Читати книгу - "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях"

Якби ви сказали своєму командиру в тренувальному таборі: «Я не знаю, що робити», — за мить ви вишкрібали б нужник. Якби ви сказали це в бою, ви б, імовірно, загинули. Якби ви сказали своєму вбитому горем коханому, що нарешті готові до змін, про які він давно вас благав, а потім додали: «Тільки я не знаю, що робити», — то ваші слова навряд чи викликали б у нього натхнення чи довіру, правда ж? Якби фея ідей передала вам просто в руки рідкісну можливість, а у відповідь почула: «Та я не знаю, з чого починати», — вона була б не надто втішена.

Керуйте своїм життям

Ти сильніша, ти краща, ти готова до всього.

Аліша Кіз, «Wait Till You See My Smile»[120]

Додайте собі впевненості. Зробіть свій внутрішній монолог жвавішим та пліднішим. Слідкуйте за своїми словами в присутності своїх священних мрій. Якщо необхідно, вдавайтеся до хитрощів: «Не знаю, та якби я знала, ось що зробила б».

Підійдімо до цього з іншого боку. Ви розпочинаєте своє ідеальне життя. На шляху між вами і вашим ідеалом — безліч перешкод. Можливо, ви опинилися в скруті або у вас неприємності. Вам здається, що все жахливо. Ви виснажені.

А потім ви кажете: «Я розберусь».

А потім повторюєте, бо сміливість завжди відбивається луною: «Я розберусь».

Як відчуття? Значно краще, чи не так? Здається, шанси… зростають. Крила готові розправитися. Вуха нагострилися, аби не пропустити підказок від Всесвіту. Усім керує інтуїція. Можливо, ви досі збентежені та налякані. Проте коли ви рішуче налаштовані, страх сідає на лаву запасних, а не стає біля керма.

«Я розберусь» може означати, що ви будете терпляче очікувати на відповідь. Або невтомно долатимете перешкоду за перешкодою. Можливо, ви молитиметеся до сьомого поту, звернетеся за порадою до експертів або проведете сорок днів у тій відомій пустелі. Безперечно одне: коли ви проголошуєте, що знайдете вихід, у вас з’являється безліч можливостей.

Ви ніколи не бували там, куди прямуєте. Та ви розберетеся. Бо тільки вам це до снаги.

Безтурботні прогулянки + ходіння по жаринах: міркування новачка

У думках початківця багато можливостей, а в думках експерта — мало.

Сюнрю Судзукі[121], дзен-майстер

Здатність починати рух за власним спонуканням — це запорука дару й надалі йти власним шляхом… Починати, йти далі, знову починати — в мистецтві та в житті, — як на мою думку, це основний ритм.

Шеймас Гіні[122], поет

Одного разу я пройшлася по жаринах. Босоніж. Доріжкою завдовжки в шість метрів, де лежали розжарені вуглини. Сходячи з жарин та вступаючи в невеличку калюжу з водою, яка очікує на тебе, відчуваєш, як від твоїх ніжок іде пара. Коли ти чуєш те шипіння і бачиш, що всі десять пальців залишилися на ногах і немає жодного пухирця, відчуваєш неабияке збудження… справжнє сп’яніння — на кшталт ейфорії новачка-мутанта з команди Людей Ікс.

Я їхала машиною додому з семінару, на якому ми ходили по жаринах, опівночі, при повному місяці. У кишені моїх джинсів Levi’s лежала записка: «Я, Даніелла ЛаПорт, ходила по жаринах. Мені до снаги будь-що». (Інструктор наполіг, щоб ми написали ці записки; я погодилась.) Задум був такий: щоразу, коли ми почуватимемося далеко не героями, ми можемо поглянути на цей папірець розміром три на п’ять дюймів, прикріплений до дзеркала у ванній кімнаті, і згадати, як силою своєї думки підкорили собі матерію і таким чином наділили себе надзвичайними людськими здібностями. Може бути дуже доречно.

