Читати книгу - "Едем, Станіслав Лем"

class="p1">Залишившись у темряві, Координатор за звичкою звів очі на зірки: там круто злітав у нескінченність Чумацький Шлях. Від Скорпіона перевів погляд ліворуч і здивовано зупинився — найяскравіші зірки Козерога ледь виднілися, тонучи в блідому полум’ї, немовби Чумацький Шлях раптом розширився й проковтнув їх — а вони ж були далеко поза його межами. Раптом Координатор усе зрозумів. Це була заграва, саме там, над східним обрієм. Серце його забилося повільно й сильно. До горла підкотився клубок, але відразу ж пропав. Зціпивши зуби, Координатор рушив далі. Заграва була білувата, низька й нерівномірно пригасала, щоб через якийсь час спалахнути кілька разів підряд. Він заплющив очі й із неймовірним напруженням услухався в тишу, проте чув тільки шум власної крові у вухах. Тепер сузір’їв майже не було видно; Координатор непорушно застиг на місці, вдивляючись у небосхил, який наливався каламутним світінням.

Спершу хотів повернутися до ракети й викликати нагору товаришів — вони могли б піти з випромінювачем до струмка. Пішки це зайняло б у них щонайменше три години. Крім всюдихода, мали невеликий вертоліт, однак його заклинило у відсіку між ящиками, залитому водою: стирчала тільки верхівка, гвинт під час аварії потрощився на шматки, кабіна була, мабуть, не в кращому стані. Щоправда, в них залишався ще Захисник. Координатор подумав, що вони можуть сісти в нього, дистанційно відчинити вантажний люк — його привод умикався в машинному відділенні — й проїхати крізь воду, яка зрештою виллється, тільки-но відчиниться люк. У Захиснику радіація їм не загрожувала б. Та не був певен, чи люк узагалі відчиниться, не кажучи вже про те, що робити потім — увесь ґрунт довкола ракети обернувся б на велику радіоактивну пляму. І все ж таки: якби знаття, що люк відчиниться...

Координатор сказав собі, що зачекає ще десять хвилин; якщо до того часу не побачить вогнів всюдихода, доведеться їхати. Було тринадцять хвилин на одинадцяту. Опустив руку з годинником. Заграва, — так, він не помилявся, — поволі сунула вздовж обрію, доходила вже до Альфи Фенікса; вгорі рожевувата, внизу каламутно-біла смуга повзла на північ. Він знову глянув на циферблат годинника. Залишалося ще чотири хвилини, коли раптом побачив світло фар.

Спочатку на обрії заблимав вогник, затремтіла зірочка, потім світло роздвоїлося, застрибало вгору та вниз і нарешті почало сліпити дедалі сильніше — Координатор уже чув гучне шурхотіння коліс. Всюдихід їхав швидко, але на втечу це не скидалося — Координатор знав, що з нього можна витиснути більше, і те, що вони не дуже поспішали, остаточно його заспокоїло. Як звичайно буває в таких випадках, він відчув приплив гніву.

Сам того не помічаючи, віддалився від ракети кроків на триста, якщо не більше. Всюдихід різко загальмував, і Лікар крикнув:

— Сідай!

Координатор підбіг, стрибнув боком на вільне сидіння, відсовуючи бідон, і відчув, що він порожній. Глянув на товаришів — зовні все було наче гаразд. Він нахилився вперед, торкнувся ствола випромінювача — ствол був холодний.

На його німе запитання фізик відповів поглядом, який ні про що не говорив. Мовчки під’їхали до ракети. Інженер різко розвернувся, відцентрова сила втиснула Координатора в сидіння, порожні каністри задеренчали, і машина зупинилася біля входу до тунелю.

— Що, струмок пересох? — запитав він байдужим тоном.

— Ми не змогли набрати води, — відповів Інженер і на рухомому сидінні обернувся до нього. — Нам не вдалося доїхати до струмка. — І показав рукою на схід.

Ніхто не виходив із машини. Координатор запитливо поглядав то на Фізика, то на Інженера.

— Ми ще першого разу помітили: там щось змінилося, — озвався Фізик. — Але не знали, що саме, й хотіли пересвідчитися.

— А якби ви не повернулися, то яка б користь була нам від такої вашої передбачливості? — кинув Координатор, уже не приховуючи люті. — Ну, давайте, викладайте все зразу, а не по чайній ложечці!

— Вони там щось роблять уздовж струмка, перед ним і за ним, довкола пагорбків, у всіх улоговинах, уздовж великих борозен, упродовж кілометрів, — повідомив Лікар.

Інженер кивнув головою:

— Першого разу, коли ще було видно, ми помітили тільки хороводи цих велетенських дзиґ — вони рухалися строєм у формі літери V і викидали ґрунт, немовби копали траншеї. Як слід ми розгледіли їх тільки дорогою назад, з вершини пагорба, і вони мені не сподобалися.

— А що саме тобі в них не сподобалося? — м’яко запитав Координатор.

— Те, що вони трикутні й вершина кожного трикутника наділена в наш бік.

— Здорово! І, не сказавши про це нікому ні словечка, ви поїхали туди ще раз? Ти знаєш, як називається така поведінка?

— Може, ми й справді зробили дурницю, — сказав Інженер, — більше того, я навіть певен, що зробили її, але ми подумали, що коли почнемо тут радитися, чи їхати нам удруге, знову виникнуть суперечки, хто повинен наражати на небезпеку своє дорогоцінне життя і так далі, — й вирішили впоратися з цим швидко самі. Я розраховував на те, що вони з настанням сутінків змушені будуть якось освітити те місце робіт.

— Вони вас не помітили?

— Я майже певен, що ні. В усякому разі, жодних ознак цього я не бачив — на нас ніхто не напав.

— Як ви їхали цього разу?

— Майже весь час вершинами пагорбів, точніше, не самими вершинами, а трохи нижче, щоб вони не могли побачити нас на тлі неба. Певна річ, без вогнів. Через те ми так довго не верталися.

— Отже, ви взагалі не збиралися набирати води у каністри, а взяли їх тільки для того, щоби збити з пантелику Хіміка?

— Ні, це не так, — утрутився в розмову Лікар.

Вони все ще сиділи у всюдиході, їх то освітлювали спалахи проблискового ліхтаря, то знову огортала темрява.

— Ми хотіли під’їхати до струмка значно далі, з протилежного боку, однак нам це не вдалося.

— Чому?

— Бо вони й там ведуть такі самі роботи. Тепер, тобто з настанням темряви, заливають у траншеї якусь світлу рідину — вона давала стільки світла, що нам усе було прекрасно видно.

Координатор глянув на Інженера:

— Що б це могло означати?

Той знизав плечима:

— Можливо, вони роблять якісь відливки. Хоча, як на розплавлений метал, та речовина була надто рідка.

— Чим вони її привозили?

— Нічим. Щось клали уздовж борозен; можливо, то був трубопровід, але з певністю сказати цього не можу.

—