Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

її органів і одночасно зберігає за державами-членами суверенітет і якості суб’єктів міжнародного права (СНД - Співдружність незалежних держав, Британська співдружність націй та ін.). Мета, висунута при створенні співдружності, може бути різною - економічна, культурна діяльність та ін. Вона виражається, окрім міжнародного договору, в статуті, декларації, угоді, інших юридичних актах.

Міждержавне (інтеграційне) об’єднання - союз суверенних держав, що об’єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв’язків між ними та еволюції у бік конфедеративного об’єднання. Міждержавним об’єднанням особливого роду на європейському континенті є Європейський Союз (EU, European Union), заснований в 1993 р.

Рада Європи, створена після Другої світової війни (Статут підписаний і ратифікований у 1949 р.), є також міждержавним об’єднанням, але іншого характеру - європейською міжурядовою організацією. Її головні інституційні органи: Парламентська Асамблея, Комітет міністрів та Європейський Суд з прав людини.

Україна прийнята до Ради Європи в 1995 р., прагне з часом увійти до Європейського Союзу.

§ 5. Форма державного (політичного) режиму

Державні (політичні) режими поділяються на два основних види: демократичний і недемократичний. Недемократичним є авторитарний режим, його крайньою формою - тоталітарний режим.

Тільки демократичний режим в країні можна кваліфікувати як праводержавний.

Демократичний державний (політичний) режим - стан державно-політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на основі чинного права з використанням демократичних форм народного представництва і безпосередньої демократії, гарантуванням прав і свобод людини, високим рівнем їх захисту, додержанням поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову та дотриманням їх балансу, забезпечуваного системою стримувань і противаг.

Різновидами цього режиму є:

• ліберально-демократичний - дотримується гуманістичних принципів здійснення державної влади в межах права;

• консервативно-демократичний - дотримується усталених, традиційних правових цінностей управління, що склалися історично;

• радикально-демократичний - постійно вводить нові правові форми здійснення державної влади з метою підвищення її ефективності.

Ознаки демократичного режиму:

1) вільна і рівна участь громадян і їх об’єднань в управлінні державою через інститути безпосередньої і представницької демократії;

2) дотримання ідеологічного, політичного й економічного плюралізму, створення умов для легалізованої діяльності опозиційних політичних партій;

3) гарантованість здійснення прав і свобод громадянами і соціальними меншинами відповідно до міжнародних стандартів прав людини;

4) реальність місцевого самоврядування;

5) реальність справедливого правосуддя;

6) домінування методів переконання, узгодження, компромісу над примусовими методами.

Авторитарний державний (політичний) режим - стан недемократичної організації державної влади, за якою влада зосереджується в руках однієї особи або вузької групи осіб, що опирається на військово-каральний апарат, соціальну та популістську ідеологію, застосовує неправові форми управління, обмежує громадянина в політичних правах і надає визначену автономію в економічній та деяких інших неполітичних сферах життя.

Різновидами цього режиму є:

• революційний - змінює напрями суспільно-політичного розвитку, здійснюючи владу в неправових формах;

• стабілізаційний - зберігає існуючий суспільно-політичний лад, діючи в межах права в одних сферах і нехтуючи правом - в інших;

• модернізаційний - удосконалює існуючий суспільно-політичний лад, виходячи за межі права.

Ознаки авторитарного режиму як недемократичного:

1) зосередження влади в руках правлячої верхівки, котра здобуває її нав’язуванням суспільству своєї волі командними методами, а не через вільні вибори;

2) безстроковість влади глави держави і сувора субординація суб’єктів влади;

3) порушення принципу поділу влади, домінування органів виконавчої влади;

4) наявність центру з владними повноваженнями управління, здійснюваного на підставі власного розуміння, а не закону;

5) централізація і концентрація влади в одному або двох взаємозалежних органах, рішення яких вважаються беззаперечними;

6) застосування позасудових методів примусу;

7) відсутність свободи утворення і діяльності політичних партій (діє одна проурядова партія або декілька партій під жорстким контролем);

8) звуження (обмеження) політичних прав і свобод людини;

9) перевага інтересів держави над інтересами особи і суспільства. Влада за авторитарного режиму займається передусім питаннями власної безпеки, суспільного порядку, оборони і зовнішньої політики, хоч вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізму ринкового саморегулювання, проводити досить активну соціальну політику.

Авторитарний режим не настільки різкий у крайніх виявах, як тоталітарний. Будучи загалом недемократичним, він прокламує окремі демократичні елементи: 1) певну автономію особи і суспільства у сферах, що не належать до політики; 2) економічний, соціальний, культурний і частково ідеологічний плюралізм; 3) необов’язковість винятково планового управління економікою; 4) недоцільність установлення державного контролю в усіх сферах життєдіяльності суспільства; 5) розвиток суспільства на моральних засадах.

Приклади авторитарних режимів: Піночета в Чилі (1973-1989 рр.); Кім Ір Сена в Північній Кореї (1950-1980 рр.); Сухарто в Індонезії (1967-1998 рр.) та ін.

Тоталітарний державний (політичний) режим - стан недемократичної організації державної влади, за якої в руках харизматичного лідера (Гітлер, Сталін, Мао Цзедун, Муссоліні та ін.) зосереджується необмежена влада, встановлюється монополія державної власності, панує єдина ідеологія (ідеократія), обмежуються або порушуються основні права людини, усуваються легальні можливості для вільного волевиявлення населення (немає гласності, переслідується опозиція, здійснюється тотальний контроль над усіма сферами особистого і громадського життя, встановлюється репресивний примус громадян до виконання волі влади).

Різновидами цього режиму є:

• расистський - проводить політику обмеження прав і свобод людини за расовою ознакою, підтримує політику панування однієї расової групи;

• фашистський - спирається на необмежену владу на чолі з харизматичним