензуру знівечила і кінцеві рядки Руфінового монологу в І акті.

«Уквітчаю тебе огнем!» — казав я. І не судилось… Я в поход подався, а ти пішла тим часом в християни. Замість ґранат блиснуло межи нами меча Христового жорстоке лезо