read-books.club » Пригодницькі книги » Карбід 📚 - Українською

Читати книгу - "Карбід"

216
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Карбід" автора Андрій Степанович Любка. Жанр книги: Пригодницькі книги / Сучасна проза / Гумор. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 60
Перейти на сторінку:
межею його досяжності, — це тобі буде корисно. Історія дає нам чимало хороших прикладів для роздумів! Карл Поппер помилявся, кажучи, що історія не має сенсу. Бо — має! Якби ми знали про угорський досвід комунізму у 1919-му, то, може б, рішучіше билися з більшовиками, цими антихристами! Мадярські комуністи одразу націоналізували підприємства і землю, але як же здивувалися селяни, коли тої землі не отримали, бо влада взялася створювати колгоспи! Нові керівники були тупими й неосвіченими, тому за лічені дні економіка лопнула, як мильна бульбашка, а в провінції почався голод. Навіть у Будапешті продукти видавали за картками. Знаєш жарт: що би сталося, якби комунізм запанував у Сахарі? Відповідь: дуже швидко почався б дефіцит піску. А це ніякий не жарт! Мало того, в Мадярщині Бейли Куна економічна катастрофа йшла під руку із запровадженням цензури в мистецтві. Письменників поділили на три категорії, після чого почали їм виплачувати зарплати відповідно до цього поділу. А ґрунтувався він, зрозуміло, на лояльності до влади і вмінні ідеологічно правильно писати. Усе мистецтво перетворили на пропаганду! Прапор поміняли на червоний, герб — на зірку, гімном зробили «Інтернаціонал», а в центрі Будапешта поставили незграбний пам'ятник Карлу Марксу. Але кончина цього комуністичного молоха, який усього за 133 дні встиг наробити чимало непоправного, прийшла з несподіваного боку. Комуністи заборонили алкоголь і на кожному перехресті кричали про його шкідливість, називали його перешкодою для будівництва майбутнього комуняцького раю. Уявляєш, у Мадярщині, де вино і паленка є предметами національного культу, заборонили алкоголь. Повністю! Простий чоловік не міг ані вигнати для себе плящину, ані купити її! Зате комуністи, влада і червоноармійці ходили п'яними по вулицях, убивали, ґвалтували й грабували. Пекло на землі! Заборони алкоголю мадяри вже не стерпіли, це було поза межею добра і зла. І як я їх розумію й підтримую! Тому коли на Мадярщину посунули румунські війська, народ почав антикомуністичні бунти й повстання. Якби не ідіотська республіка Бейли Куна, то Угорщина була б сьогодні більшою вдвічі! Але Антанта віддячила Румунії за знищення комуністичної загрози в Європі територіями: Трансільванією, Мараморошем, поруч з яким ми живемо. Якби не комуністичний режим, то, мабуть, Угорщина й сьогодні була б тут! Фу, навіть думати про таке не хочеться! — скривився Тис і знову пірнув під воду.

Коли він вийшов із ванної кімнати, Марічка демонстративно холодно й безмовно прошмигнула всередину, після чого почувся звук повертання ключа, й одразу полилася вода. Наш герой перебував у чудовому настрої. Обмотаний рушником на поясі, він почвалав на кухню, відкрив холодильник, узяв з тарілки котлету, а з банки витягнув квашений огірок, по чому побрів, задоволено й голосно хрумкаючи, у свою кімнату. Там усівся у крісло й почав великими іржавими ножицями обрізати нігті. Обрізавши їх коротко, аж до червоної шкіри, Тис вдоволено підійшов до шафи і вдягнув широкі сімейні труси. У такому вигляді перемістився до протилежної стіни, на якій поруч із картою Європи висів календар на 2015 рік. Задоволено видихнувши, він маркером закреслив квадратик суботи 22 серпня. Останнім часом нетерплячка так роз'їдала його, а неробство настільки мучило, що він вирішив вести відлік днів до заповітної дати на календарі. Залишалося всього два дні, а якщо рахувати по-іншому, то один день — неділя. Адже вже в понеділок наступить урочисте відкриття Фонтана Єдності, а в святковому гармидері й галасі в Угорщину поїде перший підземний локомотив.

Зрештою, вже й сьогодні все було напоготові. За бажання, стартувати можна було навіть у цю хвилину. Але спільники, порадившись, вирішили, що краще запустити потяг одночасно із вибухом феєрверків, коли запрацює фонтан, а над площею Миру залунають людські овації. Тоді ніхто не зверне уваги на гуркіт унизу, якщо такий навіть буде чутно, а пізніше в разі потреби підземний шум можна буде пояснювати роботою механізмів фонтана. Все, все було продумано до найменших подробиць, прораховано, обмізковано! Тунель уже досяг потрібного місця в Угорщині, тож учора там займалися маскуванням території. Вихід з тунелю розташовувався в лісі, великий люк засадили мохом і травою — так, що стороннє око ніколи б не помітило конструкції. За кілька десятків метрів бігла лісова дорога, якою ночами й приїжджатимуть вантажівки за товаром із підземного коридору. На українському ж боці все було облаштовано ще краще, оскільки тут ніхто нічого не боявся, бо тил гарантував міський голова.

Ясна річ, залишати постійний вхід прямо під фонтаном недоречно, позаяк це найцентральніше місце Ведмедева, де всі все бачитимуть. Хоча це місце — площа — пасувало для заглиблення й будівництва тунелю, сам вхід у коридор мав бути деінде. Ідеальним варіантом виявилося кафе одразу на розі. Приміщення належало місту, тому Золтан Барток розірвав угоду оренди з попереднім власником, дозволивши провадити тут бізнес Ікару. Позаду кафе був внутрішній дворик, зручний для в'їзду вантажівок. З підвалу цього приміщення й проклали бічний хід під фонтан, де вже розташувалася валка вагонеток. Тепер вантажівка з необхідним товаром могла заїздити у задній дворик кафе, розвантажуватися в підвалі, звідки до вагонеток залишалося якихось 25 метрів. Усе було досконало приховано від людських очей, а навіть якби хтось щось і побачив, то логічно, що вантажівки час від часу завозять у забігайлівку товар. Особливо Тис пишався тим, що йому вдалося відстояти запропоновану ним нову назву кафе: «Дунай». На його думку, назва ця символічно свідчила про глибокі зв'язки Закарпаття з Центральною Європою, адже Дунай протікає через усі найважливіші країни, разом із Німеччиною й Австрією, і саме в нього впадає рідна ведмедівцям Тиса. Концептуальність задуму і маскування входу в Європу під кафе «Дунай» тішили вчителя чи не найбільше.

Отже, все було готово. Залишалося зібрати у понеділок вранці містян, урочисто перерізати стрічку і повернути кран, після чого вода з водогону мала під тиском потрапити у Фонтан Єдності, а українці — в Європейський Союз. Простота і геніальність ідеї навіть не снилася брюссельським бюрократам, які шлях України в ЄС бачили через реформи, багаторічну працю і відданість Закону. Насправді ж усе мало відбутися негайно і через дірку в землі. Задоволено зблиснувши перед дзеркалом золотим зубом, Тис налив на долоні одеколону й дав ними собі кілька нещадних ляпасів, після чого потер пахучими руками під пахвами. Сьогодні його вигляд мусив бути довершеним, як на генеральній репетиції перед понеділковою прем'єрою!

Кожна деталь мала принципове значення. Зокрема — волосся, що стирчало, як на обскубаному когуті. Тому Тис побіг на кухню, де розколотив теплу воду з цукром. Акуратно зволоживши цією сумішшю чуприну, він довго й

1 ... 48 49 50 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карбід», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Карбід"