Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"

Кора розлютилась. Схопила ящик за ручки і понесла геть з кабінету під окрики: «Ти що робиш?» та «Припини чудити, перехожа!» Дівчина відмітила про себе, що за «перехожа» обов’язково дасть стусана Себастьяну, але пізніше. У вітальні Кора перегорнула ящик догори дриґом і з нього посипались папки. Коли вони перестали падати, вона потрясла його для надійності і понесла назад, щоб ніхто ненароком не подумав чіпати зачаровану штуку.

- Вам нести вампірів з перевертнями? – крикнула дівчина з таємної кімнати.

- Нам поки що і магів вистачить… - приречено пробубнів Себастьян, що пішов за нею.

Кора хмикнула, задоволена виставою, яку влаштувала. І тим, що вона справді дочка Веги. І в неї не відвалились вуха. Принаймні поки що.

Коли тіньовий детектив вийшов з кабінету, Кора кинулась до четвертого ящику. Звідти вона дістала єдину річ – записник у шкіряній обкладинці. Сховала його за спиною. Впевнившись, що в кімнаті  нікого немає, заховала його у верхню шухляду столу.

«Дочекайся мене, прошу!» - взмолилась до предмету і, прикусивши щоку, повернулась до всіх у вітальню.