Чи зробила б я це знову? Сумніваюсь. Того вечора, коли відбувався семінар із ходінням по розпе­чених вуглинах, я поцікавилися в учасників, які робили це не вперше, про їхні враження. Я була неабияк здивована, коли почула, що деякі люди пообпікали ноги, пройшовшись по жаринах удруге чи втретє. Майже всі вони відповіли: «Так, але цього разу я був надто самовпевненим. Мені забракло свіжості думки».

Запитайте будь-якого спортсмена, артиста, письменника, продавця, оратора, менеджера грандіозних проектів або спритного коханця, і вони скажуть: досягнуті успіхи можуть притупити ваші відчуття. Кожна перемога має бути новою, і здобувати її треба з відкритим серцем, віддаючи всі сили.

Не сприймайте свої знання та досвід за належне. Не дрімайте. Полюйте. Знищуйте свої старі дані. Прислухайтеся до нової інформації. Розкажіть свою історію по-іншому. Цілуйте так, ніби то ваш перший поцілунок. Не дозволяйте собі вдаватися до звичних трюків. Не робіть висновків. Хай аркуш буде білим. Тоді — і лише тоді — починайте.

Сила позитивних сумнівів

Що більший митець, то більші сумніви. Цілковиту впевненість отримують у дар менш талановиті — як «утішний» приз.

Роберт Г’юз[123], художній критик

Один мій приятель-художник колись сказав, що влаштувати художню виставку — це як «привселюдно зняти з себе штани». А відчуття від виходу на сцену хтось порівняв з відчуттям, ніби ти оголюєшся, а потім обертаєшся навколо себе — дуже-дуже повільно. Щоб показати своє мистецтво, необхідна зухвалість, а сумніви сприяють скромності. Ви можете зробити так, щоб подібні хвилювання були вам на користь.

Самовпевненість притупляє ваші відчуття — і дратує людей, які вас оточують. Якщо ви не маєте ні краплі сумнівів і не переймаєтеся своїм виступом, талантами, досягненнями, великою презентацією, вам ліпше самим породити в собі певні сумніви, аби ніколи не дрімати та завжди лишатися пильними.

Вразливість — це сила. Самовладання — це прекрасно, а от неприступність — гальмо, яке сповільнює ваш поступ. Висловіть свої почуття: «Я боюся. Я так сильно хочу, щоб усе вийшло! Я так давно цього чекала». Не стримуйте себе, покажіть своє хвилювання. Ваше вразливе місце — те місце, де ви перебуваєте на цей момент, і саме звідти ви черпаєте свою силу. Покажіть себе цілком і повністю — з усіма своїми сумнівами, страхами та ваганнями.

Вірте у свої найкращі наміри

Іноді ми маємо підкинути в небо свою мрію, ніби випускаємо на волю поштового голуба, і вірити, що вона повернеться до нас із надзвичайно важливою інформацією. Ми лише загадуємо наші бажання, а що з того здійсниться — від нас не залежить. Ми маємо вийти з кімнати, щоб сталося диво, виникли нові бажання, відбулися незаплановані зміни, трапилася дивна пригода. Ви можете бути впевненими в одному: ви тут, аби бути собою і зробити щось корисне. Ця істина буде вашою провідною зіркою.

ЩИРІСТЬ — ЦЕ ФОРМУЛА ПЕРЕМОГИ.

Практичність + завзяття

Я обожнюю шалені амбіції. Шаленість сприяє зді­йсненню задумів. Шаленість поглинає неможливість, мов порцію солодкого для поповнення енергії між прийомами їжі. Але серед шалених амбіцій є дурні, яких ліпше уникати. Дурна шалена амбіція — це нереалістична, примарна (а часто й безпідставна) думка, що вам до снаги миттєво здійснити щось грандіозне та дивовижне і не порушити при цьому рівноваги, що існує у вашому житті.

Це синдром супергероя: «Я можу зробити все! У моїй добі може бути більше годин. Я можу продовжити займатися спортом, приділяти увагу своєму коханому, слідкувати за собою і залишатися стильною, а ще — запустити у виробництво блискучий, інноваційний,