Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

Тим часом нова влада України посилювала захист державного кордону. 2 березня ввечері прикордонники Донецького загону не пропустили в Україну трьох громадян Росії. Один із затриманих виявився офіцером запасу морської піхоти Російської Федерації.

Російський спецназ зранку покинув територію 191-го навчального загону ВМС України в Севастополі. «КамАЗ», на якому вони вторглись на територію, блокується українським БТРом, спецназ іде пішки в напрямку «Лазаревських казарм». <…> Багато хто, опустивши голову, проходячи повз українських військових через КПП, каже: «Вибачте нас, ми не хочемо воювати, але нам дали наказ.»249 — йшлося в підписі до відео з місця подій.

Держсекретар США Джон Керрі в програмі CBS назвав безпрецедентним актом агресії політику Росії відносно України й пригрозив Москві жорсткою реакцією США та інших країн, аж до економічної ізоляції: «У XXI столітті не поводяться так, як у XIX, вторгаючись в іншу країну на абсолютно вигаданих підставах»250.

Тоді ж відбулося друге екстрене засідання Ради Безпеки ООН з питань ситуації в Криму. Інформації про нього було вкрай мало, адже воно проходило в закритому режимі — очевидно, щоби дати росіянам можливість вийти з конфлікту, зберігши лице. Проте Кремль знехтував нею. Представники США і Великої Британії гостро засудили дії Росії на півострові, заявивши, що Путін має припинити військову агресію й негайно розпочати переговори з урядом України. Постпред США Саманта Пауер підкреслила, що представники ООН і ОБСЄ мають негайно вирушити в Україну. Велика Британія також наполягала на проведенні консультацій у межах Будапештського меморандуму.

Тим часом проти війни, російської окупації та сепаратизму мітингували в Сімферополі біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Кореспондент Радіо Свобода повідомив про півсотні людей, що відгукнулися на заклик новоствореної Всекримської Української Ради251. Після короткого молебню за мир, який відслужив архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, учасники висунули вимогу до російських військових покинути територію півострова, закликали кримчан різних національностей спільно виступити проти агресії з боку Москви.

Цього дня з’явилося відео, у якому мер Львова Андрій Садовий звернувся до кримчан російською: «Останнім часом вас, напевне, постійно залякували, що озброєні „западенці“ приїдуть до вас, у ваші міста та будуть на вас нападати, і тому в нашу країну треба ввести війська іншої держави, щоби захистити вас від „бандерівців“ із Західної України. Львів за останні сто років сім разів переходив із рук у руки внаслідок військових дій. Усе, чого ми хочемо зараз, — це мирний розвиток усієї України без корупції, без кримінальних чиновників, без приниження слабких». Садовий також наголосив, що багнети чужої армії ніколи не принесуть в Україну мирного розвитку.

Велика кількість невідомих штурмом узяли штаби Азово-Чорноморського регіонального управління та Сімферопольського прикордонного загону, виламали всі двері, знищили автоматизовані робочі місця та засоби зв’язку. Натомість кімнати зберігання зброї були зачинені, і прикордонники не допустили захоплення зброї252.

Близько 22:30 група російських спецназівців напала на відділ прикордонної служби «Керч», вони вибили всі шибки, двері, знищили засоби зв’язку та автоматизовані робочі місця в кабінетах підрозділу.

Зйомка постановочних сюжетів, якими не гребує російське телебачення, не є новою тактикою. Свого часу до неї вдавалися німецькі нацисти, аби розпочати війну проти Польщі (організований німецькою розвідкою напад на станцію Гляйвіц). Так само Радянський Союз, аби виправдати агресію проти Фінляндії 1939 року, здійснив обстріл власної прикордонної застави, унаслідок чого загинули 7 військовослужбовців.

На російському телеканалі показали сюжет зі стріляниною «українських бойовиків» у масках і нерухомими тілами російських військовослужбовців на дорозі, під якими зовсім не було калюж крові253. Журналіст «Вестей» повідомив, що о 15:20 біля будівлі Радміну АРК пролунали автоматні черги. Біля Будинку профспілок, що в 50 метрах, залягли невідомі в чорній формі, чорних масках і з білими пов’язками на руках. При цьому на відео чітко видно, що автобуси, у які застрибували «екстремісти», — жовті, з кримськими номерами і написом «Парк львов Тайган». Це автобуси кримського підприємства «Парк львов Тайган», розташованого в Білогорську під Сімферополем. Його директором є керівник ялтинського зоопарку «Сказка» Олег Зубков. Саме він підігнав до свої автобуси й таким чином узяв участь у кримських провокаціях, що, звісно, згодом заперечував.

Також у соцмережах зауважили, що «бандерівці» з телесюжету озброєні новітньою російською зброєю — автоматами АК 100-ї серії та гранатометом ГМ-94, які є лише в армії Росії.

Журналіст телеканалу «Дождь», що висвітлював події в Сімферополі, підкреслив: тип стріляних гільз указує, що патрони були холостими.

Тоді ж люди у військовій формі РФ оточили територію в/ч А 0669 у Керчі254. До воріт підігнали вантажівку «Урал» із російськими номерами. Солдати кажуть, що вони з Росії. Заступник командира в/ч А0669 морської піхоти Олексій Нікіфоров повідомив: російські військові заявили командуванню частини, що збираються разом її охороняти.

Олексій Нікіфоров згадує особистий досвід спілкування із «ввічливими людьми»: «Коли прийшли „зелені чоловічки“, вони теж прийшли з „благими намірами“. Їхній командир сказав, що вони прийшли нас „рятувати“, бо сказали, що нас тут будуть різати — або татари, або „правосеки“. І запропонував узяти під охорону наш склад озброєння. Але ніхто не думав про те, щоби зрадити. Здавалося, що все це — якась гра. Ну пограє Путін, покаже своє всесилля, потім обізве це спецоперацією. Щоби надалі диктувати свої умови — у газових питаннях, по Севастополю абощо. Саме так ми це сприймали. Пам’ятаю, якось приїхала російська делегація. Загалом усе було зроблене з розумом. Присилали тих, кого ми добре знали, проходили на одних і тих же полігонах бойову підготовку. Робилося все, аби ми нічого не запідозрили. У нашому випадку це був російський батальйон морської піхоти з Темрюка — це 50 кілометрів від протоки з боку Кубані. Ми добре їх усіх знали. Вони привезли подарунки, горілку з емблемами морської піхоти. І кажуть — ми прийшли вас рятувати.

Наш ротний командир зібрав усе озброєння, прибив „соткою“ клятву морської піхоти й сказав, що забарикадується й нікуди не вийде. Але потім я його переконав, що ніхто не здається, усе буде добре. Щоправда, потім він залишився в Криму. Спочатку