Читати книгу - "Англійський пацієнт"

трьох метрів, а носом зарилася в намул під ногами. У глибині коричневої води він обхоплює стегнами обшивку, Кіп бачив, як щось подібне робили з жінками солдати в закутках танцювальних майданчиків на військових базах. Коли руки стомлюються, він опускає їх на дерев’яні стояки на рівні грудей, котрі влаштовані так, щоб його не засмоктало в намул. Інші сапери викопали довкола «Ісава» яму і встановили дерев’яну опалубку ще до того, як він прибув на місце. У 1941-му з’явилися «Ісави» з новим Y-подібним ґнотом; таку він бачить вдруге.

Попередньо на семінарах вирішили, що єдина можливість боротися з таким запальником — нейтралізувати його. Це була велетенська бомба, котра, наче страус, ховала голову в пісок. Сапер спустився сюди босим і вже потрохи в’язнув у намулі, бо в цій холодній воді неможливо було міцно спертися на дно. Добре, що він не мав черевиків — вони б застрягли в глині, а потім, коли б він відштовхнувся вгору, смикнули б його так різко, що зламали б щиколотки.

Хлопець притулився щокою до металевої обшивки, змушуючи себе думати про тепло, сконцентруватися на сонячному зайчикові, котрий стрибнув разом із ним до ями глибиною понад п’ять метрів, а тепер сидів на шиї. Те, що він обіймав, могло щосекунди вибухнути, варто лише затремтіти переривачу чи зайнятися детонатору. Не існує жодної магії чи рентгенівського проміння, котре зможе підказати, що раптом тріснула якась невеличка капсула чи дротик перестав хитатися. Ці маленькі механічні семафори нагадували шуми в грудях чи серцевий напад у людини, котра щойно, нічого не знаючи, переходила перед вами вулицю.

У якому він місті? Навіть не міг пригадати. Почув голос і подивився нагору. Гарді передавав йому прив’язаний до мотузки рюкзак із усіляким обладнанням, і той висів у повітрі, поки Кіп розсовував по кишенях різні інструменти та затискачі. Сапер забурмотів пісеньку, котру співав Гарді дорогою сюди:

Біля Букінґемського палацу змінюють варту —

Еліс і Крістоферу дійство побачити варто[78].

Кіп витер головку ґноту й почав ліпити навколо неї чашечку з глини. Потім відкрив посудину з рідким киснем і налив у цю чашечку. Для надійності заклеїв усе ізоляційною стрічкою. Тепер залишалося тільки чекати.

Їх із бомбою розділяв такий маленький проміжок, що хлопець відчув, як змінюється її температура. Якби все відбувалося на твердій землі, він пішов би на прогулянку й повернувся за десять хвилин, а зараз доводилося залишатися неподалік бомби. Два недовірливі створіння в замкнутому просторі. Капітан Карлайл якось працював з рідким киснем у шахті, аж раптом її охопило полум’я. Його підняли нагору дуже швидко, вже зомлілого в підвісному кріпленні.

Де він був? Лісон Ґроув? Олд-Кент-Роуд?

Кіп намочив бавовняну ганчірку в каламутній воді та приклав її до обшивки за четверть метра від ґноту. Не тримається, отже, треба зачекати ще. Коли бавовна приклеїться, стане зрозуміло, що замерзла вже достатня площа навколо ґноту, і він зможе працювати. Кіп налив іще трохи кисню до чашки.

Іній ширився, і зараз коло вже було діаметром близько тридцяти сантиметрів. Іще кілька хвилин. Хлопець подивився на записку, приклеєну кимось до бомби. Сьогодні вранці вони читали її та реготали, коли отримали вдосконалені комплекти для утилізації бомб, які надсилались усім підрозділам.

Коли вибух вважається допустимим?

Якщо людське життя позначити X, ризик — Y, а приблизну шкоду від вибуху — V, можна логічно передбачити, що коли V менше, ніж X поділене на Y, бомбу можна підривати; але коли V поділене на Y більше, ніж Х, варто спробувати уникнути вибуху на місці.

Хто писав ці дурниці?

Хлопець залишався наодинці з бомбою в шахті вже понад годину й годував її рідким киснем. Десь на рівні його правого плеча висів шланг, який помпував сюди звичайне повітря, щоб хлопець не знепритомнів від чистого кисню. (Він бачив, як деякі солдати «лікували» киснем похмілля.) Ще раз перевірив ганчірку, вона вже примерзла. Тепер він мав близько двадцяти хвилин. Коли вони минуть, температура батареї усередині бомби знову поповзе вгору. Але зараз ґніт замерз, і можна було видалити його.

Сапер пробіг пальцями металевою обшивкою, щоб визначити наявність дірок. Та частина, що під водою, має бути безпечною, але кисень може зайнятися, якщо вступить у реакцію з вибухівкою. Як це сталося з Карлайлом. Х поділений на Y. Якщо в обшивці є шпарини, треба користуватися рідким азотом.

— Це бомба вагою дві тисячі фунтів, сер. «Ісав», — пролунав згори голос Гарді. — Маркування п’ятдесят, у кружечку, Б. Дві кишені запальника, швидше за все. Але ми вважаємо, що друга, можливо, не спрацює. Все гаразд?

Вони вже обговорювали це, але такі речі варто підтверджувати, особливо пам’ятаючи про те, що сталося минулого разу.

— Під’єднай мене до мікрофону й іди геть.

— Слухаюся, сер!

Кіп посміхнувся. Він був на десять років молодшим і не англійцем, але найбільшим щастям для Гарді була можливість заховатися в коконі армійської дисципліни. Інші солдати вагалися, перш ніж назвати його «сер», а от Гарді завжди вигукував це голосно та з ентузіазмом.

Зараз хлопець мусить працювати швидко, щоб захопити і висмикнути ґніт, поки батареї замерзли.

— Ви чуєте мене? Свисність… О’кей, я почув. Востаннє додаю кисню. Почекаю тридцять секунд, поки зникнуть бульбашки. Тоді почну. Освіжаю заморожування. О’кей, я видалятиму, дідько… О’кей, до дідька, все зламалося.

Гарді слухав усе і записував, коли раптом щось відбувалося не так, як очікували. Одна іскорка — і Кіп опиниться в палаючій шахті. Або в бомбі може ховатися сюрприз, джокер. Тоді подумати про альтернативне знешкодження доведеться вже комусь іншому.

— Я скористаюся гайковим ключем. — Кіп дістав його з нагрудної кишені. Ключ був холодний, тож доводилося терти його, щоб нагріти.

Хлопець почав знімати кільце. Він повідомив Гарді, що воно рухається легко.

— Біля Букінґемського палацу змінюють варту, — просвистів Кіп.

Він відклав убік стопорне кільце й ущільнювач, і деталі пішли під воду. Відчув, як вони повільно торкнулися його стоп. Усе триватиме ще чотири хвилини.

— Еліс виходить за вартового. «В житті вартового багато складного», — думає Еліс! — Кіп співає на повний голос, намагаючись зігрітися, груди нестерпно мерзнуть. Знову пробує відхилитися подалі від замерзлого металу. Потирає рукою шию, де досі сидить сонячний зайчик, а потім тре долоні, щоб почистити їх від бруду, жиру й інею.

Було важко дістатися гільзи, щоб захопити головку. Раптом вона відірвалася зовсім і відпала.

Кіпа це налякало.

— Гарді, зле. Ціла головка запальника відірвалася. Відповідай мені,