Читати книгу - "Тринадцятий демон, Аліна Скінтей"

Драгвір знову стиснув зуби, його погляд був сповнений обурення та недовіри. Він стояв біля трону, тримаючи себе під контролем лише завдяки багаторічній дисципліні. Його обличчя, зазвичай стримане, тепер було напружене, а очі випромінювали холодну лють. Він уп'явся поглядом у Дейлана, який стояв перед ним, розслаблено спираючись на стіну, його вираз обличчя зберігав легку усмішку, наче він був глядачем у власній виставі.

Королівська зала була великою, але повітря в ній зараз здавалося важким, напруженим від невимовлених слів і обурення. Свічки, що горіли у канделябрах, кидали тьмяні відблиски на кам’яні стіни, створюючи мереживо тіней, які наче танцювали навколо. Мовчазні вартові стояли по кутах, але навіть вони відчували атмосферу, що панувала між двома чоловіками.

— Ти навмисне все це влаштував, так? — Драгвір говорив крізь стиснуті зуби, ледь стримуючи свій гнів.

— Так, — Дейлан легковажно кивнув, грайливо похитуючи ногою, ніби цей момент був для нього звичайною бесідою, а не важливою розмовою з королем. — Ви повинні були повірити, що помираєте. Тільки так можна було змусити змія діяти. Жорстокий, але дієвий спосіб.

Король зробив крок вперед, його пальці стиснулися в кулаки. Він не міг повірити в те, що чув, але водночас розумів, що кожне слово Дейлана мало свою вагу.

— Ти влаштував ціле шоу, посіяв хаос... — його голос тремтів від гніву.

— Це така подяка за врятоване королівство від Ренвальда і його очільників?! — Дейлан говорив розслаблено, але в його тоні відчувалася деяка злість. — Я ж вам, здається, всіх їх привів вже в наручниках, — він зітхнув, наче пояснюючи просту істину дитині. — Покидати справу відьмака я не збираюся, це так, щоб ви знали.

Король вражено дивився на нього, обурення всередині зростало.

— Твоя особистість відьмака підроблена! — заскреготів Драгвір зубами, не витримуючи його спокою.

— Так зробіть її справжньою, — у голосі Дейлана прозвучав виклик, і його блакитні очі зустрілися з поглядом короля. — В минулому саме ви бажали знищити сім'ю Тарсефтаріусів, і вам це майже вдалося, якби не Піскес.

Драгвір здригнувся при згадці про минуле. Він зберігав незворушність, але його руки ледь помітно здригалися, стискаючись на поручнях трону.

— Твої батьки хотіли підняти бунт, — король промовив тихо, його голос напружений, мов тятива лука, готового до пострілу.

Дейлан коротко посміхнувся, але його очі залишалися холодними.

— І тому у вас рука не піднялася на мене і сестру, — він зробив паузу, щоб дати королю час усвідомити ці слова.

— Стосовно твоєї сестри... — король на мить запнувся, але швидко зібрався з думками.

— Розкривати її особистість я не стану, доки вона сама цього не захоче. Але можете бути за неї спокійними, вона давно не у вашому королівстві. — Дейлан говорив твердо, не залишаючи жодного простору для сумнівів.

— Навіщо тобі моя донька? — король різко змінив тему, його очі звузилися, наповнившись недовірою.

Дейлан знову зробив паузу, погляд його став м'якішим, але водночас відчувалася прихована сила.

— Якщо я скажу, що закохався в неї, ви повірите? — його голос був тихим, але рішучим.

— Ні. — Відповідь короля прозвучала негайно і беззаперечно. Його очі палали, немов він намагався прочитати кожен намір, кожен прихований мотив у Дейлана.

— Навіть так, ви все одно зацікавлені в тому, щоб Астельс тала моєю дружиною. 

Дейлан повільно відступив від стіни, його постава стала ідеально прямою, а обличчя — серйознішим. Він більше не виглядав так безтурботно, як на початку розмови. Тепер він сприймав ситуацію з усією повагою до королівської влади, яку вона вимагала. Проте його очі, як і раніше, не втрачали гостроти та впевненості.

— Навіть так, — промовив він, зустрічаючи суворий погляд Драгвіра, — ви все одно зацікавлені в тому, щоб Астель стала моєю дружиною.

Король нахмурився, його брови звелися разом, а погляд сповнився ще більшою настороженістю. Його очі пробіглися по фігурі Дейлана, ніби той був пазлом, який він намагався скласти.

— Ти думаєш, що знаєш мої мотиви? — сухо відповів Драгвір. — Це не твоя справа вирішувати, хто буде її чоловіком. Мої рішення ґрунтуються на безпеці королівства, а не на твоїх примхах.

Дейлан трохи нахилив голову, не відводячи погляду. В його очах з’явився ледь помітний блиск, що вказував на глибше розуміння ситуації, ніж король міг подумати.

— Королівство, кажете? — він говорив спокійно, але його слова були настільки проникливими, що здавалось, що кожна фраза залишала відбиток у повітрі. — Це завжди було про королівство, хіба ні? Про силу, вплив і контроль. Але з усією повагою, ваша величність, якщо ви справді хочете стабільності для вашого трону, вам варто визнати, що моє союзництво з Астель вигідне не тільки для мене, в першу чергу для вас.

Король стиснув губи, його обличчя зберігало невдоволений вираз. Він був звиклий до інтриг і складних політичних рішень, але зараз відчував, що опинився в пастці хитромудрої гри, яку він не міг до кінця контролювати.

— Якщо це так, — почав він, знизивши голос до небезпечного шепоту, — то що саме ти пропонуєш у цьому "союзі"? Я не дозволю тобі маніпулювати моєю донькою або використовувати її для своїх цілей.