read-books.club » Сучасна проза » В пошуках Аляски 📚 - Українською

Читати книгу - "В пошуках Аляски"

167
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "В пошуках Аляски" автора Джон Грін. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 62
Перейти на сторінку:
class="p1">— Ага. Я теж. Мені так прикро, Такумі,— сказав я, дуже багато вкладаючи в ці слова. Мені було прикро, що ми дійшли до всього цього: сидимо і крутимо коліщатка іграшкової машинки в «Макдональдзі». Прикро, що дівчина, яка звела нас разом, тепер лягла поміж нами мертва. Прикро, що я відпустив її назустріч смерті. «Прикро, що я не можу з тобою поговорити, Такумі, бо тобі не можна знати правду про мене і Полковника, й мені важко з тобою, бо доводиться вдавати, що моє горе таке саме чисте, як і твоє,— вдавати, ніби мені просто її бракує, тоді як я відчуваю себе винним у її смерті».

— І мені теж. Ти з Ларою більше не зустрічаєшся, ні?

— Напевно, ні.

— О’кей. Вона просто не зовсім розуміє.

Я її ігнорував, але тепер і вона почала ігнорувати мене, тож я вирішив, що все скінчилося, хоча хтозна.

— Ну,— сказав я Такумі,— я просто не можу... не знаю, братан. Все так складно.

— Певна річ. Вона зрозуміє. Звісно. Все гаразд.

— О’кей.

— Слухай, Пампушечку. Я... е-е-е... я не знаю. Кепсько це все, еге ж?

— Еге ж.

за двадцять сім днів після

е за шість днів, тобто за чотири тижні після останньої неділі, ми з Полковником намагалися поцілити один в одного з пейнтбольних маркерів, водночас роблячи повний переворот на скейтборді, й Полковник заявив:

— Нам треба випивка. І позичити алкотестер у Орла.

— Позичити? Ти знаєш, де він лежить?

— Ага. Тебе Орел ніколи не змушував дмухати в трубочку?

— Е-е-е... Ні. Він думає, що я ботан.

— Ти і є ботан, Пампушечку. Але ця дрібниця тобі налигатися не завадить.

Взагалі-то, я з тієї ночі не пив і не мав наміру повертатися до цього діла.

Потім я мало не заїхав Полковнику ліктем по пиці, розмахуючи руками так, ніби справді перевертався всім тілом, а не просто натискав кнопки в потрібну мить — з Аляскою під час відеоігор теж таке часто траплялося. Але Полковник був настільки зосереджений, що навіть не звернув уваги.

— У тебе є план, як викрасти алкотестер з хати Орла?

Полковник глянув на мене і запитав:

— Ти в цю гру зовсім грати не вмієш? — і, не повертаючись до екрана, заліпив моєму скейтбордисту синьою фарбою просто по яйцях.— Спочатку треба горілки дістати, бо моя «амброзія» скиснула, а нашого колишнього постачальника...

— БАХ! — і немає,— закінчив я.

Коли я відчинив двері в кімнату Такумі, той сидів на столі у величезних навушниках і хитав головою в такт музиці. Нашої появи він і не помітив.

— Гей,— погукав я. Нічого.— Такумі! — Нічого.— Такумі!

Він нарешті обернувся і зняв навушники. Я зачинив по собі двері й запитав:

— У тебе алкоголь є?

— А що? — поцікавився він.

— Е-е-е... може, ми напитися вирішили? — озвався Полковник.

— Чудово. Я з вами.

— Такумі,— сказав Полковник.— Цей... ми воліємо напитися на самоті.

— Ні. Цього лайна з мене вже досить.

Такумі підвівся, увійшов до лазнички і вийшов з невеликою пляшкою з-під газованки, наповненою прозорою рідиною.

— Я зберігаю її в шафці з ліками,— повідомив він.— Це ж бо ліки.

Він сховав пляшку в кишеню і вийшов з кімнати, лишивши двері відчиненими. За кілька секунд він знову зазирнув і дуже правдоподібно передражнив командний тон Полковника:

— Господи, ви йдете чи як?

— Такумі,— мовив Полковник.— О’кей. Але те, що ми плануємо зробити, дуже небезпечне, і я просто не хотів би, щоб тебе спіймали. Чесно. Слухай, ми тобі розповімо все завтра.

— Я вже втомився від цього таємничого лайна. Аляска й мені подругою була теж.

— Завтра. Чесно.

Такумі вийняв пляшку з кишені й кинув її мені.

— Завтра,— сказав він.

— Я взагалі не хотів би, щоб він усе дізнався,— мовив я, коли ми йшли в свою кімнату з пляшкою.— Він нас зненавидить.

— Він нас ще більше зненавидить, якщо ми й далі вдаватимемо, наче його не існує,— озвався Полковник.

За п’ятнадцять хвилин я стояв у Орла на порозі.

Він відчинив двері, тримаючи в руці лопаточку, усміхнувся й мовив:

— Майлзе, заходь. Я тут бутерброд з яйцем роблю. Хочеш?

— Ні, дякую,— відказав я і пішов за ним до кухні.

Моє завдання було не пускати його у вітальню протягом тридцятьох секунд, щоб Полковник міг непомітно викрасти алкотестер. Я голосно кашлянув, подаючи Полковникові сигнал, що все чисто. Орел узяв бутерброда і відкусив.

— Чому ти вирішив потішити мене свої візитом? — запитав він.

— Я хотів сказати, що Полковник, тобто Чип Мартін, мій сусіда по кімнаті, ну знаєте, у нього дуже погано з латиною.

— Ну, я так розумію, він не ходить на уроки, а в таких умовах вчити мову дуже важко,— Орел рушив у мій бік. Я знову покашляв і позадкував, ми з Орлом наближалися до вітальні, немов танцюючи танго.

— Так, ну, він не спить ночами, думає про Аляску,— мовив я і виструнчився, намагаючись загородити вітальню своїми не надто широкими плечима.— Розумієте, вони дуже дружили.

— Це я знаю...— почав Орел, а у вітальні рипнули по паркету кросівки Полковника.

Орел допитливо глянув на мене і спробував обійти. Я поспішно мовив:

— А ота конфорка ввімкнена? — і показав на сковороду.

Орел розвернувся, подивився на плиту, яка, звісно ж, була вимкнена, тоді кинувся до вітальні.

Порожньо. Він знову обернувся до мене.

— Ти щось затіяв, Майлзе?

— Ні, сер, чесне слово. Я хотів про Чипа поговорити.

Він скептично вигнув брови.

— Ну, я розумію, що Алясчині близькі друзі зараз дуже пригнічені. Це все жахливо. І нічим це горе не вгамувати, так?

— Так, сер.

— Я співчуваю Чипові. Але школа — це вкрай важливо. Я певен, що Аляска хотіла б, щоб Чип продовжував учитися, як і раніше.

«Не сумніваюся»,— подумав я. Подякував Орлові, а він пообіцяв якось усе-таки пригостити мене бутербродом з яйцем, що мене, відверто кажучи, налякало: я боявся, що тепер він з’явиться в нашій кімнаті зі своїм частуванням і заскочить нас, а) коли ми з Полковником нелегально куримо, б) коли Полковник нелегально цмулить горілку з молоком зі своєї каністри.

На півдорозі до гуртожитку мене наздогнав Полковник.

— Все минулося бездоганно,

1 ... 48 49 50 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В пошуках Аляски», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В пошуках Аляски"