read-books.club » Дитячі книги » Нові пригоди Електроніка 📚 - Українською

Читати книгу - "Нові пригоди Електроніка"

250
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нові пригоди Електроніка" автора Євген Серафимович Велтистов. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 68
Перейти на сторінку:

— Це вже занадто, Сироїжкін! — спалахнула вона. — Негайно вибачись!

— Вибач, — сказав Сергій новій знайомій Електроніка. — Я не зумисне. Просто так…

— Небезпечна особа! — зауважив напівголосно Смирнов Професорові.

— Звичайна телепатка, — констатував Професор.

Чомусь більше ніхто з хлопчаків не просив Елю вгадати його думки. Лише Макар Гусєв, у якого в голові панувала канікулярна порожнеча, від душі загилив ногою по м’ячу, вигукнув:

— Здорово, Елко! А чи не поганяти нам, братці, в футбол?

— На старт! — спокійно й твердо відповіла йому Електронічка.

І так подивилася на Макара, що він надовго запам’ятав похмуро-правдивий погляд її великих темних очей.

Ніколи ще не зазнавав Макар стільки принижень від звичайного футбольного м’яча.

Сам винуватий: зголосився захищати ворота.

На вигляд усе як завжди: п’ятеро підлітків ганяли на майданчику м’яч, передавали його один одному й били в одні ворота. Не кожний спостерігач відрізнив би серед гравців дівча з короткою стрижкою. Та коли м’яч потрапляв саме до Елі, Макар внутрішньо напружувався.

Перший Елин гол він не помітив. Просто не побачив м’яча й вирішив, що той від сильного удару перелетів через металеві грати, які відгороджують майданчик від двору.

— Принеси, Рессі! — попросив Макар.

І тут усі засміялися, а Рессі промовисто гавкнув. Макар оглянувся: гол!

Коли м’ячем заволоділа ця новенька, на голкіпера обрушилася серія могутніх ударів. Воротар раз у раз кидався на м’яч і, виймаючи його із сітки, не розумів, як він там опинився.

— Гол! Гол! Гол! — кричала Майя, і їй вторував гучним гавкотом пес.

Теоретично Макар знав, що можна взяти будь-який м’яч. Але не встигав зметикувати, куди кидатися: він тільки чув свист і недоладно метався у воротах. А коли м’яч, посланий знову Елечкою, злегка черкнув його по чуприні, Макар відчув, як у голові ніби задзвеніло.

— Пенальті кожний заб’є! — кинув він, роздосадуваний невдачею. — Ставай!

Елечка стала на ворота.

— Зараз узнаєш наших! — похвалився Макар.

Він відміряв кроками одинадцять метрів, розбігся і вдарив по м’ячу.

М’яч опинився в руках у воротаря.

— Так йому! — зраділа Майка. — Давай, Елечко!

Тут Макар з такою силою ударив по м’ячу, що трохи не розбив новісіньку кросовку. Але воротар у неймовірному стрибку вибила м’яч з верхнього кута воріт. Гравці на майданчику, вкрай розпалившись, заходилися гатити по воротах з будь-якої відстані. Воротар щоразу була в потрібному місці, м’яч наче прилипав до її рук. А коли Елечці набридла дріб’язкова метушня на полі, вона пробила від воріт вільний. М’яч шугонув угору й зник з очей.

За знаком воротаря Рессі стартував із майданчика й повернув м’яч звідкись із-за хмар. Макар так і лишився стояти із задертою головою. Слава капітана збірної з футболу розвіялась у весняному небі.

Всі радісно плескали новеньку по плечу, а вона навіть не усміхнулася.

Майя відкликала вбік Електронічку.

— Слухай, ти робот? — сказала вона майже ствердно.

— Так, я робот.

— Я відразу здогадалася, — усміхнулась Майка. — А вони анітрішечки не повірили.

— Чому не повірили? — запитала Еля.

— Розумієш, — Майя нахилилася до її вуха, — хлопчаки так влаштовані. Вони вірять тільки собі й у всяку різну нісенітницю. Ми їм ще покажемо!

— Хто ми? — уточнила Електронічка.

— Ми, дівчатка! — Майя уважно подивилась у вічі нової подруги. — Їдьмо з нами до табору! Ти згодна?

— Ми, дівчатка, — повторила Еля і відповіла подрузі пильним поглядом: — Згодна.

Вони обмінялися ритуальними знаками: торкнулися вказівним пальцем губ, підстрибнули на місці, похитали головами. Щось дуже важливе віднині зв’язувало їх!

— Ми зуміємо постояти за себе! — рішуче промовила Майя.

— Постояти за себе? — луною озвалася Елечка. — Значить, ти постоїш за мене?

— Так, — кивнула Майя. — А ти — за мене!

— Ми, дівчатка?..

— Ми, дівчатка!

Електронічка давно зрозуміла, що Майя дуже правдива й смілива, скривдити подругу не дасть. «Мабуть, мені пощастило, що я вчитимуся в дівчаток», — вирішила вона.

А Майя згадала, як колись вона жартома попросила професора Громова подарувати дівчаткам Електронічку. І от, будь ласка; Елечка поруч з нею. Така сильна, така незвичайна. Майка ладна була сама забити гол Макарові, та поки що вона цього не вміла.

Подруги переглянулись і тихими голосами підхопили мелодію, що випурхнула з відчиненого вікна, закружляли по зеленій траві.

— Їдьте, їдьте до табору! Я — за! Я вже дав згоду! — запально говорив професор Громов Електронікові й Електронічці. — Там ви будете серед своїх.

— І я розв’яжу свою задачу? — запитала Еля.

— Там скільки завгодно дівчаток і хлопчиків. Хлопчиків ми знаємо — вони на все здатні. Правда, Елеку? — Громов усміхнувся, пригадуючи минуле. — А от дівчатка… Сподіваюсь, Електронічко, ти заприятелюєш з ними.

— Ми, дівчатка, покажемо себе! — рішуче заявила Еля і піднесла над головою міцно стиснутий кулачок, демонструючи їхню з Майєю клятву.

«Найдивовижніше в таємницях те, що вони існують», — промовив сам до себе Електронік слова англійського письменника Честертона. Поглянувши на рішучу позу дівчинки, він тихо запитав Громова:

— Чому вона не вміє сміятися?

— Ти знаєш, сміх не народжується сам по собі, — задумливо сказав професор. — Я радий, що ти звернув на це увагу. Значить, ти їй допоможеш.

— Допоможу.

Чуткий слух Елі вловив цей діалог. Вона стенула плечима.

1 ... 48 49 50 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові пригоди Електроніка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нові пригоди Електроніка"