Читати книгу - "Рукопис Оману: Меч Всесвіту , LikoDan "

Забута Брама відчинилася зі скрипом, і перед Лі Чень, Цзян Ліном та Інь Шао постала картина світу демонів. Це місце було вкрите тінями, мовчазне, але сповнене потужної енергії. Повітря було густим, ніби дихати тут вимагало зусиль, а небо, де повинні були бути хмари, було червоно-чорним, схожим на світанок, що ніколи не настане.

— "Це місце..." — прошепотіла Лі Чень, стискаючи руків’я Меча Місячного Сяйва. Відчуття тривоги змішувалося з рішучістю.

— "Світ демонів," — відповіла Інь Шао. Її голос був спокійним, але очі уважно вивчали навколишнє середовище. — "Це не просто місце. Це пастка. Ми повинні бути обережними."

Цзян Лін тримався трохи позаду, його рука вже була на руків’ї меча.

— "Нам потрібно рухатися швидко," — сказав він. — "Демони можуть відчути нас. І якщо ми знайдемо частину меча, вони зроблять усе, щоб її захистити."

Вони почали свій шлях крізь похмурі землі. Навколо них усе виглядало нереальним: дерева з чорними стовбурами, покручені коріння яких виривалися з землі, мов руки, що прагнуть схопити мандрівників; калюжі, які виглядали як вода, але при наближенні виявлялися гарячою лавою. Це було місце, яке випробовувало не лише тіло, а й дух.

Раптом перед ними з’явився древній кам’яний стовп із вибитими на ньому символами. Інь Шао зупинилася й провела рукою по каменю.

— "Це знак. Він веде нас до частини меча. Але здається, тут є ще щось…"

Її пальці торкнулися символу у формі кола, і перед ними раптово відкрилася видіння. Вони побачили древню битву: боги й демони, які змагалися за меч. На фоні вирувала червона буря, і полум’я охоплювало все навколо.

— "Місце, яке ми шукаємо, — це Серце Полум’я," — сказала Інь Шао, коли видіння зникло. — "Воно охороняється самим вогнем. Щоб здобути частину меча, нам доведеться пройти крізь це полум’я."

Їхній шлях привів до вулканічної ущелини, з якої виривався жар, настільки сильний, що навіть дихати було важко. У центрі ущелини виднілася величезна платформа, оточена потоками лави. На ній стояв п’єдестал, а на ньому сяяла частина меча, ніби випромінюючи виклик.

— "Ми повинні бути обережними," — попередив Цзян Лін. — "Це місце створене, щоб зламати тих, хто прагне забрати те, що тут заховано."

Коли вони ступили на платформу, земля затремтіла, і перед ними з’явився страж полум’я — гігантська фігура, створена з вогню. Його очі були червоними, а голос звучав, як гуркіт грому.

— "Ті, хто шукає силу, повинні довести свою гідність!" — прогримів страж. — "Випробування полум’я — це перевірка твоєї душі. Тільки той, хто готовий пожертвувати собою заради інших, зможе пройти далі."

— "Що це за випробування?" — запитала Лі Чень, тримаючи меч напоготові.

— "Вогонь покаже тобі істину. Якщо ти зможеш прийняти її, меч буде твоїм. Якщо ні — ти залишишся тут назавжди."

Раптом полум’я піднялося навколо Лі Чень, ізолюючи її від друзів. Вона опинилася в палаючій кімнаті, де стіни були зроблені з живого вогню. Перед нею з’явилися образи — сцени з її минулого.

Вона побачила свій дім, своє селище, людей, яких вона втратила. Її батько стояв перед нею, його обличчя було спокійним, але очі сповнені болю.

— "Чому ти залишила нас?" — запитав він, його голос був тихим, але пронизливим. — "Ти могла нас захистити. Чому ти не повернулася, коли ми тебе потребували?"

— "Це неправда!" — вигукнула Лі Чень, її голос був сповнений болю. — "Я не знала, що це станеться! Якби я могла, я б захистила вас!"

Образи змінилися. Тепер вона бачила себе, але не такою, якою вона була. Її очі палали червоним, а в руках вона тримала меч, що світився темною енергією. Вона стояла на полі бою, серед мертвих тіл, її посмішка була жорстокою.

— "Це ти," — сказав голос стража. — "Це той шлях, яким ти підеш, якщо дозволиш гніву керувати тобою."

— "Ні!" — Лі Чень стиснула кулаки. — "Я не стану такою! Мій біль не визначає мене. Я не дозволю темряві керувати моїм серцем."

Полум’я навколо неї почало згасати. Вона витримала випробування.

Коли ілюзії зникли, Лі Чень знову опинилася на платформі. Страж полум’я кивнув їй, його тіло стало меншим, і він заговорив тихим голосом.

— "Ти довела, що можеш пройти через вогонь істини. Ця частина меча тепер твоя. Але пам’ятай: кожна сила має свою ціну. Не забувай, хто ти є, бо це єдине, що відрізняє тебе від твоїх ворогів."

Лі Чень підійшла до п’єдесталу й узяла частину меча. Як тільки вона торкнулася його, її тіло осяяло м’яке світло, а меч у її руках відчувся теплим і живим.

Шлях далі

Коли вони залишили Серце Полум’я, Інь Шао зупинилася й подивилася на Лі Чень.

— "Тепер у нас є п’ята частина меча. Але залишилася остання. Ти готова до того, що попереду будуть ще більші виклики?"

Лі Чень кивнула.

— "Я готова. Ми знайдемо останню частину, навіть якщо це буде найдовший шлях у моєму житті. І коли всі частини будуть зібрані, я дізнаюся правду."

Цзян Лін усміхнувся, поклавши руку на руків’я меча.

— "Ми всі пройшли через це разом. І я впевнений, що разом ми впораємося з тим, що чекає попереду."

Вони рушили вперед, не знаючи, які небезпеки і таємниці чекають їх у пошуках останньої частини Меча Всесвіту.