Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

— Вважай, що сновидіння — річ надзвичайно небезпечна! — наказав він мені. — І починай просто зараз! І без усіх твоїх чудернацьких витівок!

Тон його голосу був настільки тривожний, що я припинив усе, чим несвідомо займався в цю мить.

— Що зі мною відбувається, доне Хуане? — спитав я.

— Відбувається з тобою те, що ти можеш зміщувати свою точку збирання швидко й легко, — сказав він. — Однак ця легкість має тенденцію робити зміщення хаотичним. Приведи цю легкість до ладу. І не дозволяй собі жодних відхилень.

Я легко міг заперечити, що не знаю, про що він каже, але я знав. І знав також, що маю лише кілька секунд, аби зібратися з силами й змінити власне ставлення, що я й зробив.

Так завершилася наша розмова того дня. Я поїхав додому й майже рік сумлінно щодня повторював те, що велів мені казати дон Хуан. Результати моїх монотонних заклинань були неймовірні. Я був твердо переконаний, що вони мали той самий вплив на моє усвідомлення, який мають фізичні вправи на м’язи мого тіла. Моя точка збирання стала більш рухливою, а це означало, що бачення енергії вві сні стало єдиною метою моєї практики. Моє вміння спрямовувати себе до бачення зростало пропорційно моїм зусиллям. Настала мить, коли я міг без жодного слова налаштуватись на бачення і дійсно відчути той самий результат, як коли заявляв про свій намір уголос.

Дон Хуан привітав мене з моїм досягненням. Я, звісно, вирішив, що він жартує. Він запевнив мене, що каже серйозно, але закликав продовжити викрикувати, принаймні коли я розгублюся. Його вимога не здалася мені дивною. Сам-один, я горлав уві сні на весь голос щоразу, коли це здавалося мені необхідним.

Я виявив, що енергія нашого світу коливається. Мерехтить. Не лише живі істоти, а і все в цьому світі блищить власним внутрішнім сяйвом. Дон Хуан пояснив, що енергія нашого світу складається з шарів блискучих відтінків.

Верхній шар білуватий, інший, безпосередньо прилеглий до нього — зеленувато-жовтий, а ще один, найвіддаленіший — бурштиновий.

Я знаходив усі ці відтінки чи, радше, бачив їхні відблиски щоразу, як предмети, що траплялися мені в примарних станах, змінювали форму. Утім, білувате сяйво завжди було початковим наслідком бачення всього, що продукує енергію.

— Є лише три різні відтінки? — спитав я дона Хуана.

— Їх безмежна кількість, — відповів він, — але з метою встановлення початкового ладу тобі варто зосередитися на цих трьох. Згодом можеш вдаватися до яких завгодно тонкощів і виокремлювати десятки відтінків, якщо зможеш.

— Білуватий шар — відтінок теперішнього положення точки збирання людства, — продовжував дон Хуан. — Скажімо так: це сучасний відтінок. Маги вірять, що все, що робить у наші дні людина, забарвлене в те білувате сяйво. За інших часів положення точки збирання людства робило відтінок панівної енергії світу жовто-зеленим, а за інших, ще більш далеких часів, — бурштиновим. Колір енергії магів бурштиновий, а це означає, що вони енергетично пов’язані з людьми, які існували в далекому минулому.

— Гадаєте, доне Хуане, теперішній білуватий відтінок колись зміниться?

— Якщо людина здатна розвиватися. Велике завдання чаклунів — сформулювати ідею, що заради розвитку людина спочатку має звільнити усвідомлення від прив’язок до суспільного ладу. Щойно усвідомлення буде звільнено, намір скерує його на новий еволюційний шлях.

— Гадаєте, маги досягнуть успіху в цьому завданні?

— Вони вже його досягли. Вони самі тому доказ. Переконати інших у цінності й важливості розвитку — це інша справа.

Іншим типом енергії, який виявився присутнім у нашому світі, але чужим для нього, була енергія розвідників — та, про яку дон Хуан казав, що вона «шкварчить». У своїх снах я натрапляв на безліч предметів, які, щойно я їх бачив, перетворювалися на згустки енергії, що ніби смажилися, укриваючись бульбашками від якоїсь внутрішньої активності, подібної до нагрівання.

— Май на увазі: не кожен розвідник, якого ти знайдеш, належить до сфери неорганічних істот, — зауважив дон Хуан. — Поки що всі знайдені тобою розвідники, окрім блакитного, походили звідти, але лише тому, що неорганічні істоти догоджали тобі. Вони керували виставою. Тепер ти сам-один. Деякі розвідники, які тобі трапляться, будуть не зі світу неорганічних істот, а з інших, ще більш далеких рівнів усвідомлення.

— Чи усвідомлюють розвідники самі себе? — спитав я.

— Найпевніше, так, — відповів він.

— Тоді чому не йдуть на контакт із нами, коли ми не спимо?

— Ідуть. Але нам дуже не пощастило зі свідомістю, яка настільки перевантажена, що ми не маємо часу звернути увагу. Проте, коли ми засинаємо, відчиняються потаємні двері для двобічного руху — ми бачимо сни. А в наших снах ми встановлюємо контакт.

— Є якийсь спосіб визначити, чи розвідники походять з іншого рівня, окрім світу неорганічних істот?

— Чим сильніше вони шкварчать, тим з більш віддалених місць вони прийшли. Звучить надто спрощено, але ти маєш дозволити своєму енергетичному тілу підказувати тобі, що є що. Запевняю тебе, воно розрізнить дуже точно і зробить безпомилкові судження, опинившись перед лицем чужорідної енергії.

Він знову мав рацію. Без особливих складнощів моє енергетичне тіло розрізняло два загальні типи чужорідної енергії. Першим були посланці зі сфери неорганічних істот, їхня енергія м’яко клекотала. Жодного звуку при цьому не було, але на вигляд усе це відверто нагадувало шипучу піну або ж воду, що починає закипати.

Енергія другого загального типу розвідників справила на мене враження значно більшої сили. Здавалося, ті розвідники от-от спалахнуть. Вони вібрували зсередини, наче заповнені газом під тиском.

Мої зустрічі з чужорідною енергією завжди минали дуже швидко, адже я цілковито зважав на те, що порадив дон Хуан. Він сказав:

— Якщо достеменно не знаєш, що робиш і чого хочеш від чужоземної енергії, то маєш вдовольнитися швидким поглядом. Усе, що за межею погляду, є небезпечним і так само дурним, як пестити гримучу змію.

— Чому це небезпечно, доне Хуане? — спитав я.

— Розвідники завжди дуже агресивні й надзвичайно зухвалі, — сказав він. — Вони мусять такими бути, щоб досягнути мети у своїх дослідженнях. Затримувати на них нашу енергію сновидіння рівнозначно тому, щоб заохочувати їхнє усвідомлення зосередитись на нас. Щойно вони перенесуть увагу на нас, ми змушені будемо піти з ними. А це, звісно, небезпечно. Ми можемо закінчити у світах за межами наших енергетичних можливостей.

Дон Хуан пояснив, що типів розвідників існує більш ніж два, класифіковані мною, але на теперішньому своєму енергетичному рівні я здатен зосередитись лише на трьох. Перші два він описав