Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

царювати. Юний же бувши і в звичаях розбещений, віддав себе безмірним пристрастям та перелюбствам, через що вирішив прогнати дружину свою Марію і примусом учинив її постриження в іночий образ, а замість неї взяв собі іншу жінку на ймення Теодотія, яка була родичка батька його. Святіший же патріярх Тарасій не зволяв тому перелюбству царевому і не захотів благословити вінчання їхнього. Але один пресвітер, на ймення Йосип, котрий був церковним економом, зневаживши Божественні закони й ослухавшись патріярха, став беззаконному шлюбові захисником та вершителем, за що невдовзі прийняв воздаяння за своє дерзновення, як далі про те явить слово. Патріярх намагався усяко розлучити того перелюбного царевого шлюба, але не міг, бо цар похвалявся знову піднести іконоборчу єресь, коли б йому того шлюба забороняли. Через це патріярх полишив царя на так, аби гірше зло не найшло на Церкву Христову. Таке беззаконня, почавшись од царського палацу, поширилось усюди, не лише в довколішні міста, але і в дальні межі. Так почали чинити князі та владики, що були у Боспорі та в Готах і які в інших країнах володарювали: відлучали від себе жінок своїх і примусом їх в іноцтво постригали, а інших натомість собі брали і перелюбствували. Це почувши, блаженний Теодор повболівав душею і, зітхнувши тяжко на такі явно творені гріхи, сумуючи й боячись, щоб не увійшло таке перелюбство у звичай і щоб не стало беззаконня останньому родові законом, а закон Божий не був розорений, розпалився відтак ревністю за божественним законом і послав до всіх іноків, звіщаючи про цареве беззаконство та повеліваючи, щоб мали його відлученим від Христової Церкви як розорителя Божого закону, який самим ділом відлучився і став звабником багатьох, дерзнувши явно перелюбствувати з родичкою; його ж бо ділу багато хто наслідувати почав — так дерзновенно той отець оголосив царя беззаконним. Пройшла та ревність та дерзновенність Теодорова всюди, що й цар про те довідався, а довідавшись, опечалився щодо нього вельми. Не являв тоді на нього гніву свого, бачачи його як праведного мужа, який серед усіх мав велику славу й пошанування. Але спершу намислив його ласкою до себе прихилити і повелів тій своїй перелюбній супряжниці, щоб послала від себе до святого багато золота, просячи його про молитву за себе і за рід свій. Коли ж це сталося, не прийняв святий золота, а посланих відкинув як таких, що співзволяють царевому беззаконству. Цар же тоді іншу раду винайшов: улаштував свій похід крізь ті місця, де преподобний жив, нібито для якоїсь потреби, а насправді для того, щоб порозмовляти з Теодором і підпорядкувати його собі: гадав-бо, що має зустріти його із братією, коли віддаватиме цареві належну честь. І коли йшов цар повз монастир преподобного, не вийшов преподобний до нього, та й жоден із братії його, а, зачинившись, сиділи у мовчанні, і слугам царським, які стукали у ворота, ніхто не подав відповіді. Тоді цар більше розгнівався і, повернувшись до свого палацу, послав відтак із воїнами одного сановника, повеліваючи накласти численні рани святому й іншим інокам, які тримаються його ради, і, побивши, вигнати їх із монастиря та в ув'язнення послати. Той-бо пішов, несподівано напав на монастиря і, схопивши всіх, немилостиво умучив, почавши із преподобного Теодора, що плоті їхні від ран розпадалися і земля кров'ю обагрилася. Після тих мук послав преподобного в ув'язнення до Солуня, а з ним одинадцятеро начальних отців, що співстраждали із преподобним, доблесно з ним вузи й скорботи терплячи й радіючи, що заради правди ранені і гнані вони є. Прочули херсонеські та босфорські пресвітери й іноки, як великий Теодор і ті, що з ним, пробули несхитні розумом і спротивилися царському беззаконню й так постраждали, пожаліли про те вельми і, наслідуючи їх, також оголосили царя як такого, що беззаконня учинив і Церкві є чужий, через що багато з них постраждало, бувши вигнані. А блаженний Теодор, сам в ув'язненні бувши, із іншими за те вигнаними й ув'язненими, писав, утверджуючи їх і навчаючи не слабшати у подвигах та в скорботах, не знемагати, але більше мужніти і страждати за істину. Писав же і до папи Римського, звіщаючи, наскільки і через що постраждав од беззаконного царя. Папа ж відписав до нього, похваляючи його терпіння й ублажаючи його ревність у Бозі й непохитну мужність. Бог же негайно за неповинну рабів своїх кривду відомстив цареві, бо і царства, і життя позбавив його, і загинув зле лихий цар: мати ж бо і бояри повстали на нього, викололи йому очі, а відтак і помер од хвороби. Після його смерті знову взяла Ірина Грецьке царство, звільнено було всіх із ув'язнення, і блаженний Теодор із Солуня до Царгороду закликаний, і від цариці та патріярха вельми пошанований був як ісповідник Христовий. Тоді вищезгаданий Иосип-пресвітер, який дерзнув благословити беззаконний царевий шлюб, за правилами святих отців суд прийняв і скинутий був із пресвітерського сану та відлучений від Церкви, а святий Теодор повернувся до свого монастиря, і всі раділи на повернення його, не тільки іноки, але й мирські. І всі довколишні приходили побачити його, тішачись, що такий ревнитель закону Божого, який заради правди рани й вигнання перетерпів, знову повернений до своєї пастви. Зібрав-бо преподобний розігнаних своїх овець, пас їх, як раніше, боговгодне своє життя провадячи і, як свічка на світильнику, всім світячи великими своїми чеснотами.

По кількох літах було нашестя агарян на греків, і воювали, полонячи краї Грецької держави. Тоді багато хто через страх тікав в укріплені міста, відтак преподобний отець Теодор, не вдаючи себе і тих, що були з ним, у таку напасть, але слухаючи мовлене: "Сховайся на хвилю малу, поки гнів Господній перейде", — залишив Сакудіян і прийшов із братією до Царгороду. Було добровгідне пришестя його патріярхові й цариці, і пораділи щодо нього, і молили його, щоб прийняв монастиря Студійського і в ньому учням своїм нехай ліпше життя влаштує. Належить тут згадати і про того монастиря — відкіля почався.

Один муж із доброродних та великоміцних прийшов до Риму, де був пошанований патриційським та антипатським саном. Той на ім'я Івана Предтечі збудував велику і прегарну церкву і монастиря при ній улаштував. Прикликавши іноків від обителі невсипущих, умолив їх у його монастирі жити і весь чин свій тримати. Було ім'я тому чоловікові Студій, від того імені й монастир прийняв найменування і називався Студійським. У ньому іноки жили аж до Копронимового царювання, тримаючи чин невсипущих. А як злочестивий